Рішення № 80629388, 22.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2019 року № 640/19800/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк»доМіністерства юстиції Українипро визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України з не надсилання Акціонерному товариству «ОТП Банк» копії рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги Вих. № В00-12-4-10/243 від 26.07.2018 на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31818843 від 11.10.2016 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3599/7 від 02.10.2018, прийнятий за результатами розгляду скарги Вих. № В00-12-4-10/243 від 26.07.2018 Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31818843 від 11.10.2016 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, яким позивачу було відмовлено у задоволені скарги.

Позовні вимоги в частині наказу обґрунтовані тим, що під час розгляду скарги відповідачем залишено поза увагою обставини накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_2, внаслідок чого Міністерство юстиції України помилково дійшло висновку про відсутність підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення приватного нотаріуса Стрельченко О.В. про реєстрацію права власності на майно, належне ОСОБА_2 за ОСОБА_3

Позовні вимоги в частині протиправної бездіяльності обґрунтовані не надсиланням Акціонерному товариству «ОТП Банк» копії рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги Вих. № В00-12-4-10/243 від 26.07.2018

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Посилається на те, що в Державному реєстрі прав була відсутня інформація про зареєстровані речові права та їх обтяження, де обтяжувачем є позивач.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз'яснено сторонам про те, що справа буде розглядатись одноособово суддею Григоровичем П.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач скористався правом на подання відзиву; характер спірних правовідносин не передбачає необхідності проведення публічних слухань; з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд вважає за можливе вирішити спір в спрощеному провадженні без виклику сторін та проведення судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2018 року Міністерством юстиції України, відповідно до п.1 ч.6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, прийнято оскаржуваний наказ:

- №3599/7, яким відмовлено у задоволенні скарги представника акціонерного товариства «ОТП Банк» ОСОБА_4 від 26.07.2018 №В00-12-4-10/243, оскільки відсутні обставини, за яким скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу став висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 24.09.2018 за результатами розгляду скарги АТ «ОТП Банк».

Як вбачається зі змісту висновку Комісії від 24.09.2018, під час розгляду скарги встановлено, наступне.

Так, 11.10.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №31818843 стосовно нежитлового приміщення: офісу - магазину, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1052060605101), яким, у зв'язку з посвідченням договору купівлі-продажу від 11.10.2016 №4463, відкрито розділ та внесено запис № 16849412 про право власності на зазначене вище нерухоме майно за ОСОБА_3

Скарга позивача мотивована тим, що приватним нотаріусом Стрельченко О.В. не було встановлено зареєстровані за ОСОБА_2 обтяження нерухомого майна. При цьому, реєстраційні дії приватного нотаріуса порушили права AT «ОТП Банк», як стягувача у виконавчому провадженню №24392595 з примусового виконання виконавчого листа №2-3408-2010, виданого 25.01.2011 p. Замостянським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитними договорами у розмірі 6 030 714,26 грн.

В той же час, відповідач, приходячи до переконання про відмову у задоволенні скарги, виходив з того, що у Державному реєстрі прав відсутня інформація про зареєстровані речові права та обтяження, де обтяжувачем є Банк. Зокрема, оскільки у державному реєстрі прав відсутні будь-які записи щодо реєстрації обтяження в інтересах Банку, відповідач встановив відсутність обставин, за якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Оскаржуваний Наказ був отриманий позивачем 03.12.2018, тобто після відкриття провадження в даній справі.

За таких обставин позивач наполягає на позові та просить суд його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, в даному випадку суд не здійснює перевірку правомірності реєстрації приватним нотаріусом Стрельченко О.В. права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_3, адже правомірність відповідного рішення Нотаріуса, як державного реєстратора, не є предметом розгляду даного спору, натомість суд оцінює оскаржуване рішення Міністерства юстиції України на предмет його відповідності вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Ст. 37 вказаного закону передбачено можливість оскаржити рішення державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, зокрема, до Міністерства юстиції України.

Так, Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України (ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Такими повноваженнями Міністерство юстиції України наділено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26 листопада 2015 року № 834-VIII, яким відповідно внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та який набрав чинності 13 грудня 2015 року.

Частиною 6 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги.

В той же час, Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким порядком є Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128.

Оскільки в рамках даної справи оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень про відмову в задоволенні скарги, суд вважає за необхідне надати оцінку відповідності оскаржуваного Наказу вимогам Порядку, в частині що регулюють підстави відмови в задоволенні скарги.

Пунктом 8 Порядку, серед іншого, визначено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри).

Як вже зазначалось, єдиною підставою для подання позивачем скарги стало те, реєстраційні дії приватного нотаріуса, на думку скаржника, порушили права AT «ОТП Банк», як стягувача у виконавчому провадженню №24392595 з примусового виконання виконавчого листа №2-3408-2010, виданого 25.01.2011 p. Замостянським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитними договорами у розмірі 6 030 714,26 грн.

В той же час, скарга містила в собі єдине обґрунтування підстав звернення з такою скаргою, а саме: приватний нотаріус Стрельченко О.В. не встановила, що за ОСОБА_2 були зареєстровані сім обтяжень всього нерухомого майна (згідно переліку, що вказаний у скарзі).

З урахуванням положень п.8 Порядку, відповідно до яких при розгляді скарги Міністерство юстиції України наділене повноваженнями на перевірку відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є можливим дійти висновку, що при розгляді скарги відповідач мав надати правову оцінку повідомленим позивачем обставинам та вмотивовано прийняти їх до уваги або відхилити.

Однак, як свідчить зміст Висновку Комісії, оцінка повідомлених позивачем у скарзі обставинам Міністерством юстиції взагалі надана не була, а єдиною підставою для відмови в задоволенні скарги стало те, що у Державному реєстрі відсутня інформація про зареєстровані речові права та їх обтяження, де обтяжувачем є Банк, що, натомість, а ні Банком, а ні судом під сумнів не ставиться, та одночасно не є предметом встановлення при розгляді скарги.

При цьому, відповідачем залишено поза увагою наявність в Державному реєстрі запису про обтяження 14383560 (спеціальний розділ) від 29.04.2016, про обтяження нерухомого майна ОСОБА_2 на підставі постанови державного виконавця від 28.04.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження 24392595, за яким стягувачем є позивач, а боржником є ОСОБА_2

Відповідно до п.п.4, 5 резолютивної частини постанови державного виконавця від 07.02.2011 ВП №24392595, накладено арешт на все нерухоме майно боржника в межах суми стягнення - 6 033 504,26 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Наведене в сукупності свідчить на користь невідповідності оскаржуваного Наказу вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Разом з цим, суд відзначає, що відповідно до абз.2 п.19 Порядку, у разі скасування судом рішення Мін'юсту про задоволення скарги або про відмову у задоволенні скарги, у тому числі без розгляду її по суті, Мін'юст не пізніше п'яти робочих днів з дня надходження рішення суду приймає рішення про скасування відповідного власного рішення у формі наказу.

Рішення Мін'юсту у випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, у разі скасування рішення про відмову у задоволенні скарги, у тому числі без розгляду її по суті, виконується суб'єктом розгляду скарги не пізніше наступного робочого дня з дати його прийняття шляхом повторного розгляду скарги відповідно до Законів.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України з не надсилання Акціонерному товариству «ОТП Банк» копії рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги Вих. № В00-12-4-10/243 від 26.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як самостійно зазначає відповідач у відзиві та кореспондується з вимогами п.17 Порядку, копії рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику, суб'єкту оскарження, а також заінтересованим особам, які брали участь у розгляді скарги по суті, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем вимог п.17 Порядку. При цьому, наданий відповідачем до відзиву Витяг з Реєстру відправки вихідної кореспонденції не містить відтиску штампу органу поштового зв'язку, а отже, не може бути доказом зазначених в ньому обставин.

Разом з цим, передумовою звернення до суду особи з позовом є необхідність захисту та відновлення порушеного права у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки після відкриття провадження у справі позивачем отримано примірник оскаржуваного наказу, суд вважає, що визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій часині не призведе до відновлення порушеного права позивача, адже таке порушення усунуто відповідачем самостійно.

В той же час, дана обставина буде врахована судом при вирішення питання про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

В той же час, відповідно до ч.8 зазначеної статті процесуального Закону, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача виник внаслідок невиконання останнім вимог п.17 Порядку, однак після відкриття провадження у справі позивачем був отриманий оскаржуваний Наказ, суд вважає за можливе, в даному випадку, обов'язок щодо відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на Міністерство юстиції України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3599/7 від 02.10.2018, прийнятий за результатами розгляду скарги Вих. № В00-12-4-10/243 від 26.07.2018 Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31818843 від 11.10.2016 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК» за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3524,00 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн грн 36 коп.).

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21685166, адреса: 01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 43).

Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович