Рішення № 80628100, 22.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/670/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправною відмову, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі – відповідач, УДМС України в Луганській області), з такими вимогами:

1) визнати протиправною відмову відповідача у видачі ОСОБА_3 у зв’язку із досягненням нею 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

2) зобов’язати відповідача оформити та видати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зв’язку із досягненням нею 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків, до ЄДДР без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) без від цифрованого підпису особи, без від цифрованого образу обличчя особи, без від цифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі і дитина 11.01.2019 звернулись до Державної міграційної служби України через приймальню електронних звернень громадян на офіційному сайті ДМС України із клопотанням про оформлення ОСОБА_3 у зв’язку із досягненням нею 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки, на що отримали лист від Управління ДМС України у Луганській області від 18.01.2019 № Ш-271-19/4401.3/1497-19 про відмову у наданні дитині такого паспорту. 23.01.2019 дитина та позивачі звернулись до Сватівського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Луганській області із заявою про оформлення дитині - ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки. Листом від 06.02.2019 вих. № Ш-8/6/4401-19/4401.3/3347-19 відповідач вдруге відмовив у наданні дитині такого паспорту.

Позивачі вважають, що відповідач своєю відмовою грубо і безпідставно порушує законні права та інтереси їх дитини.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 залишено без руху, запропоновано позивачу протягом п’яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копію для надіслання відповідачу; належним чином засвідчені копії письмових доказів (документів), доданих до позовної заяви, для приєднання до матеріалів справи та вручення відповідачу (а.с. 19-20).

26 лютого 2019 року до суду від позивача надійшов супровідний лист з додатками на усунення недоліків (а.с. 23-36).

Ухвалою суду від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 1-2).

Від відповідача 18.03.2019 через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду надійшов відзив на позов (а.с. 42-52), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що у статті 21 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) зазначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України. Кожен громадянин України, який досягнув 14- річного віку зобов'язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному Законом. Законом № 5492-VІ, а саме: частиною четвертою статті 21, передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», передбачають поступовий перехід до виготовлення біометричних паспортів та порядок оформлення паспорта громадянина України в різні періоди запровадження біометричних паспортів, залежно від стану забезпечення матеріально-технічними ресурсами. Зазначив, що станом на 11.01.2019 (на момент звернення позивачів вперше) всі органи та підрозділи міграційної служби у тому числі й УДМС у Луганській області забезпечені матеріально-технічними ресурсами необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID-картки. Крім того, відповідно до п.1.1. Дорученім ДМС України від 15.06.2017 № 92/2-17 начальникам Головних управлінь, управлінь в областях доручено припинити з 16.06.2017 року в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. На виконання, вищевказаного Доручення, з 16.06.2017 в територіальних підрозділах ДМС України прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено.

Відповідач вважає, що вважає, що територіальні підрозділи УДМС у Луганській області зобов’язані забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: здійснювати видачу паспорта громадянина України у вигляді картки.

На думку відповідача, переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов’язків перед державою або відмови від виконання законів.

Відповідач зазначив, що на момент звернення ОСОБА_2 на електронну адресу «Електронної приймальні ДМС» із клопотанням від 11.01.2019 про надання інформації, яким чином її донька може здійснити своє право на отримання паспорта у вигляді книжечки, та на момент повторного її звернення до УДМС у Луганській області із заявою від 23.01.2019 щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв’язку з досягненням нею 16-річного віку, їй виповнилось лише 15 років, враховуючи, що вона народилася у лютому 2003 року.

Вказує, що у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 в січні 2019 року виповнилось 15 років, заяву-анкету щодо оформлення паспорта громадянина України нею особисто подано не було, в УДМС у Луганській області відсутні законні підстави щодо оформлення та видачі їй паспорта. Відповідач також зазначає, що звертаючись на електронну адресу «Електронної приймальні ДМС» із клопотанням від 11.01.2019 про надання інформації та із заявою від 23.01.2019 до УДМС у Луганській області щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки позивачі подали заяву довільної форми в порядку Закону України «Про звернення громадян», яка не відповідає вимогам, встановленим до заяви про видачу паспорту та не надали необхідні документи для оформлення паспорта.

Відповідач вважає, що відсутність механізму видачі паспорта громадянина України в формі паспортної книжечки, в УДМС у Луганській області відсутні правові/законні підстави для видачі бланка паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_3 та проставлення відмітки реєстрації місця проживання в паспорті громадянина України.

УДМС у Луганській області вважає, що рішення, прийняте стосовно ОСОБА_3 відповідно до норм чинного законодавства України та без порушення її прав, тому відсутні законні підстави щодо визнання протиправними/неправомірними дій відповідача.

20.03.2019 від позивачів надійшла відповідь на відзив (а.с. 70-74), в якій додатково зазначили, що звернулися із клопотанням та заявою про оформлення паспорту громадянина України у формі книжечки за деякий інтервал часу до виповнення їх дитині 16 років (а саме за 25 днів із клопотанням та за 13 днів із заявою), будучи поінформованими про те, що ДМС відмовляє громадянам України у оформленні паспорту-книжечки.

Зазначили, що прагнули отримати відмову ДМС на їх заяву заздалегідь, аби на той час, як дитині виповниться 16 років, вони якнайшвидше могли б звернутися до суду для захисту її прав. А також для того, аби у разі пред’явлення їм різними державними установами претензій щодо не наявності у дитини паспорту в 16-річному віці, вони могли б посилатися на те, що справа щодо оформлення дитині паспорту наразі розглядається в суді.

Позивачі вважають, що це єдина досить ґрунтовна підстава для того, щоб не мати проблем у взаємодії із державними установами і зокрема в школі (дитина навчається в 10 класі). Така підстава, що «ми подали заяву на оформлення паспорту- книжечки у ДМС та чекаємо відповіді», не вважається вагомою в державних установах і може призвести до конфліктів, які будуть травматичними для психіки нашої дитини.

Вказують, що що у разі надання відповідачем позитивної відповіді на їх клопотання та заяву, позивачі б звернулися власне за оформленням паспорту своїй дитині в зазначений законодавством строк - по виповненню їй повних 16 років.

Зазначають, що їх звертання не передбачали негайного оформлення паспорту, а передбачали саме очікування відповіді на них.

На думку позивачів, відмови, які надав відповідач на їх клопотання та заяву, не втрачають свого значення через те, що вони звернулися із своїми вимогами за невеликий інтервал часу до виповнення дитині 16 років.

Вважають, що такі самі відмови б отримали і на три з половиною тижні пізніше, зазначив, що у своїх відмовах відповідач не зазначив, що вони звернулися до нього зарано і мають звертатися із заявою про видачу паспорта-книжечки суворо по виповненню дитині 16 років, а було одразу надано відмову, не враховуючи вказану обставину.

Щодо оформлення у довільній формі клопотання від 11.01.2019, з яким вони звернулись до Електронної приймальні ДМС, зазначили, що в своєму клопотанні не висловлювали безпосереднього прохання видати дитині паспорт-книжечку, а просили надати інформацію про те, яким чином їх дитина може здійснити своє право на оформлення такого паспорту і запитували, як слід подавати при цьому заяву, а також як захистити права дитини у разі відмови у оформленні їй паперового паспорту.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується інформацією, зазначеною в свідоцтві про народження, яке видане 13 лютого 2003 року (а.с. 28).

11 січня 2019 року ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_3 через сервіс «Електронна приймальна ДМС» звернулась до відповідача з клопотанням, в якому просила надати інформацію про те, яким чином її донька може здійснити своє право на отримання паспорту у вигляді книжечки у місцевому відділенні міграційної служби, яким чином слід подавати заяву і як захистити свої конституційні права у разі відмови (а.с. 65).

Відповідач листом від 18.01.2019 № Ш-271-19/4401.3/1497-19, повідомив позивачу - ОСОБА_2, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745) «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» з 01 листопада 2016 року паспорт громадянина України виготовляється лише у формі пластикової картки типу ID, що містить безконтактний електронний носій, відповідно, оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено. Переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов’язків перед державою або відмови від виконання законів. Судове рішення у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), на яке посилається позивач, не може бути підставою для видачі її доньці паспорта громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, оскільки є індивідуальним актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи. Та роз’яснено, що у разі не згоди з прийнятим рішенням позивач маєте право його оскаржити відповідно до ст. ст. 15, 17 Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 32).

23 січня 2019 року ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_3 направила лист до відповідача, в якому зазначила, що її донька за своїми глибокими релігійними переконаннями відмовляється від отримання біометричного паспорту. У цьому зв’язку вона зверталася до електронної приймальні на офіційному сайті ДМС України (відправила клопотання 11.01.19) і отримала відповідь із відмовою від Сєвєродонецького обласного управління ДМС за підписом т.в.о. начальника ОСОБА_4 23.01.19 її сім’я звернулася із повторною спробою до Сватівського районного відділу ДМС (оскільки вони проживають в Сватівському районі). Її чоловік та донька, якій у лютому виповниться 16 років, привезли із собою заяву (яку вона приклала до листа), копію свідоцтва про народження та дві фотокартки для оформлення паспорту. Проте начальник Сватівського підрозділу відмовився зареєструвати їх заяву на підставі того, що Сватівський районний відділ ДМС не є юридичною особою. Саме тому вона повторно звертаємося до Сєвєродонецького Управління ДМС та просить взявши до уваги Конституційні права та Закони, на які вона посилаємося у своїй заяві, поставитися із розумінням до її справи. Її донька абсолютно впевнена у своєму праві на отримання паперового паспорту і виступає категорично проти ID-картки (від отримання цієї картки вона відмовилася і в 14-річному віці). Вона вважає примушення до здачі біометрії та до прийняття ID-паспорту дискримінацією, в тому числі дискримінацією за релігійними переконаннями. Своє право на отримання паспорту у вигляді книжечки вона, як вільна громадянка вільної держави, готова відстоювати стільки, скільки це буде необхідно. Позивач зазначила, що не вкладає в конверт фотокартки та копію свідоцтва про народження. Якщо обласне управління ДМС надасть їм дозвіл на отримання паспорту у вигляді книжечки, вони привеземо їх особисто. Просила надати письмову відповідь на її заяву (а.с. 12, 13, 66).

У відповідь на зазначене звернення відповідач листом від 06.02.2019 № Ш-8/6/4401-19/4401.3/3347-19, повідомив позивачу аналогічні за змістом роз’яснення, зазначені в листі від 18.01.2019 № Ш-271-19/4401.3/1497-19, а також додатково зазначив, що УДМС у Луганській області та його територіальних підрозділах відсутні законні підстави для видачі бланка паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та виготовлення паспорта громадянина України в іншій формі чи іншим способом, ніж це встановлено ПКМУ № 302. Відносно проставлення відмітки реєстрації місця проживання в паспорті повідомив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 № 888-VIII з 04.04.2016 повноваження щодо реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання особи передано виконавчим органам сільської, селищної або міської ради на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Тобто, до компетенції УДМС у Луганській області не відноситься питання щодо реєстрації місця проживання особи. Зазначив, що копія свідоцтва про народження та дві фотокартки не достатньо для оформлення паспорта громадянина України. Роз’яснено позивачу у разі не згоди з прийнятим рішенням право його оскаржити відповідно до ст. ст. 15, 17 Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 14-15).

Не погоджуючись з відмовою видати паспорт громадянина України у формі книжечки, позивачі звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Приписами статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з даним позовом, вважаючи, що відповідач порушив право неповнолітньої ОСОБА_3 на оформлення паспорта у формі книжечки, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частини першої статті 13 Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення зокрема, поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Частинами першою, другою, четвертою та п’ятою статті 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина перша статті 21 Закону № 5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до частини другої, четвертої та п’ятої статті 21 Закону № 5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов’язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб’єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі – Постанова № 302) передбачено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

За правилами пункту 14 Постанови № 302 до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім’я якої оформляється паспорт: 1) ім’я особи (прізвище, власне ім’я та по батькові особи, яка є громадянином України, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить); 2) дата народження; 3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); 4) стать; 5) дата та підстави набуття громадянства; 6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); 7) відцифрований образ обличчя особи; 8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, а також осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; 9) відомості про внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, засобів електронного цифрового підпису; 10) відомості про згоду на внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, відцифрованих відбитків пальців рук; 11) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); 12) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 13) реквізити документа, на підставі якого оформляється паспорт; 14) відомості про законного представника особи чи уповноважену особу (ім’я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує її повноваження); 15) додаткова змінна інформація (відомості про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу); 16) відомості про сплату адміністративного збору або про звільнення від його сплати; 17) дата заповнення заяви-анкети.

Відповідно до пункту 35 Постанови № 302 заявник для оформлення паспорта подає такі документи: 1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження); 2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном); 4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи); 7) документ, що посвідчує особу законного представника/уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; 8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка; про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття; 10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи; 11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі – Положення № 2503-ХІІ), паспорт громадянина України є документом, посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Відповідно до пункту 13 Положенням № 2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Згідно з пунктом 2 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку.

Отже, право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку, за умови звернення з відповідною заявою, передбаченою цим Положенням.

Разом з тим, як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_3, на день звернення вона не досягла шістнадцятирічного віку.

З огляду на наведене, питання щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є передчасним.

З огляду на викладене суд критично оцінює посилання позивачів на те, що вони свідомо намагались отримати відмову заздалегідь, тобто зазначене свідчить про обізнаність позивачів щодо недотримання вимог закону.

Суд зазначає, що незважаючи на бажання особи оформити паспорт громадянина України у вигляді книжечки чи у вигляді картки, порядок оформлення паспорта та подачі документів являється єдиним: 1) особа звертається до територіального органу ДМС самостійно; 2) заяву-анкету подає особисто; 3) надає необхідний повний пакет документів.

Зі змісту заяв від 11.01.2019 та 23.01.2019 вбачається, що вказані заяви були подані не безпосередньо неповнолітньою, а її матір'ю, до того ж у порядку статті 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

Тобто ОСОБА_3 не зверталася до відповідача із заявою, сформованою відповідно до пункту 13 Положення № 2503-ХІІ.

Відтак, у суду відсутні підстави для висновку про порушення діями відповідача прав ОСОБА_3, оскільки, як вже зазначено, відповідна заява по суті не подавалася та не розглядалася.

Таким чином, листами відповідачем не відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки ОСОБА_3 та її законним представником не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із відповідною заявою в порядку, передбаченому Положенням № 2503-ХІІ. Більше того, станом навіть на 23.01.2019 таке звернення було передчасним як таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що оскільки право неповнолітньої ОСОБА_3 на оформлення та видачу паспорта відповідачем порушене не було, позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо стверджень позивачів про узгодженість доводів, наведених у позовній заяві з висновками ОСОБА_5 Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/2/18 від 19.09.2018, суд вказує, що адміністративна справа № 360/670/19 не відповідає ознакам типової справи, визначених у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду Верховним Судом зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Обов'язковими ознаками даної справи, для застосування правової позиції Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 806/3265/17 повинні бути наступні:

1) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

2) відповідач - територіальні органи ДМС України;

3) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Позивачами належних та допустимих доказів звернення до територіального органи ДМС України та отримання від нього відмови у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ не надано.

Оскільки заяви законного представника ОСОБА_3 про оформлення паспорта громадянина України подані в порядку Закону України «Про звернення громадян» та без необхідних документів до неї, то у даній адміністративній справі, рішення про відмову у наданні адміністративної послуги (оформлення та видача паспорта) не приймалося, а лише було надано відповідь Управлінням державної міграційної служби України в Луганській області в порядку Закону України «Про звернення громадян».

При цьому, суд зауважує, що ОСОБА_5 Верховного Суду у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Також, ОСОБА_5 Верховного Суду звернула увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року). Встановлення обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відтак, позивачі не позбавлені права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у задоволенні потреби у видачі неповнолітній паспорту у формі книжечки.

З урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291, 370, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (92612, Луганська область, Сватівський район, смт. Нижня Дуванка, вул. Каштанова, буд. 100) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (місце знаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд. 12, код ЄДРПОУ 37851432) про визнання протиправною відмову, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_6