Рішення № 80604354, 21.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 р. № 400/2708/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовоного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54052 до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним та скасування наказу від 05.10.2018 № 1138; визнання протиправним та скасування наказу від 18.10.2018 № 295 о/с; поновлення на посаді; зобов’язання відповідача виплатити грошовий заробіток за час вимушеного прогулу,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) № 1138 від 05.10.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУ НП в Миколаївській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», № 295о/с від 18.10.2018 в частині звільнення молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків Центру обслуговування підрозділів ГУ Національної поліції в Миколаївській області сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції та поновити його на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків Центру обслуговування підрозділів ГУ Національної поліції в Миколаївській області;

зобов’язати Управління виплати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі середнього грошового заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення 18.10.2018 до фактичного поновлення на роботі (службі) на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків Центру обслуговування підрозділів Національної поліції в Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відповідач незаконно примушував позивача до проходження стажування на відповідних посадах у підрозділах ГУНП в Донецькій або Луганській областях, та через відмову позивача від такого стажування декілька разів у 2017 та 2018 роках зменшив ОСОБА_1 розмір премії. Крім того, відповідач 27.02.2018 та 26.04.2018 притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, на думку ОСОБА_1, за відсутності законних підстав для цього. Як зазначив позивач, наказ, за невиконання якого його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, є протиправним. Також, за твердженнями ОСОБА_1, неврахування відповідачем всіх обставин, за яких позивач не виконав наказ, упереджене ставлення та тиск з боку Управління, свідчать про те, що оскаржені накази не відповідають критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 69-76) Управління вказало, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції узгоджувалося з нормами Закону України 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі – Закон № 580) та Дисциплінарного статуту ОВС.

Позивач подав відповідь за відзив (арк. спр. 113-117), в якій, зокрема, вказав на дискримінацію, яку відповідач допустив відносно позивача, за ознакою попередньої служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ (міліції).

Відповідач надав додаткові пояснення (арк. спр. 124-129), а позивач – відповідь на них (арк. спр. 140-141), в якій вказав, що позивач належним чином не був ознайомлений ані з попередніми наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, ані з наказом, за невиконання якого його було звільнено. Також, за твердженнями позивача, відповідач штучно збільшував «навантаження з дисциплінарних стягнень», при тому, що за раніше допущені порушення міг застосувати менш тяжкі стягнення – «зауваження» та «догану».

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу Управління від 15.03.2017 № 56 о/с «По особовому складу» (арк. спр. 19), ОСОБА_1 був прийнятий на службу в поліцію та призначений поліцейським сектору реагування патрульної поліції №4 Доманівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції, а наказом Управління від 24.07.2017 № 173 о/с «По особовому складу» (арк. спр. 20) ОСОБА_1 з 20.07.2017 був призначений молодшим інспектором відділення охорони адмінбудинків Центру обслуговування підрозділів.

Наказом від 27.02.2018 № 175 о/с «Про покарання працівника ГУНП Миколаївській області» (арк. спр. 109) ОСОБА_1 «… за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні службової дисципліни в частині неналежного вимог п.1 та п.9 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо неухильного дотримання статутів та наказів начальників, сприяння начальнику у зміцненні службової дисципліни, нехтуванні основними обов’язками поліцейського, передбаченими ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» … щодо професійного виконання своїх службових обов’язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, наказів керівництва …» начальник Управління оголосив сувору догану.

Наказом від 26.04.2018 № 420 о/с «Про покарання поліцейського відділення ОА ЦОП ГУНП області» (арк. спр. 110) «… за неналежне виконання службових обов’язків, що виразилось в порушенні вимог п. 7 розділу ІІІ Положення про організацію службової підготовки працівників НПУ, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 № 50, в частині оволодів теоретичними знаннями і практичними навичками необхідними для виконання службових обов’язків, що призвело до отримання незадовільної оціни зі службової підготовки за результатами підсумкової перевірки рівня службової підготовленості поліцейських за 2017 навчальний рік, відповідно до вимог п. 10 розділу І Положення про організацію службової підготовки працівників НПУ …» т.в.о. начальника Управління попередив ОСОБА_1 про неповну посадову відповідальність.

Відповідно до наказу Управління від 30.08.2018 № 231 о/с «Про направлення поліцейських ГУНП в Миколаївській області до ГУНП в Луганській області для проходження стажування» (надалі – Наказ № 231, арк. спр. 92-93) позивач, поряд з іншими поліцейськими Управління, підлягав направленню до ГУНП в Луганській області строком на 3 місяці (з 06.09.2018) для проходження стажування.

Як вказано у частині першій статті 28 Закону № 580, поліцейський зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» було передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» (Закон України від 15.03.2018 № 2337-VIII, дата набрання чинності - 07.10.2018) на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про затвердження Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (від 22.02.2006 № 3460-IV), надалі – Дисциплінарний статут.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна, відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту, базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку.

У статті 3 Дисциплінарного статуту вказано, що начальник – особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальний є його безпосереднім начальником.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту, наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, які належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов’язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього прямого начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк. У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу – письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Відповідно до пояснення прямого начальника позивача (арк. спр. 100), він 30.08.2018 довів до ОСОБА_1 зміст Наказу № 231, проте позивач повідомив, що «… відмовляється від ознайомлення від наказу ГУНП від 30.08.2018 № 231 о/с та проходження стажування в Луганській області …».

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач вчинив передбачені статтею 4 Дисциплінарного статуту дії, які мав би вчинити у випадку, якщо він вважав Наказ № 231 незаконним.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.

Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

У відповідності зі статтею 14 Дисциплінарного статуту відповідач провів службове розслідування, матеріали якого було оформлено висновком (арк. спр. 80-87).

Наказом від 05.10.2018 № 1138 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП в Миколаївській області» (арк. спр. 88-91) начальник Управління «… беручи до уваги незадовільну службову характеристику, систематичне, неодноразове порушення службової дисципліни та наявність діючого дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність …» наклав на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі цього наказу 18.10.2018 наказом № 295 о/с «По особовому складу» (арк. спр. 21) начальник Управління звільнив ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Видами дисциплінарного стягнення, згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту, є: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною дванадцятою статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє, при цьому, відповідно до частини п’ятнадцятої статті 14 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Вказані вище попередні накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач не оскаржив ані в порядку, передбаченому розділом V Дисциплінарного статуту, ані в судовому порядку, відповідно, вони були обов’язковими як для позивача, так і для відповідача. За таких обставин, суд визнав, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення Управління правомірно застосувало більш суворе покарання, ніж попереднє. При цьому доводи позивача про те, що відповідач за раніше вчинені дисциплінарні проступки мав би застосувати більш м’які види покарання («зауваження» та «догану»), суд відхилив як такі, що не мають відношення до предмета спору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що при виданні наказів Управління не допустило порушень норм Закону № 580 та Дисциплінарного статуту, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54052, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна