Ухвала суду № 80628097, 22.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1109/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Северодонецької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2), в інтересах яких звернувся представник позивачів – адвокат ОСОБА_3, до Управління праці та соціального захисту населення Северодонецької міської ради (далі – відповідач, УПСЗН Сєвєродонецької міської ради), в якій просить:

- зобов’язати УПСЗН призначити та виплатити позивачу 1 щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 16.12.2016;

- зобов’язати УПСЗН Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити позивачу 2 щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 05.04.2015.

Позивачами надано клопотання про визнання причин пропуску для звернення до адміністративного суду поважними та поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що з 05.12.2014 по 15.10.2016 позивачу 1 виплачувалась щомісячна адреса допомога, у відповідності до звернення, в розмірі 442 грн. та з 16.10.2016 по 15.12.2016 в розмірі 221,00 грн. Через те, що позивач-1 не працевлаштувався, виплату щомісячної адресної допомоги було припинено з 16.12.2016.

З 05.12.2014 по 04.02.2015 позивачу -2 виплачувалась щомісячна адреса допомога, у відповідності до звернення, в розмірі 442 грн. та з 05.02.2015 по 04.04.2015 в розмірі 221,00 грн. Через те, що позивач - 2 не працевлаштувався, виплату щомісячної адресної допомоги було припинено з 05.04.2015.

В зв'язку з тим, що у позивачів є двоє неповнолітніх дітей, допомога виплачувалася загальною сумою, розмір допомоги змінювався, тому не відразу помітили, коли і кому припинилася виплата допомоги, вважали, що це якісь тимчасові негаразди. Позивачам ніхто не сказав, куди треба звертатися. Повідомлення про припинення виплати допомоги не отримували.

26.09.2018 позивачі звернулися до Відповідача щодо призначення щомісячної адресною допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг, було отримано відповідь від Відповідача від 18.10.2018 № 10131/04. Тобто, про порушення своїх прав Позивач -1 та Позивач -2 дізналися тільки 18.10.2018.

ОСОБА_4 -1 та Позивач -2 шукали, хто може допомогти звернутися до суду. 29 жовтня 2018 року Позивач-1 та Позивач-2 звернулися до Сєвєродонецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об’єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 121 КАС України).

Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому шестимісячний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Позивачем до клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зазначеного у позовній заяві, не додано жодних доказів поважності причин його пропуску.

Доводи позивачів про те, що вони не відразу помітили, коли і кому припинилася виплата допомоги, вважали, що це якісь тимчасові негаразди, позивачам ніхто не сказав куди треба звертатися, повідомлення про припинення виплати допомоги не отримували, суд вважає безпідставними, оскільки адресна допомога була призначена та виплачувалась позивачам та 2 неповнолітнім дітям з 05.12.2014 щомісячно, ОСОБА_1 виплачувалась по 15.12.2016, ОСОБА_2 по 04.06.2015.

Тобто, з 05.06.2015 позивач 2, а з 16.12.2016 позивач 1 не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а тому з серпня 2015 року позивач 2, а з лютого 2017 року позивач 1 мали можливості дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Посилання позивачів про те, що про порушення своїх прав дізналися 18.10.2018 після звернення позивача 1 до УПСЗН Сєвєродонецької міської ради із заявою від 26.09.2018 про продовження виплати щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, є незмістовним, оскільки після 05.06.2015 позивач 2, після 06.12.2016 позивач 1 вже не отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, позивач 2 протягом 2016-2018 років, Позивач 1 протягом 2017-2018 років, а за відсутності будь-яких виплат можливо було дізнатися про їх не нарахування, тому мали можливості дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду, а до суду з позовом звернулися тільки 18.03.2019.

Також треба зазначити, що з додатків до позовної заяви вбачається, що позивач 1 кожні півроку зверталася до відповідача із заявами про продовження виплати щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 16.12.2016 така грошова допомога їй виплачується по теперішній день тільки на 2 неповнолітніх дітей.

Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначений обов’язок відповідача стосовно роз’яснення особі, яка є внутрішньо переміщеною, звернення для отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Крім того, суд враховує, що позивач є повнолітньою особою, яка здобула вищу юридичну освіту, тобто, мала усі об’єктивні можливості своєчасно дізнатися про свої права як внутрішньо переміщеної особи.

З урахуванням викладеного, підстави, зазначені позивачем в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнаються судом неповажними.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Северодонецької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії підлягає поверненню у зв’язку з невизнанням судом підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду поважними.

Окрім того, вважаю за необхідне роз’яснити позивачам, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Також позивачі мають право на повернення сплаченого ним судового збору в сумі 1536,80 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” за їх клопотаннями.

Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Северодонецької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачам у зв'язку із пропуском строків звернення до адміністративного суду.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_5