Ухвала суду № 8062328, 28.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2010 р.                                                                       К-18992/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М. І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі

на постанову господарського суду Тернопільської області від 06 лютого 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року

у справі № 13/285-4930

за позовом Микулинецької обласної комунальної фізіотерапевтичної лікарні реабілітації

до Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2006 року Микулинецькою обласною комунальною фізіотерапевтичною лікарнею реабілітації було заявлено позов до ДПІ у Теребовлянському р-ні про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000262301/0, № 0000272301/0 та № 0000282301/0 від 28 березня 2006 року.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 06 лютого 2007 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі № 0000262301/0, № 0000272301/0 та № 0000282301/0 від 28 березня 2006 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року постанову господарського суду Тернопільської області від 06 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Теребовлянському р-ні, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 06 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Теребовлянському р-ні провела позапланову виїзну документальну перевірку Микулинецької обласної комунальної фізіотерапевтичної лікарні реабілітації щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати до бюджету ресурсних платежів за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої був складений акт № 117/2301/02001038 від 22 березня 2006 року.

28 березня 2006 року ДПІ Теребовлянському р-ні на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0000262301/0, яким згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», відповідно до п. 5 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, визначено суму податкового зобов’язання за платежем збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у розмірі 6451,00 грн. (з яких 4557,00 грн. –основний платіж, 1894,00 грн. –штрафні (фінансові санкції); № 0000282301/0, яким згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», відповідно до Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначено суму податкового зобов’язання за платежем збір за користування надрами загальнодержавного значення у розмірі 50965,80 грн. (з яких 34862,80 грн. –основний платіж, 16103,00 грн. - штрафні (фінансові санкції); №0000272301/0, яким згідно з пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»встановлено порушення пп.. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та визначено суму податкового зобов’язання за платежем збір на спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення у розмірі 7041,88 грн. (з яких 3611,88 грн. –основний платіж, 3430,00 грн. - штрафні (фінансові санкції).

Рішення судів попередніх мотивовані тим, що позивач звільнений від плати за користування надрами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 Кодексу України про надра.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Плата за користування надрами справляється у вигляді: платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору за видачу спеціальних дозволів; акцизного збору. Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов'язкових платежів, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках.

Відповідно до статті 33 Кодексу України про надра збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, справляються з користувачів надр, які здійснюють видобування корисних копалин на раніше розвіданих родовищах, і спрямовується до державного бюджету. Нормативи збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та порядок їх справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Держкомгеології та ДПА України від 23.06.1999 № 105/309, від сплати збору за геологорозвідувальні роботи звільняються землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцевого значення для власних потреб (тобто без реалізації видобутої мінеральної сировини чи продукції її переробки) або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1.5.7 пункту 1.5 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Комітеті України з питань геології та використання надр від 04 лютого 2000 року № 23 (в редакції, що діяла у періоді, що перевірявся) до родовищ питних або технічних підземних вод не відносяться водні об'єкти ділянок надр місцевого значення, які використовуються землевласниками і землекористувачами у межах наданих їм земельних ділянок у кількості до 300 м3/добу для своїх господарських та побутових потреб.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 пункту 4.8 статті 4 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 № 231/539/118/219, збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, висновки акту перевірки № 117/2301/02001038 від 22 березня 2006 року щодо того, що Микулинецька обласна комунальна фізіотерапевтична лікарня реабілітації є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, не підтверджені посиланням на будь-які документи, в тому числі конкретний договір водопостачання, стороною якого був би позивач, або на відповідний дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів.

У зв’язку з цим, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення позивачу податкових зобов’язань за платежами: збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у розмірі 6451,00 грн.; збір за користування надрами загальнодержавного значення у розмірі 50965,80 грн.; збір на спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення у розмірі 7041,88 грн. у зв’язку з недоплатою цих зборів та штрафних (фінансових) санкцій за неподання розрахунків цих зборів за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року є правильним безвідносно до мотивів, якими цей висновок обгрунтований.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Тернопільської області від 06 лютого 2007 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 06 лютого 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

           ________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна