Ухвала суду № 8061922, 28.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-12014/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька,

на постанову господарського суду Донецької області від 28 лютого 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2007 року

у справі № 22/45а/07 (22-а-22/07)

за позовом Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго“ (надалі –ОКП „Донецьктеплокомуненерго“)

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька (надалі –ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька)

про визнання недійсним повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2007р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області про визнання недійсним повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 24.07.2006р. №0004941640/0 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 20054 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом було безпідставно застосовано штрафні санкції, оскільки зменшення позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок не передбачає підстав для застосування штрафних санкцій обумовлених ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У позовній заяві позивач вказує на неправомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафної санкції в сумі 20054,00грн. за наслідками проведення перевірки своєчасності сплати податкового зобов’язання з ПДВ, про що свідчить акт №597/15-3/03337119 від 19.07.2006р.. При цьому, позивач посилається на те, що у лютому 2006р. ним було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань у декларації за грудень 2005р. (17.02.2006р. податкові зобов’язання у грудні 2005р. було збільшено на 2547746,00грн., 28.02.2006р. податкові зобов’язання грудня 2005р. було зменшено на 2091000,00грн).

Постановою господарського суду Донецької області від 28 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2007 року, позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 24.07.2006р. №0004941640/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшов висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідача, позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх судових інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було перевірено своєчасність сплати позивачем податкового зобов’язання з ПДВ, про що складено акт №597/15-3/03337119 від 19.07.2006р..

В результаті зазначеної перевірки, як свідчить вищевказаний акт, встановлено, що в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ОКП „Донецьктеплокомуненерго“ було порушено термін сплати суми узгодженого податкового зобов’язання по декларації з ПДВ за жовтень 2005р. на 133 дня..

За наслідками перевірки та акта №597/15-3/03337119 від 19.07.2006р. контролюючим ораганом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004941640 від 24.07.2006р., яким позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами“ зобов’язано сплатити штраф в розмірі 50% в сумі 20054,00грн. затримку на 133 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 40108,00грн..

З розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до акту перевірки №597/15-3/03337119 від 19.07.2006р. вбачається, що сума штрафних санкцій визначена із самостійно узгодженого позивачем зобов’язання з ПДВ в уточнюючому розрахунку від 18.10.2005р., яким було уточнено зобов’язання шляхом збільшення ПДВ на 40108,00грн. (а.с.20 об., 21).

Таким чином, як свідчать матеріали справи оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено зобов’язання зі сплати штрафних санкцій за затримку на 133 календарних дні граничного строку сплати ПДВ за жовтень 2005р. починаючи з 18.10.2005р. (дати подання уточнюючого розрахунку) до 28.02.2006р. (оплати зобов’язання).

Разом з тим, судами попередніх інстанцій в ході розгляду даної справи не було досліджено, що 18.10.2005р. позивач подавав уточненюючий розрахунок з ПДВ за січень 2004р. і саме ця обставина стала підставою для прийняття висновку про порушення терміну сплати суми узгодженого податкового зобов’язання, що знайшло відображення в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні (а.с.21).

Суди досліджували інші уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань позивача з ПДВ, а саме:

- 17.02.2006р. яким уточнено зобов’язання за грудень 2005р. шляхом виправлення самостійно виявлених помилок, а саме, збільшення ПДВ на 2547746,00грн. (а.с.23);

- 28.02.2006р. яким уточнено зобов’язання за грудень 2005р. шляхом виправлення самостійно виявлених помилок, а саме, зменшення ПДВ на 2091000,00грн. (а.с.22).

І на підставі дослідження саме цих доказів представлених позивачем суди дійшли висновку про те, що подання позивачем уточнюючого розрахунку із зазначенням суми нарахованого податку за попередній звітний період у зв'язку з виявленою помилкою у жовтні 2005р. не призвело до недоотримання бюджетом відповідної суми податку, оскільки така помилка не призвела до заниження податкових зобов'язань позивача, а уточнюючий розрахунок не може бути прирівняний до сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що суд не виконав вимоги щодо з’ясування всіх обставини справи і надання правильної юридичної оцінки, оскільки оскаржуване податкове зобов’язання стосується нарахування штрафних санкцій у жовтні 2005р., а судом у якості доказів досліджувались уточнюючі розрахунки щодо зобов’язань у грудні 2005р..

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 статті 220 КАС України).

У мотивувальній частині рішень суду першої та апеляційної інстанції зазначаються мотиви, з яких суди виходили при прийнятті рішень у справі. Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сутність наведених норм зводиться до того, що суд зобов’язаний перевіряти обставини, якими позивач обґрунтовє позовні вимоги, а відповідач свої заперечення. При чому, висновки суду повинні прямо випливати із мотивації.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Донецької області від 28 лютого 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2007 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.