Рішення № 80624843, 28.01.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8204/18

№ 2/183/1523/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

28 січня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа – Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

28.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа – Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, в якому просив суд встановити факт родинних відносин між ним та його двоюрідним дядьком ОСОБА_2, померлим 29 квітня 2014 року, та визнати за ним право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2, померлого 29.04.2014 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 29 квітня 2014 року помер його двоюрідний дядько ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина на житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З метою оформлення вищезазначеної спадщини позивач звернувся до Новомосковської державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, у зв’язку з тим, що ним не подано до нотаріальної контори документів, що підтверджують родинний зв’язок між ним та померлим ОСОБА_2.

Між тим, позивач вказує, що ОСОБА_2 є його двоюрідним дядьком, останньому належала Ѕ части вказаної квартири, інша Ѕ частина квартири належала його матері ОСОБА_3, яка померла 01.02.2011 року. Після її смерті ОСОБА_2 прийняв спадщину згідно ст. 1268 ЦК України, але не оформив своїх спадкових прав.

ОСОБА_3 та бабуся позивача ОСОБА_4 були рідними сестрами. Однак, свідоцтво про народження ОСОБА_3 було втрачено.

24 квітня 1955 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно ОСОБА_5, а 11 березня 1956 у подружжя народився син ОСОБА_6. Останній являється батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Позивач являється єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2, однак у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують родинний зв’язок зі спадкодавцем, не має можливості оформити належним чином свої спадкові права, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02 січня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

В ході розгляду справи, позивач звернувся до суду з заявою про залишення позову в частині визнання права власності без розгляду, у зв’язку з чим відповідною ухвалою суду позивні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2, померлого 29.04.2014 року, - залишено без розгляду.

Позивач в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов про встановлення факту підтримав.

Представник відповідача – Новомосковської міської ради в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - Новомосковської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з’явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність (а.с.27), а також на виконання ухвали суду від 02.01.2018 року надав копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду надано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2, у відповідності до якого останній помер 29 квітня 2014 року в м. Новомосковську Дніпропетровської області (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_2 Новомосковською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №305/2014, матеріали якої свідчать про те, що єдиними спадкоємцем, який прийняв спадщину, після смерті ОСОБА_2 являється позивача по справі (а.с.27).

Однак, постановою державного нотаріуса від 18 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру № 16, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 50, після померлого 29 квітня 2014 року ОСОБА_2 (а.с.17). Так, нотаріусом було встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, а саме вищезазначена квартира, Ѕ частина з якої належала ОСОБА_2 особисто, а Ѕ частина належала його матері ОСОБА_3, яка померла 01 лютого 2011 року, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_2, який прийняв спадщину, згідно ст. 1268 ЦК України, але не оформив своїх спадкових прав.

В свою чергу, спадкоємцем ОСОБА_1 не були надані до нотаріальної контори документи, які підтверджують родинний зв’язок з померлим ОСОБА_2, що стало підставою для відмови у вчинення нотаріальної дії.

У відповідності до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 315 ЦК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у тому числі, у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суду подано копію посвідки (свідоцтва) про народження ОСОБА_4, у відповідності до якого остання народилася 26 серпня 1933 року, у подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.16).

24 квітня 1955 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно ОСОБА_5, про що свідчить копія свідоцтва про одруження (а.с.12), а 11 березня 1956 року у подружжя народився син - ОСОБА_6 (а.с.12), який згідно копії свідоцтва про народження (а.с.13) являється батьком позивача ОСОБА_1.

Як зазначає позивач у своєму позові, свідоцтво про народження ОСОБА_3 було втрачено, іншого способу підтвердити, той факт, що остання та бабуся позивача ОСОБА_4 були рідними сестрами, ОСОБА_1 не має можливості використати, що перешкоджає у реалізації його права, в тому числі на спадкування, і не можуть бути усунено іншим чином, ніж шляхом встановлення факту родинних відносин судом.

В матеріалах справи міститься копія виписки з рішення Центрального районного суду від 08.09.1969 року яким шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 розірвано, прізвище дружині залишено ОСОБА_3.

У відповідності до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2, виданого російською мовою (а.с.14), останній народився 15.06.1956 року, його матір’ю являється ОСОБА_3.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла 01 лютого 2011 року у віці 86 років у м. Новомосковську Дніпропетровської області (а.с.10).

У відповідності до ч.2 ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Сама по собі наявність у заявника оригіналів усіх зазначених документів, свідчать на його користь, тому у суду є всі підстави для встановлення юридичного факту, на якому наполягав ОСОБА_1

Детальний аналіз зазначених вище документів, виданих компетентними органами та зареєстрованими у встановленому порядку, доводить суду той факт, що ОСОБА_1 являється двоюрідним племінником ОСОБА_2, який помер 29.04.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76,81,89,263,265,315,280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1, - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та його двоюрідним дядьком ОСОБА_2, який помер 29 квітня 2014 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.