Ухвала суду № 80621062, 20.03.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/10279/18

Провадження №1-в/359/21/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кабанячий Ю.В.,

при секретарі Вітківському Є.О.,

за участю прокурора Кузьменка В.П.,

представника колонії ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким відносно засудженого:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, до засудження не працював, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 в, кв. 431, засудженого 20.04.2015 Оболонським районним судом м. Києва за ст.ст. 121 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2016 Закону України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» (період 22.10.2014 по 16.07.2015),

в с т а н о в и в :

13.12.2018 адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким на обмеження волі на підставі ст. 82 КК України засудженому ОСОБА_2А, ІНФОРМАЦІЯ_1. Клопотання обґрунтовано тим, що останній відбув більше 2/3 призначеного йому судом покарання у виді позбавлення волі. Так, під час знаходження в Київському СІЗО ОСОБА_2 зарекомендував себе позитивно, стягнень та заохочень не мав. До праці не залучався. За час відбування покарання в Бориспільській виправній колонії № 119 характеризується позитивно. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. На даний час засуджений не працевлаштований на підприємстві установи в зв’язку з відсутністю роботи. Вказані обставини вказують, що він став на шлях виправлення. Крім того, ОСОБА_2 одружений, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5. Враховуючи вищезазначене просив суд замінити невідбуту частину покарання більш м’яким у виді обмеженням волі, із врахуванням ст. 61 КК України, що цілком відповідатиме меті виправлення засудженого.

У судовому засіданні адвокат та засуджений клопотання підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити.

Представник Бориспільської виправної колонії №119 в судовому засіданні просив в задоволенні клопотання засудженого відмовити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки засуджений ОСОБА_3 має не стабільну лінію поведінки. Матеріали особової справи засудженого свідчать про те, що останній за час перебування в БВК № 119 мав 4 стягнення, 2 з яких погашені в установленому законом порядку, заохочень не мав, що вказує на те що він не довів, що став на шлях виправлення.

Ознайомившись із позицією учасників провадження, матеріалами клопотання та особовою справою засудженого, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 26.04.2002 Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" № 2 від 26.02.2002 передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Крім того, пунктом 17 даної Постанови передбачено, під час судового розгляду справ даної категорії, судам слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участі у самодіяльних організаціях засуджених та інше. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м’яким покаранням. У цих випадках більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутного строку покарання, призначеного вироком. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. За змістом даної норми заміна покарання на більш м’яке покарання є правом, а не обов'язком суду.

Для застосування такої заміни, згідно п. 2 ч. 4 ст. 82 КК України необхідно щоб засуджений фактично відбув не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.

Судом встановлено, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 20.04.2015 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.07.2015 року, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 20.04.2015 щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області клопотання ОСОБА_2 задоволено, зараховано останньому у строк відбутого покарання період з 22.10.2014 по 16.07.2015, а всього - 8 місяців 24 дні.

Відповідно до вимог ст.12 КК України вчинений засудженим ОСОБА_2 злочини є тяжким.

Початок строку відбуття покарання засудженого ОСОБА_2 починається 22.10.2014, а закінчення 28.01.2021, станом на дату розгляду клопотання відбув 2/3 строку призначеного покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Сумлінна поведінка визначається активною участю у суспільному житті, сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання, гарною поведінкою в побуті, прагненням засудженого своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, а також полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Ця поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

З матеріалів особової справи слідує, що засуджений ОСОБА_2 міру кримінального покарання в місцях позбавлення волі відбуває з 24.10.2014.

Під час знаходження в Київському СІЗО зарекомендував себе з посередньої сторони, стягнень та заохочень не мав, до роботи не залучався.

В Бориспільській виправній колонії № 119 відбуває покарання з 28.09.2016. Відповідно до характеристики від 25.02.2019, затвердженої заст.начальника ДУ «Бориспільська виправна колонія №119» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4, за час відбування покарання засуджений характеризується негативно. Має 4 стягнення, 2 з яких погашені у встановленому законом порядку.

28.09.2016 засуджений ОСОБА_2 був розглянутий на комісії установи, щодо застосування ст. 101 КВК України, але рішенням комісії йому було відмовлено.

02.08.2017 засуджений ОСОБА_2 був розглянутий на комісії установи, щодо застосування до нього ст. 82 КК України, а саме заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, але за рішенням комісії було відмовлено в застосуванні пільги, оскільки він не став на шлях виправлення.

25.10.2018 засуджений ОСОБА_2 був розглянутий на комісії установи, щодо застосування до нього ст. 81 КК України, а саме умовно-дострокове звільнення від покарання, але за рішенням комісії було відмовлено, оскільки засуджений не довів свого виправлення.

Під час відбування покарання засудженому ОСОБА_2 було запропоновано бути працевлаштованим на виробництві установи, але засуджений відмовився.

У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує дружні стосунки із засудженими як негативної та і позитивної спрямованості. Намагається дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення до персоналу установи. Вимоги адміністрації встановлені законодавством виконує, але під контролем. За характером спокійний,врівноважений. Не допускає порушення вимог пожежної безпеки. Намагається утримувати своє спальне місце та приліжкову тумбочку в чистоті, але завжди має охайний вигляд.

Відповідно до статті 123 Кримінально - виконавчого кодексу України не бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу. Відповідно до статті 127 Кримінально-виконавчого кодексу України бере участь у роботі самодіяльних організацій, але не проявляє розумну соціально-корисну активність в організації їх роботи. Відповідно до статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України підтримує зв’язки з рідними шляхом побачень та отримує від них передачі. Позову не має. Вину у скоєному злочині визнав.

Вищенаведене вказує на те, що засуджений ОСОБА_2 на даний час не довів своє виправлення під час відбування покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставив, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, дані про особу засудженого, та те, що його поведінка не є стабільною, на шлях виправлення він не стає, і пройшло ще недостатньо часу для його виправлення, суд приходить до висновку, що засуджений не має усіх належних умов, передбачених ст. 82 КК України, для заміни йому невідбутої частини покарання більш м’яким.

З огляду на це, суд вважає, що підстави для задоволення даного клопотання відсутні.

Враховуючи зазначене, на підставі ст.ст. 61, 82 КК України та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким відносно засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, до засудження не працював, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 в, кв. 431, засудженого 20.04.2015 Оболонським районним судом м. Києва за ст.ст. 121 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2016 Закону України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» (період 22.10.2014 по 16.07.2015) – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з дня проголошення шляхом подання апеляції через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_6