Рішення № 80629027, 21.03.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 р. м. Чернівці справа № 724/1843/18

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про скасування розрахунку та припису.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хотинського районного суду Чернівецької області з вказаним позовом, в якому просив скасувати: винесену постанову №484-ДК0211По/08/01-18 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 170,00 грн; розрахунок про нанесення шкоди земельній ділянці у сумі 17,24 грн; складений припис №484ДК/0211Пр/03/01-18 про вчинення дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що не порушував генеральний план забудови села Долиняни і господарював на земельній ділянці наданій згідно рішення виконавчого комітету сільської ради №16/3 від 12.03.2008 р. За наведених обставин вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, несправедливими та незаконними.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 07.11.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі №724/1843/18 за вказаним позовом.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 14.11.2018 р. адміністративну справу №724/1843/18 передано за підсудністю до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов та заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав, що перевірку з питань дотримання позивачем вимог земельного законодавства проведено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Під час проведення перевірки був присутній позивач та фактично визнав свою вину у самовільному зайнятті земельної ділянки. Вважає, що оскаржувані рішення прийнято з урахуванням всіх обставин, що мають значення для їх прийняття. Крім того, відповідач зазначав, що оскаржуваний розрахунок розміру шкоди в розумінні КАС України не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому вимога про його скасування не може бути предметом судового розгляду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.02.2019 р. роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги у справі №724/1843/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про скасування постанови, розрахунку та припису. Виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про скасування постанови №484-ДК0211По/08/01-18 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 170,00 грн. Виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про скасування розрахунку про нанесення шкоди земельній ділянці у сумі 17,24 грн та про скасування припису №484ДК/0211Пр/03/01-18 про вчинення дії. Адміністративну справу в частині виділених в окреме провадження позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про скасування постанови №484-ДК0211По/08/01-18 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 170,00 грн передано для подальшого розгляду за підсудністю до Хотинського районного суду Чернівецької області.

Ухвалами Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.02.2019 р. та 27.02.2019 р., занесених до протоколів судових засідань, відмовлено в задоволенні клопотань про виклик свідків та залученні третіх осіб.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 р. у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про зупинення провадження в адміністративній справі відмовлено.

У вступному слові позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Під час розгляду справи судом допитано як свідка державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 з питань, які стосуються предмету доказування.

Після виступу з вступним словом, дослідження письмових доказів та допиту свідка, учасниками справи подано до суду заяви про розгляд адміністративної справи без їх участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, допитавши свідка, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с 47-48).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 7325082400:01:001:0181, площею 0,1409 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою вул. Незалежності, 30, с. Долиняни, Хотинський район, Чернівецька область (а.с. 39).

04.10.2018 р. ОСОБА_3 звернулася із заявою до відповідача, в якій просила вжити необхідних заходів щодо повернення захопленої позивачем земельної ділянки, яка належить громаді села Долиняни (а.с. 185).

На підставі звернення громадянки ОСОБА_3, керуючись вимогами Земельного кодексу України, Законами України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", “Про охорону земель”, Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області видано наказ №484-ДК від 23.10.2018 р., яким наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель, шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки на території Недобоївської сільської ради Хотинського району.

Захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель доручено здійснити державним інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства про охорону земель ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в термін з 23.10.2018 р. по 20.11.2018 р. ( а.с. 186).

На виконання вказаного наказу, 23.10.2018 р. державними інспекторами управління контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6Г у присутності позивача, провели обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою вул. Незалежності, с. Долиняни, Хотинський район, Чернівецька область, про що складено акт обстеження земельної ділянки № 484ДК/113АО/10/01-18 (а.с. 107).

На підставі результатів обстеження, державними інспекторами управління контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_4Д, ОСОБА_2, ОСОБА_5 ОСОБА_6Г, у присутності позивача, складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 23.10.2018 р. № 484ДК/414/АП/09/01-18 (а.с. 105).

В акті перевірки зафіксовано, що позивач самовільно зайняв та використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,0010 га за адресою вул. Незалежності, с. Долиняни, Хотинський район, Чернівецька область із земель запасу. Самовільне зайняття земельної ділянки здійснено шляхом будівництва капітальної огорожі та складування гравію, у зв'язку з чим порушено вимоги ст. 125, 126 Земельного кодексу України. До акту перевірки ділянки додано кадастровий план земельної ділянки кадастровий номер 7325082400:01:001:0181, на якому схематично зазначено самовільно зайняту земельну ділянку (а.с. 105, 106).

23.10.2018 р. державним інспектором контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_6 при перевірці дотримання вимог земельного законодавства позивача при використанні земельної ділянки за адресою вул. Незалежності, 30, с. Долиняни, Хотинський район, Чернівецька область складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення №484ДК/Пр0202П/07/01-18 за вчинення адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (а.с. 108).

26.10.2018 р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Чернівецькій області ОСОБА_2 складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 484-ДК0211По/08/01-18, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (а.с. 112).

Судом встановлено, що за результатами перевірки державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 винесено припис №484ДК/0211Пр/03/01-18 від 26.10.2018 р., яким приписано позивачу в 30-ти денний термін усунути виявлені в ході перевірки порушення, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки або вжити заходів щодо оформлення речового права на дану земельну ділянку (а.с. 109).

На підставі висновків проведеної перевірки, державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_4 та ОСОБА_2 здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірної земельної ділянки, згідно якого розмір заподіяної шкоди склав 17,24 грн (а.с. 111).

Листом від 26.10.2018 р. відповідач вказаний розрахунок направив на адресу позивача та запропонував в добровільному порядку сплатити суму шкоди протягом 15 днів з дня отримання розрахунку (а.с. 110).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що оскаржувані припис та розрахунок розміру шкоди отримано позивачем та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Не погоджуючись з приписом та розрахунком розміру шкоди, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі та відеозапис, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 р.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок (п. "б" ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України).

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" №963-IV від 19.06.2003 р. (далі - Закон №963-IV).

Самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст. 1 Закону №963-IV).

Відповідно до ст. 2 цього Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 4 Закону №963-IV об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно ст. 6 Закону №963-IV до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно п. 1 Положення про Держану службу з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 (далі - Положення №15, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основним завданням Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (п. 3 Положення №15).

Відповідно до п. 25-1 Положення №15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань в т.ч.: організовує та здійснює державний нагляд (контроль):

а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в експлуатацію об’єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур’янами; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земе

б) в частині родючості ґрунтів за: зміною показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення; своєчасним проведенням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів.

Згідно п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 р., затвердженого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 р. за № 1391/29521, Головне Управління Держгеокадастру є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

До повноважень Головного Управління Держгеокадастру відноситься, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (п. 4 Положення).

Законом №963-IV, Положенням №15 встановлено право державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель складати акти перевірки чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов’язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Однак, Закон №963-IV не визначає підстав та порядку проведення перевірок посадовими особами Держгеокадастру.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №132 від 25.02.2013 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.03.2013 р. за № 412/22944, затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, який визначає процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок.

Водночас, Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 10.03.2017 р. №169-р “Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади”, яким скасовані накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як такі, що не відповідають Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, за переліком згідно з додатком 1, у якому зазначений наказ Мінагрополітики №132 від 25.02.2013 р.

Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України свідчить про те, що накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо здійснення державного нагляду (контролю) повинні відповідати Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що при здійсненні державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, зокрема, за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель органи Держгеокадастру повинні дотримуватися вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V).

Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постановах від 10.07.2018 р. у справі №818/1511/17 та від 10.01.2019 р. у справі №823/922/17, Вінницький апеляційний адміністративний суд у постанові від 06.09.2018 р. у справі №824/352/18-а, П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.02.2019 р. у справі №1440/2207/18, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21.02.2019 р. у справі № 2340/2991/18.

Статтею 2 Закону №877-V визначена сфера його дії, відповідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Отже, при здійсненні державного нагляду (контролю) у галузі земельних відносин органи державного нагляду (контролю) повинні, в тому числі керуватися Законом №877-V.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 5 Закону №963-ІV державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, яким є Держана служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, яким є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України).

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що в рамках Закону №963-ІV, який є спеціальним врегульовано правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. У той час, як правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовано Законом №877-V, який є загальним.

Отже, суд приходить до висновку про те, що Закон №877-V підлягає застосування до спірних правовідносин поряд із спеціальним Законом №963-ІV, а тому безпідставним та необґрунтованими є твердження відповідача про те, що Закон №877-V не розповсюджується на діяльність органів Держгеокадастру.

Стосовно посилання відповідача на те, що органи Держгеокадастру не керуються Законом №877-V, адже об'єктом перевірки є саме земельні ділянки, а не суб'єкти господарювання, суд зазначає, що оскільки здійснення перевірки об'єкта - земельної ділянки, яка знаходиться у власності або користуванні суб'єкта господарювання з метою встановлення її використання у відповідності до норм земельного законодавства неможливо без здійснення перевірки суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону №877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст. 4 Закону №877-V).

Пунктом 4 ст. 4 Закону №877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з п. 11, 12, 15 ст. 4 Закону №877-V плановий чи позаплановий захід щодо суб’єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб’єкта господарювання).

При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов’язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Відповідно до ст. 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб’єктом господарювання у документі обов’язкової звітності, крім випадків, коли суб’єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов’язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов’язаний повідомити суб’єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб’єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред’явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єктів господарювання у відповідній сфері у зв’язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Статтею 7 Закону №877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою.

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області належить: здійснення безперешкодного обстеження в установленому законодавством порядку земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні юридичних осіб; перевірка документів щодо використання та охорони земель, при цьому, порядок та умови проведення позапланових перевірок визначено ст. ст. 6, 7 Закону №877-V та передбачає їх проведення за умови наявності визначених підстав, які повинні бути наведені суб'єктом нагляду (контролю) у відповідних розпорядчих документах, зокрема, у наказах, направленнях на перевірку та за участі і вручення відповідних розпорядчих документів суб'єкту господарювання відносно якого проводиться позаплановий захід державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що на підставі звернення громадянки ОСОБА_3, керуючись вимогами Земельного кодексу України, Законами України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", “Про охорону земель”, Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області видано наказ №484-ДК від 23.10.2018 р., яким наказано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель, шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки на території Недобоївської сільської ради Хотинського району. Захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель доручено здійснити державним інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства про охорону земель ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в термін з 23.10.2018 р. по 20.11.2018 р.

Стосовно дотримання відповідачем вимог ст. 6 Закону №877-V щодо здійснення позапланового заходу за звернення фізичної особи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вказаний позаплановий захід за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель за зверненням громадянки ОСОБА_3 здійснено без погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю) (Держгеокадастру).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно винесено наказ №484-ДК від 23.10.2018 р. "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності", оскільки він винесений без погодженням з Держгеокадастром.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначені заходи державного контролю проведено з погодженням Держгеокадастру, відповідач до суду не надав.

Частиною 4 ст. 6 Закону України №877-V встановлено, що строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Дослідженням наказу №484-ДК від 23.10.2018 р. "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності" встановлено, що строк здійснення позапланового заходу перевищує 2 робочих днів.

Крім того, судом встановлено, що в супереч вимогам ст. ст. 6, 7 Закону №877-V відповідачем:

- не складено направлення на проведення перевірки;

- не здійснено повідомлення позивача (його представника) у належній формі про час проведення перевірки;

- не вручено позивачу (його представнику) наказ та посвідчення (направлення) про проведення перевірки;

- в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки не вказано вид проведення перевірок (планова чи позапланова).

Крім того, судом встановлено, що перед початком здійснення позапланового заходу відповідач не пред'явив позивачу, крім документів, передбачених Законом №877-V, додатково копію погодження Держгеокадастру на проведення такої перевірки.

Жодних доказів на підтвердження того, що посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, під час проведення перевірки дотримання позивачем вимог земельного законодавства, дотримано вимоги положення вимог ст. ст. 6, 7 Закону №877-V відповідачем до суду не надано.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що відповідач призначив та здійснив перевірку із суттєвим порушенням встановленої Законом №877-V процедури, наслідком чого є визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки відносно позивача та оскаржуваного припису, прийнятого за результатами такої перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, визнає протиправним та скасовує наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №484-ДК від 23.10.2018 р. "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності", а також визнає протиправним та скасовує оскаржуваний припис №484ДК/0211Пр/03/01-18 від 26.10.2018 р.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення (припису), а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Інші доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони не спростовуються протиправність дій під час проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства відносно позивача та прийняття за результатами такої перевірки оскаржуваного припису.

Стосовно вимоги про скасування розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень.

Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Отже, позивач, звертаючись з адміністративним позовом, на власний розсуд, тобто суб'єктивно, визначає, що його права порушені рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте такі рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист, адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій, цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушені або порушуються права чи свободи позивача.

Відповідно до змісту ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Диспозиція вказаної статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Водночас, висновки, викладені у розрахунку розміру шкоди, не породжують обов'язкових юридичних наслідків для суб'єктів правовідносин. Судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких не суперечить чинному законодавству. Такі твердження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані розрахунки розміру шкоди.

Судом встановлено, що позивач оскаржує розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки надісланий на його адресу 26.10.2018 р., однак це не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права, оскільки в даному випадку результатом вчинених дій та розрахунку стала постанова про накладення адміністративного стягнення №484-ДК0211По/08/01-18 від 26.10.2018 р. та припис № 484ДК/0211Пр/03/01-18 від 26.10.2018 р. оскаржуючи які, позивач в повній мірі реалізував право на судовий захист та відновлення порушених прав, свобод та інтересів в даних правовідносинах.

Суд зазначає, що розрахунок розміру шкоди не створює та не припиняє прав чи обов'язків позивача, жодних управлінських висновків не містять, вчинити будь-які обов'язкові дії не приписує та не встановлює для позивача відповідальність за його невиконання, тому він (розрахунок) не є рішенням суб'єкта владних повноважень (правовим актом індивідуальної дії) у розумінні КАС України.

На переконання суду, розрахунок розміру шкоди є носієм доказової інформації, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, викладення у ньому висновків, визначення розміру шкоди, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого розрахунку розміру шкоди.

Крім того, суд зазначає, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного припису №484ДК/0211Пр/03/01-18 від 26.10.2018 р. виключає можливість стягнення з позивача розміру шкоди розрахованої на підставі оскаржуваного розрахунку, що зайвий раз підтверджує позицію суду про те, що вказаний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень (правовим актом індивідуальної дії) у розумінні КАС України.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від слати судового збору, розподіл судових витрат судом не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246, 255, 293 та 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №484-ДК від 23.10.2018 р. "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності".

3. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 484ДК/0211Пр/03/01-18 від 26.10.2018 р.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст.ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя В.К. Левицький