Ухвала суду № 80627966, 19.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Київ 810/4071/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду - Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Бровчук Ю.В.;

за участі представника позивача - Мещанінова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Завод технічних масел "Аріан" звернулось до суду з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. від 18.07.2018 р. ВП №56700100 про накладення штрафу на підприємство за невиконання рішення господарського суду Київської області у господарській справі №911/1325/18 від 22.06.2018 р. про забезпечення доказів шляхом надання договорів купівлі-продажу продукції "Олива моторна Азмол Гарант М-4042 ВТ" за період з 2014 по 2017 р.р. та сертифікатів відповідності.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що ухвала господарського суду до позивача не надходила, відтак у приватного виконавця були відсутні підстави для накладення штрафу за невиконання рішення суду.

У судовому засіданні представник заявника вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про розгляд позову за його відсутності, не надав, що не є перешкодою, відповідно до положень ст.205 КАСУ, для розгляду справи.

Дослідивши подані документи, встановивши характер та зміст спірних правовідносин та обставини позовної заяви, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, на підставі наступного:

згідно до ч.1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, - ч.1 ст. 327 ГПК України.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

На підставі ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції,- ч.1 ст.340 ГПК України.

В той же час за правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, - ч.1 ст.287 КАСУ, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Проте, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства наявні спеціальні норми, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Так, за приписами ч.1 ст.74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями ч.2 ст.74 цього ж Закону унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

На перший погляд у деяких юристів може виникнути уявлення про колізію зазначених норм права. Однак суд, ретельно проаналізувавши зазначені нормативно-правові акти у співставленні зі спірними правовідносинами, дійшов висновку, що спір з приводу оскарження дій, бездіяльності та будь-якого рішення приватного виконавця, в тому числі про штраф, ухваленого за правилами господарського судочинства, підлягає розгляду судом, який його ухвалив, тобто господарським судом, на підставі такого:

зміни до ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" були внесені згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016 р.

Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" набув чинності 15.12.2017 р.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Частиною 2 ст.74 Закону України №1404-VIII в редакції 21.12.2016 р. встановлено, що "постанови державного виконавця про стягнення штрафів можуть бути оскаржені сторонами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом".

Передбачений законом порядок оскарження рішення приватного виконавця визначено у ч.1 ст.287 КАСУ, яка містить правило, що: "учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб".

Інший порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця та державного виконавця передбачений положеннями ст. 339 ГПК України, якою встановлено, що "сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права".

Отже, саме господарському суду підсудний даний спір, оскільки господарським судом було винесено ухвалу про забезпечення доказів в межах господарської справи №911/1325/18 на підставі положень Господарсько-процесуального кодексу України та саме в порядку виконання рішення господарського суду, в силу ч.10 ст. 112 ГПК України, ухвала господарського суду була передана приватному виконавцю для примусового виконання.

Таким чином, в основу постанови про накладення штрафу приватний виконавець поклав рішення господарського суду, ухваленого за правилами ГПК України та виніс оспорювану постанову (рішення) про стягнення штрафу, яким, за твердженням позивача, порушені його права як сторони виконавчого провадження.

Логіка законодавця щодо розмежування предметної підсудності справ цієї категорії (оскарження рішень, дій та бездіяльності державного/приватного виконавця) за змістом спірних відносин є цілком зрозумілою, оскільки у даному випадку дії приватного виконавця знаходяться у сфері контролю відповідного суду (адміністративної, цивільної чи господарської юрисдикції) тобто того суду, який видав виконавчий документ в процесі чи за результатом розгляду справи.

Об'єктом судового контролю у виконавчому провадженні в порядку цивільного судочинства є рішення державного виконавця про накладення штрафу при виконанні судового рішення, ухваленого відповідно до норм ЦПК, адміністративного, - в порядку КАСУ, а господарського за правилами ГПК. Відповідно до ст. 287 КАСУ об'єктом адміністративної юрисдикції є контроль за виконанням рішень адміністративних судів та рішень інших юрисдикційних органів, якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби.

Щодо накладення штрафу за невиконання рішення господарських судів, то оскарження такої постанови здійснюється в порядку господарської юрисдикції за правилами ст.ст. 339, 340 ГПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАСУ, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Оскільки дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства у адміністративного суду відсутня компетенція щодо вирішення цього спору.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" (код 20574128, м. Київ, вул. В. Кучера, 3) до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про скасування постанови від 04.07.2018 р. у виконавчому провадженні №56700100 з виконання ухвали господарського суду Київської області,- закрити. .

2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.