Рішення № 80628864, 19.03.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/423/19

РІШЕННЯ

іменем України

19 березня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.

за участю:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області у якому просить:

- визнати протиправними дії ГУНП в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області призначити одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, визначеному Порядком виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженим Наказом МВС України №4 від 11.01.2016 року, відповідно до п.4 частини 1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».

В обґрунтування вимог позивач зазначає про те, що з жовтня 2005 року по 14 травня 2018 року проходив службу в органах міліції. З 07 листопада 2015 року проходив службу на посаді поліцейського.

Під час проходження служби отримав травму, через яку погіршився стан здоров'я. Звільнений зі служби відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Посилається на те, що 23 липня 2018 року Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією йому було встановлено ІІ групу інвалідності, що настала в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, що підтверджується наданими до суду копіями документів. Ступінь втрати професійної працездатності становить 70%.

04.10.2018 року у зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на що отримав відмову, мотивовану тим, що позивач був звільнений за п/п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію». Оскільки на думку відповідача це не відповідає вимогам п.4 ч.1 ст. 97 Закону, у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 18 лютого 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06 березня 2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Суд ухвалою від 06 березня 2019 року задовольнив це клопотання, судове засідання призначене на 19.03.2019 р.

Відповідач у наданому до суду відзиві зазначив, що позивач відповідно до наказу начальника ГУНП в Хмельницькій області №135 о/с від 11.05.2018 року був звільнений з органів Національної поліції за власним бажанням на підставі п/п. 7 ч. 1. ст. 77. ЗУ «Про Національну поліцію».

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності позивач звернувся до начальника ГУНП в Хмельницькій області з відповідною заявою (рапортом), до якої долучив необхідний пакет документів, визначений Порядком №4.

Розглянувши заяву ОСОБА_1, керівництво ГУНП в Хмельницькій області направило письмове повідомлення від 29.10.2018 року із зазначенням підстав відмови у призначені одноразової грошової допомоги. Вказало на те, що позивач звільнений зі служби в поліції не внаслідок причин, зазначених у статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», а за власним бажанням, а тому у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за цією підставою.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, вказав на те, що підставою виплати грошової допомоги є сам факт встановлення інвалідності внаслідок виконання службових обов'язків в органах внутрішніх справ або поліції, а причина звільнення значення не має.

Представник відповідача з цим не погодився, заперечив проти позову і вказав на те, що повинні бути дотримані усі три умови, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що з жовтня 2005 року по 14 травня 2018 року ОСОБА_1 проходив службу на відповідних посадах в органах міліції, а 07 листопада 2015 року - на посаді поліцейського. Під час проходження служби отримав травму.

Звільнений зі служби відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), про що свідчить витяг з наказу ГУ Національної поліції у Хмельницькій області № 135 о/с від 11.05.2018 року ( а. с. 9) та рапорт позивача, у якій він просить його звільнити за власним бажанням у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.

23 липня 2018 року Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, що настала в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, що підтверджується наданими копіями виписки з акта огляду МСЕК Серія АВ № 1118575 від 23.07.2018 року та довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія АГ № 0024665 від 23.07.2018р.

Ступінь втрати професійної працездатності становить 70%. Крім того, факт встановлення інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції підтверджується протоколом №29 від 03.07.2018 року засідання військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області», а також постановою ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області» від 03.07.2018 року №29.

Факт встановлення інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції відповідачем не оспорюється.

04.10.2018 року у зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Письмовим повідомленням ГУ Національної поліції України в Хмельницькій області № 29/Ц-301 від 29.10.2018 року, яке позивач отримав 11.01.2019 року, його інформовано, що оскільки позивач був звільнений за п/п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», це не відповідає вимогам п.4 ч.1 ст. 97 вказаного Закону, а тому у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги за цією підставою.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності трьох умов :

- інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах поліції;

- інвалідність повинна наступити/бути встановленою не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

- причина звільнення такої особи з органів поліції станом на дату звільнення повинна бути обов'язково обумовлена захворюванням, пораненням, травмою пов'язаними з проходженням служби в поліції. Тобто повинно бути доведено, що саме ці обставини призвели до звільнення особи з органів поліції внаслідок неможливості продовження роботи/наявність протипоказань для роботи у поліції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2019 року № 2340/2663/18, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17.

У даному випадку, як вже зазначалося, причина звільнення позивача - за власним бажанням, тоді як матеріалами справи не підтверджується те, що станом на день звільнення позивача за власним бажанням відповідачу були надані докази того, що позивач підлягає звільненню або звільняється у зв'язку з захворюванням або травмою, пов'язаними з проходженням ним служби в поліції.

До того ж, як вбачається з постанови №29 медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області, копія якої є у справі, позивач був визнаний придатним до служби у поліції.

Таким чином, враховуючи те, що у позивача відсутня одна з обов'язкових умов для призначення одноразової грошової допомоги, відсутні підстави для висновку про протиправність рішення відповідача.

Що стосується посилання позивача на положення ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію», слід зазначити про помилковість їх застосування до спірних обставин.

Вказані положення відносно обставин, за наявності яких допомога не призначається, застосовуються до випадків, коли наявні окремі загальні умови для призначення особі допомоги, однак, інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Відтак, наявність випадків для відмови у призначенні допомоги за ст. 101 Закону не є підставою для не застосування правил та умов її призначення, визначених у даному випадку, пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII або застосування цих норм в інший спосіб, ніж судом у цій справі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Судом не встановлено, що мало місце будь - яке втручання публічного органу у мирне володіння майном позивача, оскільки право на виплату одноразової грошової допомоги він фактично не набув.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача є законним та обґрунтованим, а відтак не підлягає скасуванню, тому у позові слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправною відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції та зобов'язання виплатити одноразову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 22 березня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7,Хмельницький,Хмельницька область,29017 , код ЄДРПОУ - 40108824)

Головуючий суддя ОСОБА_4