Рішення № 80604546, 11.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11.03.2019 р. справа №520/1495/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Ковінько Н.М., представника відповідача - Єрохіна І.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ТОВ "Нафтогазова компанія "Газінвестпроект" до ДФС України, ГУ ДФС у Харківській області про1) визнання протиправними та скасування рішень ГУ ДФС у Харківській області №1057488/3948133- від 23.01.2019 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 19.12.2018 р. та №1057489/39481330 від 23.01.2019 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 21.12.2018 р.; 2) зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №4 від 19.12.2018 р. на суму ПДВ у розмірі 54400 грн. та №5 від 21.12.2018 р. на суму ПДВ у розмірі 43194 грн., -

встановив:

Позивач, ТОВ "Нафтогазова компанія "Газінвестпроект", у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправними та скасування рішень ГУ ДФС у Харківській області №1057488/394813 від 23.01.2019 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 19.12.2018 р. та №1057489/39481330 від 23.01.2019 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 21.12.2018р.; 2) зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №4 від 19.12.2018 р. на суму ПДВ у розмірі 54.400,00грн. та №5 від 21.12.2018 р. на суму ПДВ у розмірі 43.194,00грн.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що спірні податкові накладні були оформлені правильно, виписані у зв'язку з настанням визначеної законом події. Всі необхідні пояснення з приводу обставин проведення господарської операції були надані контролюючому органу після зупинення реєстрації податкових накладних. Наголошував, що контролюючий орган не мав підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що у даному випадку дискреційні за суттю та змістом повноваження контролюючого органу були реалізовані правильно, подані платником документи не доводили реальності господарської операції.

Відповідач, ДФС України, письмового документа про ставлення до заявленого позову до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Нафтогазова компанія "Газінвестпроект» до 31.12.2018р. знаходився на обліку як платник податків в ГУ ДФС у м.Києві, а з 01.01.2019р. почав перебувати на обліку в ГУ ДФС у Харківській області.

Під час перебування на обліку в ГУ ДФС у м.Києві позивачем були виписані податкові накладні №4 від 19.12.2018 р. на загальну суму 326400,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54.400,00 грн.) та №5 від 21.12.2018 р. на загальну суму 259164.00 грн. (у т.ч. ПДВ - 43.194,00 грн.)

Вже під час перебування на обліку в ГУЦ ДФС у Харківській області перелічені податкові накладні були подані платником податків для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр), одержані контролюючим органом, прийняті до Реєстру, але із зупиненням процедури реєстрації.

Платник податків склав і подав до контролюючого органу письмові пояснення по кожній зупиненій у реєстрації спірній податковій накладній.

Контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області в особі в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, відмовив у реєстрації спірних податкових накладних, про що виніс оскаржені рішення №1057488/394813 від 23.01.2019 р. та №1057489/39481330 від 23.01.2019 р.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для прийняття оскаржених рішень послугувало судження владного суб'єкта про ненадання платником податків: 1) договорів (зокрема, зовнішньоекономічних), 2) розрахункових документів.

При цьому, жодних зауважень до обсягу первинних документів владний суб"єкт, ГУ ДФС в регіоні не висловив, адже відповідні графи оскаржених рішень заповнені за допомогою позначки "-".

Суд відмічає, що використання саме цієї позначки на відміну від позначки "Х" означає відсутність зауважень за цим критерієм (параметром).

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб'єкта, суд відзначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних унормовані, насамперед, приписами ст.200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, приписами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), приписами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. №569 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), приписами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок зупинення реєстрації №117), приписами Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок роботи комісій №117), приписами Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок розгляду скарг №117).

Суд звертає увагу учасників спору, що у цих правовідносинах ДФС України як владний суб'єкт може діяти в особі 1) безпосередньо ДФС України у порядку п.20.2 ст.20 Податкового кодексу України як адміністратор Єдиного реєстру податкових накладних; 2) в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації у порядку ст.201 Податкового кодексу України; 3) в особі Комісії з розгляду скарг у порядку ст.56 Податкового кодексу України.

Оскільки ДФС України не приймались оскаржені рішення, то цей орган не є учасником спірних правовідносин з приводу реєстрації перелічених вище податкових накладних, а відтак, не може бути обтяжений жодними обов'язками.

Указане є підставою для відмови у позові в частині вимоги, заявленої до ДФС України.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що за загальним правилом п.201.10 ст.201 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України платник податку обтяжений обов'язком (а не наділений правом) як на 1) складення податкової накладної за фактом настання визначеної п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України події (а саме: за датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок (за датою оприбуткування коштів у касі) або за датою відвантаження товарів (надання послуг, передання робіт), так і обов'язком на 2) реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у термін (або включно до останнього дня місяця у разі виписування накладної у період з 1 по 15 календарний день звітного місяця, або включно до 15 календарного дня наступного місяця у разі виписування накладної у період з 16 і по останній день звітного місяця).

За твердженням позивача спірні податкові накладні були виписані саме за подією відвантаження товару, подія надходження коштів у даному випадку була відсутня.

Перевіряючи цей довід, суд зауважує, що спірні податкові накладні були виписані особою у межах виконання зобов'язань за договором поставки №0507/16 від 05.07.2016р.

Згідно з п.3.3. цього договору поставка товару повинна супроводжуватись: паспортом на виріб (сертифікатом виробника), сертифікатами якості, видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною.

Проте, замість прямо передбачено договором видаткової накладної платник податків і до контролюючого органу, і до суду подав рахунок-фактуру, наполягаючи, що саме означений документ засвідчує подію фізичного передання товару від продавця до покупця.

Між тим, суд вважає що за своєю правовою природою, суттю, змістом та умовами створення письмовий документ у формі рахунку - фактури об"єктивно не може підтверджувати переходу права власності на річ матеріального світу, адже складається виключно однією особою - постачальником і призначений виключно для оплати вартості товару.

Тому, наведений довід судом відхиляється як юридично неспроможний.

З приводу приєднаних до справи товарно-транспортних накладних суд зазначає, що на момент виписування спірних податкових накладних офіційним місцезнаходженням позивача була адреса: м.Київ, вул.Автозаводська, б.2, корп.66, кімн.311.

За відомостями товарно-транспортних накладних фізичне переміщення речей матеріального світу відбувалось між адресами: Полтавська область, Полтавський район, с.Копили, вул.Стрельникова, б.1 та м.Суми, вул.Харківська, п/в 12.

З метою з"ясування об'єктивної істини по справі суд на виконання вимог ст.9 КАС України в засіданні здійснив усі можливі процесуальні дії для одержання від представника платника податків пояснень та документів з приводу причетності (належності) адреси: Полтавська область, Полтавський район, с.Копили, вул.Стрельникова, б.1 до господарської діяльності Товариства.

Однак, представник, який мав при собі лише планшет, жодних адекватних пояснень з цього питання не надав.

Оцінюючи доводи учасників справи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що за загальним правилом ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, суд вважає, що відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб'єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб'єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

Так, у силу ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України позивач також обтяжений обов'язком подати до суду належні, допустимі, достовірні та достатні у розумінні ст.ст.72-76 КАС України докази обґрунтованості власних аргументів.

У даній справі позивач такого обов'язку не виконав, достовірних та достатніх доказів настання першої події виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість до суду не подав.

За таких обставин, суд доходить до переконання, що у ході розгляду справи позивачем не доведено існування визначеної законом події для виписування спірних податкових накладних.

Водночас із цим, судом виявлено, що і владний суб'єкт поклав в основу оскаржених рішень юридично неспроможні мотиви (а саме: про ненадання платником податків договорів (зокрема, зовнішньоекономічних), про ненадання платником податків розрахункових документів), замість об'єктивно існуючого - неподання первинних документів стосовно постачання.

Цей дефект у реалізації управлінської функції контролю є нездоланним і непереборним, не може бути відхилений судом за будь-яких обставин.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації №117 визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Розглядаючи справу та незважаючи на відсутність такого правила в національному податковому законодавстві України, суд вважає, що рішення контролюючого органу як з приводу зупинення реєстрації податкової накладної, так і з приводу відмови в реєстрації податкової накладної повинно відповідати критерію юридичної визначеності як невід'ємної складової проголошеного ст.8 Конституції України принципу верховенства права, задовольняти критерію недоторканності майна особи згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), узгоджуватись із вимогами ч.2 ст.2 КАС України.

Продовжуючи розгляд справи, суд не знаходить підстав для визнання дискреційними повноважень контролюючого органу з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, адже спосіб реалізації згаданого повноваження (шляхом прийняття рішення про реєстрацію або шляхом прийняття рішення про відмову в реєстрації) залежить не від розсуду владного суб'єкта, а від існування визначених законодавством обставин.

З огляду на приписи ст.ст. 185, 187 Податкового кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України такими обставинами можуть бути обґрунтовані сумніви (розумні припущення тощо) контролюючого органу відносно наявності у спірних правовідносинах об'єкта оподаткування податком на додану вартість, тобто реальний ризик виписування особою податкової накладної за відсутності визначеної кодексом першої події.

Проте, у спірних правовідносинах сумнів контролюючого органу у підставності складання особою податкових накладних обгрунтований явно та однозначно юридично і фактично неспроможними мотивами.

За таких обставин, суд змушений застосувати правило ч.2 ст.77 КАС України і з огляду на приписи ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України вважає, що оскаржені рішення владного суб'єкта підлягають скасуванню.

Системно проаналізувавши положення ч. 1 ст. 2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах об'єктом судового захисту є не суб'єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов'язок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт неналежного (помилкового) обгрунтування владним суб'єктом оскаржених рішень, що є визначеною процесуальним законом підставою для визнання протиправним та скасування оскарженого правового акту індивідуальної дії.

Разом із тим, підстав для покладення на ДФС України обов'язку зареєструвати спірні податкові накладні суд не знаходить, адже цей владний суб'єкт не є учасником спірних правовідносин з приводу відмови у реєстрації податкових накладних.

Підстав для обтяження таким обов'язком ГУ ДФС у Харківській області суд також не знаходить, бо, по-перше, такої вимоги платником не заявлялось, а, по-друге, подані платником докази не доводять поза розумним сумнівом достовірності передачі товару від позивача до покупця.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 23.01.2019 р. №1057488/39481330 та від 23.01.2019 р. №1057489/39481330.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 21 березня 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.