Рішення № 80605047, 26.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року справа № 2340/4673/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенка Л.В.,

позивача: ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача: Власенко А.В. - за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 02.11.2018 про відмову в реєстрації місця проживання позивача за адресою: м. Черкаси, садово-городній кооператив «Дружба» буд. 33,35;

- зобов'язати управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 10.01.2019 допущено заміну відповідача - управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, на належного відповідача - Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено в реєстрації місця проживання з посиланням на ту обставину, що об'єкт нерухомого майна, де мав намір зареєструватись позивач, не є житловим.

Позивач стверджує, що його дружина ОСОБА_3 є власником садового будинку НОМЕР_2 з терасою загальною площею 233,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

Вказаний садовий будинок має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, є об'єктом нерухомого майна, який призначений та придатний для постійного проживання у ньому та є постійним місцем проживанням позивача.

На думку позивача те, що вказаний будинок згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначений як садовий будинок, ніяким чином не позбавляє такий будинок вищенаведених ознак, притаманних житлу, та не позбавляє позивача права зареєструвати своє місце проживання в ньому.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що для отримання можливості реєстрації місця проживання у будинку, його статус необхідно спочатку змінити з дачного (садового) на жилий.

При цьому, земельні ділянки, на яких вони розташовані, повинні мати цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, створює належні умови для реалізації громадянами права на вільний вибір місця проживання.

Садовий будинок визначений як будова для літнього (сезонного) використання, яке в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій і інженерного устаткування не відповідає нормативам, встановленим для житлових будинків. Тому державні будівельні норми, що діють відносно житлових будинків, до проектування садових будинків не застосовуються.

На підставі наведеного представник відповідача вважає, що зазначені відмінності між житловим будинком та садовим будинком не дають права позивачу бути зареєстрованим в останньому.

У відповіді на відзив позивач заперечив зазначені доводи, вказавши, що з аналізу ст. 4 Житлового кодексу УРСР вбачається, що садовий будинок не зазначений в переліку об'єктів, які не входять до житлового Фонду.

Позивач звернув увагу, що ОСОБА_3 28.09.2015 звернулася до міського голови м. Черкаси Одарича С.О. з заявою про прискорення процесу розроблення механізму переведення в житловий будинок її приватизованого садового будинку АДРЕСА_1.

Листом №6136-2 від 30.10.2015 Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради повідомив, що останній підготував та направив запит до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надати роз'яснення щодо Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинку, затвердженого постановою Кабміну України від 29.04.2015 № 321. Розгляд питання щодо переведення дачного будинку НОМЕР_2 в садово-городньому кооперативі «Дружба» можливий після отримання відповідних роз'яснень.

Також, листом № 257-2 від 01.03.2016 Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради вказав, що питання про переведення садового будинку НОМЕР_2 у садово-городньому кооперативі «Дружба», що відповідає державним будівельним нормам, у житловий розглядатиметься після розроблення та затвердження детальних планів територій садових територій.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником садового будинку НОМЕР_2 з терасою загальною площею 233,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 22.05.2015 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 22.05.2015.

02.11.2018 ОСОБА_1 звернувся через управління надання адміністративних послуг подав до Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради із заявою, вхідний №88423-РМП про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 буд. 33, 35.

В наведеній заяві власник нерухомого майна ОСОБА_3, яка є дружиною позивача, вказала про свою згоду на постійне місце проживання ОСОБА_1 та засвідчила її особистим підписом.

До вказаної заяви додано вищенаведене свідоцтво про право власності, посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_5, видана 10.11.2011 ВГІР ФО м. Черкаси, на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в даному будинку.

Згідно службових відміток на зворотному боці заяви позивача управлінням з питань державної реєстрації ДОЗ ЧМР прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання від 02.11.2018 у зв'язку з поданням заявником недостовірних документів, а саме: об'єкт нерухомого майна не є житловим.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження визначено Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

За визначенням ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

В розумінні ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила №207) визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Пунктом 3 Правил №207 передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно з п.п. 8, 9 Правил №207 документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не містить посилань на поняття житлового фонду та не встановлює обмежень у реєстрації за адресою приміщення, яке не відноситься до житлового фонду.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

З аналізу норм ст. 379 Цивільного кодексу України вбачається, що житлом фізичної особи є не тільки житловий будинок, а й інше жиле приміщення, придатне для постійного чи тимчасового проживання в ньому.

Відповідно до звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 15.10.2015, який складений експертом Гуглею С.В. будинок НОМЕР_2 в садово-городньому кооперативі «Дружба» в м. Черкаси відповідає вимогам державних будівельних норм.

Довідкою СГК «Дружба» №23 від 19.11.2018 підтверджено, що гр. ОСОБА_1 разом із сім'єю проживає в АДРЕСА_1. Склад сім'ї: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - дружина; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 - син.

Згідно відомостей, які містяться в технічному паспорті садовий будинок НОМЕР_2 складається з коридору, кухні-їдальні, кімнат, санвузлів, кабінету, топочної, холу, гардеробу, тобто садовий будинок позивача є придатним для експлуатації та проживання в ньому людей.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української PCP, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово- будівельних кооперативів);

- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

- квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно- колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

З наведених норм Житлового кодексу слідує висновок, що садовий будинок не зазначений в переліку об'єктів, які не входять до житлового Фонду.

Крім того у реєстрації місця проживання фізичної особи може бути відмовлено з підстав, виключний перелік яких наведено в ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідачем використано в якості підстави для відмови в реєстрації позивача подання ним недостовірних документів.

Однак, зазначені у наданих позивачем документах відомості є достовірними, оскільки їх достовірність не заперечується відповідачем та не спростована в судовому порядку.

Наявність власного тлумачення відповідачем віднесення нерухомого майна до житлового не є підставою для твердження про недостовірність відомостей у документах та не може слугувати підставою для відмови в реєстрації місця проживання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що реєстрація за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку, є можливою та повністю узгоджується зі статтями 6, 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Враховуючи, що рішення відповідача про відмову в реєстрації місця проживання є неправомірним та прийнято з підстав, які спростовані в ході судового розгляду спору, то інших варіантів поведінки, окрім як прийняти протилежне рішення, відповідач не має.

При цьому, слід враховувати, що в разі відмови в реєстрації місця проживання заява з доданими документами повертається заявнику. Відповідно, для захисту права позивача, останньому необхідно вчинити дії щодо її повторного подання для реєстрації місця проживання.

В силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 02.11.2018 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: м. Черкаси, садово-городній кооператив «Дружба» буд. 33,35.

Зобов'язати Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 38764723) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1) за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути за рахунок місцевого бюджету Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 04061547) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 20 березня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко