
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
18 березня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/2/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В. розглянувши в підготовчому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до Тарасовецької сільської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі-позивач) звернулось в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Тарасовецької сільської ради (далі-відповідач), в якому просить суд :
- визнати протиправними дії Тарасовецької сільської ради та скасувати рішення XV чергової сесії 7 скликання Тарасовецької сільської ради від 21.11.2017 року №07-15/17 "Про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель (сільськогосподарського призначення) у землі (житлової та громадської забудови) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та для будівництва та обслуговування будівель торгівлі Тарасовецька сільська рада в с.Тарасівці Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області".
Ухвалою суду від 04 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням XV чергової сесії 7 скликання Тарасовецької сільської ради від 21.11.2017 року №07-15/17 "Про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель (сільськогосподарського призначення) у землі (житлової та громадської забудови) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та для будівництва та обслуговування будівель торгівлі змінено цільове призначення земель.
28.01.2019 Тарасовецькою сільською радою подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки надані земельні ділянки надані учасникам АТО під забудову.
14.03.2019 року представниками позивача та відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає закриттю з наступних підстав.
Частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних перевезень; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Отже, справи у спорах що виникають між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Рішенням №03-20/18 від 06 червня 2018 року "Про затвердження плану поділу земельних ділянок, присвоєння адресних частин та виділення земельних ділянок у приватну власність" Тарасовецькою сільською радою було вирішено передати:
- громадянину - ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2300 га за кадастровим номером - НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1
- громадянину - ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2427 га за кадастровим номером - НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2
- громадянину - ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2493 га за кадастровим номером - НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_3
- громадянину - ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2494 га за кадастровим номером - НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_4
- громадянину - ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2419 га за кадастровим номером - НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_5
- громадянину - ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2416 га за кадастровим номером - НОМЕР_5 за адресою АДРЕСА_6
- громадянину - ОСОБА_7 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2202 га за кадастровим номером - НОМЕР_6 за адресою АДРЕСА_7
- громадянину - ОСОБА_8 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2016 га за кадастровим номером - НОМЕР_7 за адресою АДРЕСА_8
- громадянину - ОСОБА_9 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2076 га за кадастровим номером - НОМЕР_8 за адресою АДРЕСА_9
- громадянину - ОСОБА_10 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2500 га за кадастровим номером - НОМЕР_9 за адресою АДРЕСА_10
- громадянину - ОСОБА_11 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2491 га за кадастровим номером - НОМЕР_10 за адресою АДРЕСА_11
- громадянину - ОСОБА_12 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2500 га за кадастровим номером - НОМЕР_11 за адресою АДРЕСА_12
- громадянину - ОСОБА_13 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2500 га за кадастровим номером - НОМЕР_12 за адресою АДРЕСА_13
- громадянину - ОСОБА_14 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2500 га за кадастровим номером - НОМЕР_13 за адресою АДРЕСА_14
громадянину - ОСОБА_15 у приватну власність земельну ділянку розміром - 0,2214 га за кадастровим номером - НОМЕР_14 за адресою АДРЕСА_7
Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана земельна ділянка загальною площею 7,2692 га, була передана у власність третім особам та на даний час перебувають у приватній власності третіх осіб.
Отже, звертаючись до суду з даним позовом, позивач фактично оспорює право власності третіх осіб на спірну земельну ділянку.
Суд зауважує, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок в оренду, у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року (справа N 21-3296а15) та аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 09.02.2016 у справі N 21-5828а15.
За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року (справа N 761/33504/14-а), від 18 квітня 2018 року (справа N 802/950/17-а), від 14 листопада 2018 року (справа N 826/240/16), постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа N 750/9930/14).
Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачений судовий збір на загальну суму 1762.00 грн, а саме: згідно платіжного доручення № 1263 від 22.12.2018 року.
Оскільки клопотання позивача про повернення судового збору відсутнє, то питання щодо його повернення судом не вирішується.
З огляду на викладене та керуючись статтями 183, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
1.Закрити провадження у справі № 824/2/19-а за адміністративним позовом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2.Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя І.В. Маренич
Судове рішення № 80629026, Чернівецький окружний адміністративний суд було прийнято 18.03.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 824/2/19-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: