Ухвала суду № 80615033, 03.12.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15599/18

провадження № 2-к/753/8/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Цимбал І.К.

при секретарі Леонтьєв В.В.

розглянувши у судовому засіданні клопотання Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по Пружанському району про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Пружанського району Брестської області Республіки Білорусь про стягнення з ОСОБА_2 в частині стягнення державного мита,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по Пружанському району про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Пружанського району Брестської області Республіки Білорусь про стягнення з ОСОБА_2 в частині стягнення державного мита з ОСОБА_2, який згідно матеріалів доручення проживає за адресою: АДРЕСА_1 Клопотання подане через Головне територіальне управління юстиції у місті Києві.

Вказані правовідносини регулюються гл. 1 розд. ІХ ЦПК України, розділом V Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27 червня 2008 рокузі змінами, внесеними наказом № 29/5/2 від 11 січня 2016 року (далі Інструкція) з урахуванням умов Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року.

Відповідно до ч. 1 ст.467 ЦПК України боржник ОСОБА_2 був повідомлений про надходження клопотання Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по Пружанському району про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Пружанського району Брестської області Республіки Білорусь про стягнення з ОСОБА_2 в частині стягнення державного мита, а також йому було запропоновано у місячний строк надати до Дарницького районного суду м.Києва можливі заперечення проти даного клопотання. Дане повідомлення було надіслане ОСОБА_2, який згідно матеріалів доручення проживає за адресою: АДРЕСА_1, поштовою кореспонденцією. Заперечень проти даного клопотання від боржника не надходило.

За вимогами ч. 1 ст.464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходження боржника.

Відповідно до ч. 5 ст.467 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із сторін не порушено питання про перенесення його розгляду. Питань про перенесення розгляду даного клопотання до суду не надходило.

Суд, розглянувши подані документи, вважає за необхідне клопотання Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по Пружанському району про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Пружанського району Брестської області Республіки Білорусь про стягнення з ОСОБА_2 в частині стягнення державного мита задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на контролі в Головного територіального управління юстиції у м.Києві, на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, перебуває клопотання Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Пружанського району Брестської області Республіки Білорусь від 30.04.2018 в частині стягнення державного мита з ОСОБА_2

Згідно з ч. 1 ст.462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ст.81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

В п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.12.1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судівта арбітражів і про скасування рішень, постановлених упорядку міжнародногоко мерційного арбітражуна території України» зазначено, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів. Клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

У відповідності до ч. 1 ст.463 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 466 ЦПК України, до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Рішення вказаного суду від 30.06.2018 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в частинні стягнення державного мита на користь бюджету Республіки Білорусь з ОСОБА_2, який згідно матеріалів доручення проживає за адресою: АДРЕСА_1 не виконувалось.

Підстави для відмови у задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, визначені ст.468 ЦПК України, не встановлені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 467 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

За курсом Національного банку України станом на 03.12.2018 року російський рубль дорівнює 0.42419000 грн.

Таким чином, суд вважає необхідним визначити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 в розмірі 58, 97 грн. (150 х 0. 42419000).

Керуючись ст. ст. 462-467 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства по податкам і зборам Республіки Білорусь по Пружанському району про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Пружанського району Брестської області Республіки Білорусь про стягнення з ОСОБА_2 в частині стягнення державного мита - задовольнити.

Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Пружанського району Брестської області Республіки Білорусь від 30.04.2018 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в частинні стягнення державного мита на користь бюджету Національного банку Руспубліки Білорусь з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) у розмірі 139 рублів 02 коп., що за курсом Національного банку України станом на 03.12.2018 року 58,97 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: