Ухвала суду № 80629101, 13.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

13 березня 2019 року м. Київ № 826/12583/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів : головуючого судді Арсірій Р.О., суддів Кузьменко В.А., Огурцова О.П., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В. ознайомившись з заявами ОСОБА_1 № 03-13/89/19 від 11.01.2019 про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України та з клопотанням ОСОБА_1 № 4623 від 27.09.2018 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 826/12583/16

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Державної санітарно-епідеміологічної служби України Кабінету Міністрів України Міністерство охорони здоров'я Українипро поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі -КМУ), Державної санітарно-епідеміологічної служби України (далі - Держсанепідслужба України), про визнання незаконним та скасування розпорядження, наказу; поновлення на посаді.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 483-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України».

Визнано незаконним та скасовано наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 13.07.2016 № 99-к «Про оголошення розпоряджень Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 483-р 486-р».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України з 13.07.2016.

Допущено до негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України з 13.07.2016.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року залишено без змін.

27.09.2018 позивач через канцелярію суду подав клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 26.07.2017 у справі № 826/12583/16.

В обгрунтування поданого клопотання зазначає, що відповідачами не забезпечено виконання судового рішення, що підтверджується матеріалами листування, а також відсутністю відповідного рішення на офіційному веб-порталі Кабінету Міністрів України про поновлення позивача на посаді.

Також 11.01.2019 позивач через канцелярію суду надав заяву про встановлення протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України у зв'язку з невиконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 26.07.2017 по справі № 826/12583/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної санітарно-епідеміологічної служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді.

На обґрунтування даної заяви зазначено, що рішення суду від 26.07.2017 фактично не виконано.

В судове засідання викликано сторін задля вирішення поданого клопотання та заяви.

В судовому засіданні заявник підтримав подані клопотання та заяву та просив суд їх задовольнити.

Представник Кабінету Міністрів України заперечував щодо поданого клопотання та заяви та вказав, що Кабінет Міністрів України приймає рішення про призначення на посаду, зокрема, заступника центрального органу виконавчої влади лише на підставі внесення відповідної пропозиції компетентним органом. Водночас, відсутність вказаної пропозиції унеможливлює розгляд питання, зокрема, поновлення позивача на посаді на підставі рішення суду, на засіданні Уряду та прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.

Представники Держсанепідслужби та Міністерства охорони здоров'я України заперечували щодо заявленого клопотання за заяви, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подану заяву та клопотання та аргументи, викладені на підтримання даної заяви, суд дійшов висновку про часткове їх задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено вимогами ст. 129 (1) Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання тощо.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що рішення суду не виконано.

Відповідно до частини першої ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У порушення вимог ст. 129 (1) Конституції України, та ч. 2 ст. 14 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2017, яке набрало законної сили 08.11.2017, за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державно санітарно-епідеміологічної служби України, на підставі якого визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 483-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України", а також визнано незаконним та скасовано наказ Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 13.07.2016 № 99-к "Про оголошення розпоряджень Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 483-р 486-р"; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України з 13.07.2016 не виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з боку Кабінету Міністрів України наявне протиправне невиконання рішення суду, що, в свою чергу, є підставою для задоволення поданих заяв в цій частині та одночасно свідчить на користь необхідності доведення до відома Кабінету Міністрів України про допущене вищезазначене порушення для вжиття заходів, щодо виконання рішення суду по справі № 826/12583/16 з покладенням на Кабінет Міністрів України обов'язку повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва у місячний термін з дня прийняття даної ухвали про вжиті заходи.

Разом з цим, системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Оскільки в даному випадку відсутні докази того, що Кабінетом Міністрів України не буде виконана резолютивна частина рішення суду в частині, що зобов'язує відповідача вчинити певні дії - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України з 13.07.2016, за наслідками прийняття судом даної ухвали, то, на переконання суду, застосування до Кабінету Міністрів України міри відповідальності, що визначена ч.6 ст.383 КАС України, не відповідає принципу пропорційності, визначеному п.8 ч.2 ст.2 КАС України. А тому заява позивача в частині застосування до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу, є передчасною, та такою, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 № 03-13/89/19 від 11.01.2019 про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 382 КАС України).

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини не виконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

Таким чином, оскільки рішення суду не виконується, а боржник ухиляється від його виконання, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у строк один місяць з дня набрання законної сили даної ухвали, звіт про виконання судового рішення.

Керуючись статтями 243, 248, 249, 256, 295, 297, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України у зв'язку з невиконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2017 по справі № 8262/12583/16 задовольнити частково.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2017 по справі № 8262/12583/16 задовольнити частково.

Встановити протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України у зв'язку з невиконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2017 по справі № 826/12583/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної санітарно-епідеміологічної служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді.

В решті вимог зазначених у заяві відмовити.

Довести до відома Кабінету Міністрів України про допущене вищезазначене порушення для вжиття заходів, щодо виконання рішення суду по справі № 826/12583/16.

Про вжиті заходи повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва у місячний термін з дня прийняття даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В.А. Кузьменко

О.П. Огурцов