Ухвала суду № 8061120, 20.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2010 р.                                                                                 К-4905/07

                                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

                     Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Ольшанського»

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р.

у справі № 15/144

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ім. Ольшанського»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                     ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 14.06.2006 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано. У позові відмовлено.

          ТОВ «ім. Ольшанського»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а судом апеляційної інстанції не враховано норми п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, та неправильно застосовано ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якою, на думку підприємства, не встановлено обмежень щодо незастосування податкової соціальної пільги за останній податковий звітний період –місяць, у якому працівником припиняються трудові відносини.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом № 44/23-00466891 від 02.02.2006 р. планової виїзної перевірки за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. №2035.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що, податкова інспекція, в ході перевірки виявила, що податкова соціальна пільга у 46 випадках застосована підприємством до сум нарахованих доходів громадян у тих місяцях, коли громадяни припинили трудові відносини з товариством, що зумовило заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 511,07 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2006 р. № 0000061700/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 511,07 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1022,14 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.           

Підпунктом 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IVвизначено, що податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

З наведених положень Закону випливає, що необхідною умовою застосування до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати податкової соціальної пільги є подання платником податку працедавцю відповідної заяви. Припинення трудових відносин не потребує подання платником податку заяви про відмову від соціальної пільги, з чого випливає, що застосування податкової соціальної пільги за поданою раніше платником податку заявою про її застосування закінчується з припиненням трудових відносин.

Відповідно до п. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. № 2035 відповідно до підпункту 6.3.2 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Пункт 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV під «звітним податковим періодом»розуміє проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються.

Таким чином, оскільки звітний податковий період закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду, то незалежно від кількості відпрацьованих працівником днів у податковому місяці, в якому відбулося звільнення, та незалежно від розміру отриманого у такому місяці доходу, податкова соціальна пільга, в силу вимог п. 4 вищевказаного Порядку, у податковому місяці, в якому припинено трудові відносини, до такого працівника не застосовується.

Дослідивши додаток № 2 розрахунку повноти нарахування прибуткового податку на заробітну плату по особовим рахункам працівників ТОВ «ім. Ольшанського»за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 р., в якому зазначена дата звільнення та номер наказу про звільнення, суд апеляційної інстанції достовірно встановив, що позивач не дотримався наведених вимог законодавства та застосував податкову соціальну пільгу у тих місяцях, в яких фізичні особі –платники податку припинили трудові відносини з таким працедавцем.

Суд касаційної інстанції знаходить такими, що не спростовують правильність вирішення судом апеляційної інстанції справи, доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо відсутності в акті перевірки відомостей про фізичних осіб, щодо яких застосована спірна податкова соціальна пільга, та відсутності підпису директора на додатку № 2 розрахунку повноти нарахування прибуткового податку на заробітну плату по особовим рахункам працівників ТОВ «ім. Ольшанського»за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 р. Актом перевірки чітко зафіксовано порушення позивачем норм наведеного вище законодавства, зазначено зміст такого порушення, а список фізичних осіб визначений у вказаному розрахунку, який містить підпис директора та заступника директора ТОВ «ім.Ольшанського».

Посилання позивача, викладені у касаційній скарзі, на приписи п.п. 6.3.5 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV,суд касаційної інстанції визнає безпідставними, оскільки за приписами даної норми Закону працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності лише за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, яким передбачено можливість застосування податкової соціальної пільги до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). В даному ж випадку, позивач, як податковий агент, на якого Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV покладено обов’язок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, має нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                   УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Ольшанського»залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р. –без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

          О.І. Степашко