Рішення № 80604480, 21.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6663/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа – Міністерство економічного розвитку та торгівлі, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 056548-1310-1532 від 13.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15.06.2018 року нею отримано засобами поштового зв’язку податкове повідомлення рішення (форма “Ф) від 13.04.2018 року № 056547-1310-1532, видане Головним управлінням ДФС в Одеській області, яким позивачці визначено транспортний податок з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 25000 грн. У 2017 р. позивачкою було придбано транспортний засіб AUDI Q7, легковий універсал-В, об’ємом (циліндрів) двигуна 2967 см3, тип палива «D» свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії СХК № 033239. При цьому легковий уніврасал-В на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку відсутній в Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню в 2018 р., що унеможливлює застосування та нарахування транспортного податку. Для визначення автомобіля об’єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, парламентів і характеристик т/з та встановлюється виключно Мінекономрозвитку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті. Межі повноважень податкового органу в цьому питанні полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної інформації про автомобілі. Таким чином, прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам законодавства, що зумовило позивача звернутися за судовим захистом із даним позовом.

Ухвалою судді від 28.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Зазначеною ухвалою Міністерство економічного розвитку та торгівлі України зобов’язано надати до Одеського окружного адміністративного суду в строк до 28 лютого 2019 року розрахунок середньоринкової вартості автомобіля AUDI Q7, легковий універсал-В, об’ємом (циліндрів) двигуна 2967 см3, тип палива «D», із зазначенням методики розрахунку та відомостей, які впливають на вартість.

12.02.2019 до суду від представника Головного управління ДФС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що згідно отриманої бази даних Управління Державтоінспекції Головного Управління МВС України в Одеській області за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль AUDI Q7, легковий універсал –В, об’ємом двигуна 2967 см3, тип палива «D», 2017 року випуску. З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ, яким шляхом викладення в новій редакції ст.267 Податкового кодексу України введено транспортний податок. В свою чергу Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року № 909-VІІІ внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016. Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п.267.1 цієї статті є об'єктами оподаткування. Згідно з пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відтак, вартість автомобіля AUDI Q7, легковий універсал – В, об’ємом двигуна 2967 см3, тип палива «D», 2017 року випуску на 2018 рік становить 1907063,32 грн. Таким чином, транспортний засіб, який належить ОСОБА_1, є об’єктом оподаткування у 2018 році. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС в Одеській було сформовано податкове повідомлення-рішення з транспортного податку № 056547-1310-1532 від 13.04.2018 року на суму 25000 грн. грн. за 2018 рік відповідно до приписів статті 267 ПК України.

21.02.2019 до суду від Міністерство економічного розвитку та торгівлі України надійшла відповідь від 13.02.2019 № 3805-05/6418-05.

Відповідь на відзив від позивача не надходила.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст.262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 29.11.2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки AUDI Q7, легковий універсал – В, об’ємом двигуна 2967 см3, тип палива «D», 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХК№033239.

13 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській прийнято податкове повідомлення-рішення №056548-1310-1532, яким позивачу, згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.102.1 ст.102, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб (18011000) за 2018 рік у розмірі 25000 грн., яке позивач вважає неправомірним, що зумовило її звернутись за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції статті станом на 01.01.2018).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року установлена мінімальна заробітна плата в розмірі 3723 гривні.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році були автомобілі, вартість яких становила понад 1 396 125 грн. (375 х 3723 грн.). Тоді як у відзиві ГУ ДФС в Одеській області зазначає про 1407375 грн., беручи мінімальну заробітну плату станом на 01.01.2017 (3200 грн.), що взагалі складало б 1200000 грн.

У свою чергу, вказана вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403, встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Таким чином, з наведених правових норм вбачається, що у визначенні середньоринкової вартості автомобіля обов'язково враховуються дані марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, а також пробіг транспортного засобу.

Аналогічний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у даній справі. Так, у вказаному рішенні колегією суддів зазначено, що на коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів.

Наведене також підтверджується інформацією вказаною у листі Мінекономрозвитку № 3252-08/20315-03 від 06 липня 2016 року, де останнім було роз'яснено Головному управлінню ДФС, що через відсутність даних про фактичний пробіг автомобіля позивача, Мінекономрозвитку не має можливості надати конкретну інформацію щодо його сереньоринкової вартості.

Тобто наведені обставини свідчать про те, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн., не пересвідчився, що транспортний засіб ОСОБА_1 марки AUDI Q7, легковий універсал – В, об’ємом двигуна 2967 см3, тип палива «D», 2017 року випуску, є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, оскільки не володів достатньою та достовірною інформацією щодо середньоринкової вартості відповідного автомобіля, що у свою чергу є обов'язковою умовою для визначення платникам відповідного податку.

Поряд із тим, як було зазначено Верховним Судом у постанові від 10 травня 2018 року, межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана податковим органом офіційна інформація від Мінекономрозвитку, яку за обставин справи відповідачем отримано та використано при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не було. Зазначені обставини також вбачаються із відзиву відповідача на позовну заяву.

При цьому не заслуговує на увагу додана до відзиву роздруківка з веб-сайту Міністерства економічного розвитку в торгівлі України, з вихідними даними: марка автомобіля Audi; модель Q7; 3.0; внутрішнього згорання, дизель; рік випуску 2017; вартість нового 3075908,58 грн.; коефіцієнт за строком експлуатації – 62, відповідно до якої середньоринкова вартість такого транспортного засобу складає 1907063,32 грн.

Так, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХК № 033239, що належить ОСОБА_1, об’єм двигуна автомобіля: марки AUDI Q7, легковий універсал – В, , тип палива «D», 2017 року випуску, складає 2967 см3.

Отже наданий відповідачем розрахунок не відповідає вимогам статті 75 КАС України, так як не є належним доказом, так як не містить інформації щодо предмету доказування, а саме не доводить вартості автомобіля позивача, який має інший об’єм двигуна.

Крім того, з метою повного та об’єктивного розгляду справи суд витребував від Міністерства економічного розвитку та торгівлі України розрахунок середньоринкової вартості автомобіля, що належить позивачці (AUDI Q7, легковий універсал-В, об’ємом (циліндрів) двигуна 2967 см3, тип палива «D», із зазначенням методики розрахунку та відомостей, які впливають на вартість), однак такий розрахунок до суду надано не було.

При цьому, суд критично оцінює надану Міністерством економічного розвитку та торгівлі України відповідь від 13.02.2019 № 3805-05/6418-05, згідно якої третя особа неспроможна надати конкретну інформацію щодо середньоринкової вартості належного ОСОБА_1 автомобіля через те, що в ухвалі суду від 28.01.2019 не зазначено рік випуску автомобіля.

Так, разом із ухвалою суду від 28.01.2019 Міністерству економічного розвитку та торгівлі України судом направлено копію позовної заяви із додатками, в т.ч. копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХК № 033239, у відповідній графі якого зазначено рік випуску автомобіля. Відтак, посилання третьої особи на незазначення в ухвалі року випуску автомобіля, за умови наявності повного обсягу інформації щодо конкретного автомобіля в доданих до ухвали документах, свідчать відмову Міністерства виконати ухвалу суду з надуманих підстав, без наявності будь-яких ґрунтовних чинників, які б перешкоджали цьому.

Отже третьою особою проігноровано вимоги суду щодо надання розрахунку середньоринкової вартості автомобіля AUDI Q7, легковий універсал-В, об’ємом (циліндрів) двигуна 2967 см3, тип палива «D», із зазначенням методики розрахунку та відомостей, які впливають на вартість. Натомість у листі від 13.02.2019 № 3805-05/6418-05 Міністерством зазначено про заокруглення об’єму циліндрів 2967 см3 до 3 літрів та наявність відповідного автомобіля із об’ємом двигуна 3 л у відповідному Переліку. Втім, суд критично оцінює зазначені пояснення третьої особи, оскільки можливість заокруглення вихідних даних для обрахунку циліндрів двигуна автомобіля для цілей визначення об’єктом оподаткування транспортним податком відповідною методикою не передбачена. При цьому в листі взагалі оминається увагою складова розрахунку за методикою «тип коробки переключення передач». А оскільки для однозначного вирішення цього питання потребується конкретний розрахунок за методикою, такий підхід центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, викликає щонайменше здивування в розглядуваному судом питанні.

Відповідно до ч.5 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За обставин справи, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів проти адміністративного позову та не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У відзиві фактично відсутні адекватні відповіді на доречні та важливі аргументи позивача, однак при цьому зазначається про відсутність підстав для задоволення позову.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65058, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_2) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646), третя особа – Міністерство економічного розвитку та торгівлі (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ ), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 056548-1310-1532 від 13.04.2018.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.