Рішення № 80609538, 20.03.2019, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1243/18

Провадження № 2/342/177/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.,

з участю: секретаря судового засідання Петруняк Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 сільської ради, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Воїнів УПА, 24 в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області. Позовні вимоги мотивувала тим, що 24 лютого 2002 року помер її батько ОСОБА_3, який при житті 28 квітня 1997 року заповів їй все своє майно. Реалізуючи своє право на спадщину, позивачка вступила в управління спадковим майном після смерті батька, 11.08.2005 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай). До спадкового майна також входить будинковолодіння № 24 по вул. Воїнів УПА (колишня Костенка, 24) в с. Поточище Городенківського району. Однак, нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане будинковолодіння, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на ім’я спадкодавця; спадкове господарство зареєстровано як колгоспний двір і визначити конкретні частки власників неможливо. Зазначене господарство побудоване батьками позивачки в 70-их роках, позивачка проживала з батьками однією сім’єю, вели господарство. Позивачці не відомі причини, чому право власності на спадкове будинковолодіння не зареєстровано за спадкодавцем. Після закінчення навчання позивачка переїхала проживати в Російську Федерацію, але продовжувала допомагати батькові по господарству та в побуті. Впродовж останніх років батько проживав з позивачкою в м. Іркутськ, де й помер. Його поховання позивачка здійснювала за власні кошти. Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На час припинення колгоспного двору в спадковому господарстві проживали та були зареєстрованими: голова господарства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 26.07.1991, спадкодавець ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 24.02.2002. Інших спадкоємців майна ОСОБА_3 немає, з заявою про виділення частки члена колгоспного двору не звертався ніхто.

Сторони та їх представники в судове засідання не з’явилися. Представник позивачки ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивачки, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. ОСОБА_2 сільська рада подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, позовні вимоги визнає.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.

Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. За ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, включаючи неповнолітніх і непрацездатних; у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось до смерті останнього члена колгоспного двору, а залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Згідно виписки з погосподарської книги № 5 за 1991-1995 роки (особ. рахунок № 376) в житловому будинку в с. Поточище по вул. Костенка, 24 (вулицю перейменовано на вул. Воїнів УПА, 24) станом на 01.04.1991 р. проживали та були зареєстровані: голова сім’ї ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зять ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; суспільна група господарства – колгоспники, що стверджується довідками № 526 та № 528, виданими 21.08.2018 виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Городенківського району.

ОСОБА_4 помер 21.07.1991 р. в с. Поточище Городенківського району, актовий запис за № 20 від 26 липня 1991 р. в Книзі реєстрації смертей, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-НМ № 007897, виданого 04 серпня 2005 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області. Про те, що після його смерті спадкова справа не заводилася свідчить повідомлення Городенківської районної державної нотаріальної контори № 24/01-16 від 15 січня 2019 р. Отже, після смерті ОСОБА_4 власником всього колгоспного двору по вул. Воїнів УПА, 24 в с. Поточище Городенківського району став ОСОБА_3.

За заповітом, посвідченим 28 квітня 1997 р. секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради, зареєстрованим в реєстрі під № 19, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, житель ІНФОРМАЦІЯ_4, все належне йому майно: жилий будинок з надвірними будівлями, земельний пай, приватизовану земельну ділянку та все інше майно, що буде належати йому і на що він згідно закону матиме право, заповів дочці ОСОБА_1.

Те, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, є дочкою ОСОБА_3, стверджується: копією свідоцтва про народження позивачки серії І-СМ № 166779, виданого 11 січня 1958 р. Сталінським рай бюро ЗАГС м. Іркутськ, запис за № 83 від 11 січня 1958 р. в книзі записів актів громадянського стану про народження, та копією свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 02 серпня 1980 р. ОСОБА_2 с/ЗАГСом Городенківського району Івано-Франківської області, з якого слідує, що дошлюбне прізвище позивачки «Буджак», після одруження 02 серпня 1980 р. з ОСОБА_6 позивачці присвоєно прізвище «Федак», запис за № 19 від 02 серпня 1980 р. в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, помер 24.02.2002 р. в м. Іркутськ Іркутської області Росія, актовий запис про смерть № 1444 від 26 лютого 2002 р., про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії І-СТ № 624438, виданого 26 лютого 2002 року міським бюро ЗАГС м. Іркутськ. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Оскільки ОСОБА_3 помер до 01.01.2004 р., застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 р. Згідно з ст. 524 згаданого кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Згідно ст.526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Після смерті батька ОСОБА_3 (24.02.2002) позивачка вступила в управління спадковим майном, здійснювала поховання батька, сплачує земельні податки, що стверджується довідкою № 527, виданою 21.08.2018 виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради.

Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.08.2005, зареєстрованого в реєстрі за № 1980, вбачається, що ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3, який помер 24 лютого 2002 р., успадкувавши право на земельну частку (пай) розміром 47,31 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в колективній власності СВК «Поточищенський» в с. Поточище, що належала померлому згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 234367, видного Городенківською РДА 05 червня 2000 р. (спадкова справа № 529/2005, надана суду Городенківською районною державною нотаріальною конторою).

Спадкоємців, які відповідно до ст.535 УРСР, мають обов’язкову частку в спадщині ОСОБА_3, - судом не встановлено.

До складу спадщини ОСОБА_3 входить також житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Воїнів УПА, 24 в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановою в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори № 2339/02-31 від 28 серпня 2018 р. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 24 лютого 2002 р., на житловий будинок № 24 по вул. Воїнів УПА в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області з посиланням на те, що спадкоємець не надала документ, який посвідчував би право власності спадкодавця на вищезгаданий житловий будинок.

Копією довідки про об’єкт нерухомого майна № 41, виданою 17.08.2018 р. ФОП ОСОБА_7, стверджується, що згідно архівних даних Коломийського ОКП МБТІ право власності на житловий будинок в с. Поточище по вул. Воїнів УПА 24 станом на 31.12.2012 не зареєстровано.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

З копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 24 по вул. Воїнів УПА в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської встановлено, що житловий будинок збудований в 1975 р., господарські будівлі та споруди – в 1934, 1950 роках. Їх ринкова вартість станом на 06.08.2018 р. становить 87 138 грн., що стверджується звітом про оцінку житлового будинку № 06082018_00330, складеного ФОП «ОСОБА_8М». За даним господарством закріплена земельна ділянка для будівництва житлового будинку, обслуговування господарських споруд площею 0,25 га, що стверджується довідкою № 525, виданою 21.08.2018 виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради.

Судом встановлено, що позивачка, як спадкоємець за заповітом спадкодавця ОСОБА_3, фактично стала власником вищезгаданого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, однак через відсутність правовстановлюючого документу на належний спадкодавцю житловий будинок немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на дане нерухоме майно. Згідно з ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Передбачених згаданою статтею підстав неправомірності набуття позивачкою, як спадкоємцем за заповітом спадкодавця ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Воїнів УПА, 24 в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області судом не встановлено, позов визнається відповідачем, тому суд приходить до переконання, що є підстави для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 120, 123, 524, 525, 526, 535, 548, 549, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 5, 316, 317, 325, 328, 1296, 1297 ЦК України (2003 р.), керуючись ст. ст. 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Воїнів УПА, 24 в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо Івано-Франківському апеляційному суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Місце проживання позивачки ОСОБА_1 - вул. Бородіна, 39/56, м. Іркутськ, Російська Федерація, ідентифікаційний номер: 381250841127.

Місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області – вул. Шевченка, 64, с. Поточище, Городенківський район, Івано-Франківська область.

Судове рішення складене 20.03.2019 року.

Суддя: Ничик Г. І.