Рішення № 80608084, 18.03.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8309/18

Провадження № 2/201/823/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до ПАТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог позивач у поданому позові зазначив, що 18 липня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» (первинний кредитор) укладено кредитний договір № 0304/0708/71-005.

25 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» договором купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором 0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1306, 1307, було відступлено право вимоги ПАТ «Дельта Банк», який в свою чергу 15 червня 2012 року відступив право вимоги за кредитним договором 0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 937, ПАТ «Альфа-Банк», який в даний час є кінцевим кредитором.

17 липня 2018 року позивач дізнався, що 29 травня 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 56493996 на підставі виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2 № 18953 від 12 вересня 2017 року про стягнення заборгованості та задоволення вимог відповідача за кредитним договором №0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року в розмірі 99 394 доларів США 47 центів, з яких: заборгованість за кредитом – 92 064,00 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 7 330,47 доларів США.

З метою захисту своїх законних прав та інтересів, з огляду на те, що ОСОБА_1 не погодився з нарахованою йому відповідачем заборгованістю, позивач звернувся до ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки» для виготовлення та аналізу зазначеної у виконавчому написі односторонньої нарахованої заборгованості ПАТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року, а саме: у виконавчому напису приватного нотаріуса № 18953 від 12 вересня 2017 року про стягнення заборгованості та задоволення вимог відповідача за кредитним договором зазначена загальна сума заборгованості у розмірі 99 394 доларів США 47 центів, що значно відрізняється від розрахунку та аналізу ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки».

Таким чином, загальна сума заборгованості позивача, відповідно до розрахунку заборгованості, зробленої ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки» станом на 12 вересня 2017 року складає: 69 576 доларів США 13 центів, в тому числі: заборгованість за кредитом становить – 64 444,80 доларів США; заборгованість за відсотками по кредиту становить – 5 131,33 доларів.

Також позивач зазначає, що ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 56493996, матеріалами нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 18953 від 12 вересня 2017 року, він вважає, що виконавчий напис № 18953 від 12 вересня 2017 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами.

Так, зокрема ОСОБА_1 у поданому до суду позові зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення тобто (платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

Розрахунок заборгованості, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов’язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону.

Розрахунок розміру невиконаних зобов’язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

З урахуванням викладеного позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_2 від 12 вересня 2017 року щодо стягнення з нього заборгованості (а.с. 1 – 8 том 1).

10 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що ПАТ «Альфа-Банк» належним чином виконало вимоги законодавства щодо переліку документів, які встановлюють безспірність заборгованості та на підставі яких документів вчиняється виконавчий напис. При цьому нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (а.с. 74 – 80 том 1).

23 листопада 2018 року представником позивача було надано до суду відповідь на відзив, у якому останній посилається на те, що 31 серпня 2018 року суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщев С.С., було задоволено клопотання представником позивача щодо витребування доказів, а саме витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 документи з нотаріальної справи, на підставі яких було здійснено виконавчий напис нотаріуса № 18953 від 12 вересня 2017 року, та зобов'язано приватно нотаріуса КМНО ОСОБА_2 надати витребувані докази.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив норму закону, також в матеріалах нотаріальної справи відсутня згода позивача щодо безспірності заборгованості, або докази отримання вимоги щодо усунення заявлених порушень.

Розрахунок розміру невиконаних зобов’язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Також представник позивача повторно зазначив, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення тобто (платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), та будь-які пояснення або заперечення щодо заборгованості, а тому, на його думку, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними, також відсутні будь-які повідомлення належним чином позивача, або його згода. У зв’язку з викладеним представник позивача вважає, що документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання у нотаріуса були відсутні.

Також були відсутні докази направлення вимоги на адресу (позивача), яка має відправлятися поштовим зв'язком, цінним листом з описом, що має підтверджувати, що саме вимога направлена на дійсну адресу боржника (а.с. 8 – 13 том 2).

Представник позивача надав до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, справу просив розглянути за його відсутності та відсутності позивача (а.с. 177 – 178 том 2).

Інші учасники процесу та їх представники в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, про причини неявки суду не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звернулись (а.с. 30 – 31, 176 том 2).

В матеріалах справи наявна копія заяви приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_2, в якій останній просить суд розглянути справу за його відсутності (а.с. 22 том 2).

На виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було надано копію нотаріальної справи про вчинення виконавчого напису № 18953 від 12 вересня 2017 року (а.с. 33 – 174 том 2).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 18 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» (первинний кредитор) було укладено кредитний договір № 0304/0708/71-005 (а.с. 37 – 48 том 2).

25 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» договором купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором 0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1306, 1307, було відступлено право вимоги ПАТ «Дельта Банк», який в свою чергу 15 червня 2012 року відступив право вимоги за кредитним договором 0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 937 ПАТ «Альфа-Банк» (відповідач), який в даний час є кінцевим кредитором (а.с. 153 – 166 том 2).

12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 18953, яким запропоновано стягнути на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість, що виникла по кредитному договору № 0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року, право вимоги за яким було відступлено ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 937, якому, в свою чергу, право вимоги було відступлено ПАТ «Сведбанк», на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1306, 1307. Боржником за кредитним договором є ОСОБА_1 Стягнення заборгованості проводиться за період з 01 лютого 2017 року по 01 вересня 2017 року. Сума заборгованості складається з: заборгованості за кредитом - 92 064,00 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 7 330,47 доларів США. Загальна сума заборгованості становить 99 394,47 доларів США та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису (а.с. 34 том 2).

29 травня 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 56493996 на підставі виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2А № 18953 від 12 вересня 2017 року про стягнення заборгованості та задоволення вимог відповідача за кредитним договором № 0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року в розмірі 99 394 доларів США 47 центів, з яких: заборгованість за кредитом – 92 064,00 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 7 330,47 доларів США (а.с. 10 – 13 том 1).

Крім того судом встановлено, що позивач звернувся до ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки» для виготовлення та аналізу зазначеної у виконавчому написі односторонньої нарахованої заборгованості ПАТ «Альфі-Банк» за кредитним договором № 0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Міжрегіональна агенція незалежної оцінки» станом на 12 вересня 2017 року остання складає: 69 576,13 доларів США, в тому числі: заборгованість за кредитом становить – 64 444,80 доларів США; заборгованість за відсотками по кредиту становить – 5 131,33 доларів США (а.с. 14 – 33 том 1).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно із п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, ст. 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у виконавчому написі від 12 вересня 2017 року не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано, що грошові суми, які пропонується стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк», стягуються за кредитним договором № 0304/0708/71-005 від 18 липня 2008 року.

Згідно із копіями документів, які були надані для вчинення вище зазначеного виконавчого напису, наданих приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2018 року, стягувачем разом із заявою про вчинення виконавчого напису було надано оригінал кредитного договору від 18 липня 2008 року, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; розрахунок заборгованості за кредитним у валюті договору станом на 01 вересня 2017 року, оригінал договору купівлі–продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також довіреність.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі є безспірними. Розрахунок боргу виконаний працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання позивача за тілом кредиту є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що наданий банком розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафами, який покладений нотаріусом в основу оскаржуваного виконавчого напису не є доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача, а є лише відображенням розрахунку заборгованості здійсненого стягувачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами. Усе вищевикладене вказує на наявність спору між сторонами, який може бути вирішений лише в судовому порядку.

Ураховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1057,20 грн., з яких 704,80 грн. – судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру, 352,40 грн. – судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 12 вересня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 18953, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) витрати із сплати судового збору у сумі 1057,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев