Ухвала суду № 80605229, 20.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

20 березня 2019 року м. Київ№ 826/12905/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора філії комунального підприємства Київської обласної ради «ГОТОВО» Бодаренко Ангеліни Вікторівни, Філії комунального підприємства Київської обласної ради «ГОТОВО», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -

Суд прийняв до уваги таке:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до державного реєстратора філії комунального підприємства Київської обласної ради «ГОТОВО» Бодаренко Ангеліни Вікторівни (далі - відповідач-1), Філії комунального підприємства Київської обласної ради «ГОТОВО» (далі - відповідач-2, ФКП «ГОТОВО»), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (далі - третя особа, ОСОБА_3.), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідачів від 20.07.2017 18:30:09 №36242113 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: житловий будинок, АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Дегтярьова О.В.) від 03.11.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якої перебувала адміністративна справа №826/12905/17 і не була розглянута, на підставі розпорядження від 22.01.2018 №132 справа передана на повторний автоматизований розподіл, за результатом якого передана для розгляду судді Арсірію Р.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018 (суддя Арсірій Р.О.) справа прийнята до провадження.

В судовому засіданні 18.06.2018 у зв'язку із неявкою учасників справи, суд керуючись положеннями частини 3 статті 194, частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Третя особа заявила клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд враховує наступне.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункти 1, 4 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц надала роз'яснення щодо предметної підсудності спорів, де оскаржуються дії державного реєстратора. Так, Суд вказав на те, що визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування. Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі №911/488/18 щодо предметної підсудності спорів, де оскаржуються дії державного реєстратора вказала про те, що державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Якщо ж, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб'єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи. До того ж навіть у випадку, коли суб'єкт державної реєстрації прав не допустив порушень законодавства при проведенні державної реєстрації права, це не є перешкодою для розгляду спору за цивільним позовом, задоволення якого є підставою для вчинення реєстраційних дій.

Отже, для визначення предметної підсудності спору, що розглядається у даній справі, необхідно з'ясувати наявність або відсутність приватно-правого спору щодо спірного об'єкта нерухомості.

ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідачів від 20.07.2017 18:30:09 №36242113 про скасування державної реєстрації права власності позивача на об'єкт нерухомого майна. Позиція позивача ґрунтується на тому, що, на її думку, ОСОБА_3 не має речових прав ні на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ні на земельну ділянку, на якій побудований даний будинок, а тому третя особа є неналежним заявником і відповідачі зобов'язані були відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Суд встановив, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.09.2010 №2-5560/10 позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22.02.2011 №22-1470/2010 вказане рішення скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач посилалась на те, що вказаним судовим рішенням Апеляційним судом міста Києва хоч і не визнано за позивачем права власності на житловий будинок, однак підтверджено, що даний будинок збудовано позивачем.

Крім того, позивач посилалась на те, що третьою особою підроблено документи, які були подані державному реєстратору для внесення оскаржуваного запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: житловий будинок, АДРЕСА_1.

Отже, позивач заперечує речові права третьої особи на об'єкт нерухомості, щодо якого було прийнято оскаржуване у даній справі рішення відповідачів від 20.07.2017 18:30:09 №36242113 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна. Також позивач обґрунтовує власну правову позицію тим, що саме вона є власником вказаного житлового будинку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даній справі наявний спір про право власності на об'єкт нерухомого майна, а тому такий спір не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі оскільки спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до вищезазначених положень законодавства, позивачу слід звернутися до місцевого загального суду.

На виконання частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, при цьому наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись положеннями статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора філії комунального підприємства Київської обласної ради «ГОТОВО» Бодаренко Ангеліни Вікторівни, Філії комунального підприємства Київської обласної ради «ГОТОВО», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 20.07.2017 18:30:09 №36242113 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна: житловий будинок, АДРЕСА_1.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій