Ухвала суду № 80602130, 21.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

21 березня 2019 року Справа № 160/1645/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Відповідача-1: Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, до Відповідача-2: Павлоградської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про звернення стягнення податкового боргу у сумі 3162554,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2019р. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Відповідача-1: Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, до Відповідача-2: Павлоградської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області та просить звернути стягнення податкового боргу Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради з податку на додану вартість у розмірі 3162554,67 грн. на кошти: з Виконавчого комітету Павлоградської міської ради та з Павлоградської міської ради.

Ухвалою суду від 25.02.2019р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов’язано позивача у десятиденний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 19210,00 грн. за подання даного адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень у відповідності до вимог ст.ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог вказаної вище ухвали, позивачем 14.03.2019р. подано до канцелярії суду клопотання, в якому позивач вказує на те, що по справі №160/7833/18 його позовну заяву було повернуто та відповідно до норм ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до суду в порядку, встановленому законом. Також і позивач зазначає, що платіжним дорученням №1880 від 06.09.2018р. він сплатив судовий збір саме за подання даного позову та зазначення у вказаному платіжному дорученні призначення платежу пов'язано із обмеженням символів в даній графі та технічною помилкою, в призначенні було вказано КП "Павлограджитлосервіс" Павлог.міськ.ради, а сплата судового збору відбувалася саме за подання вказаної позовної заяви. Окрім того, позивач просить повернути йому переплачений судовий збір у розмірі 28228,32 грн. за вказаним вище платіжним дорученням.

З метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 25.02.2019р. щодо сплати судового збору у розмірі встановленому ст.4 Закону України "Про судовий збір" разом з поданим на усунення недоліків клопотанням, суд приходить до висновку, що позивачем вимоги вказаної вище ухвали не виконані, оскільки відповідного документу про сплату судового збору саме за подання даного позову суду позивачем не надано у встановлений судом строк.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що належним доказом сплати судового збору за подання даного адміністративного позову є саме платіжне доручення №1880 від 06.09.2018р., виходячи з того, що питання щодо можливості прийняття даного платіжного доручення в якості доказу сплати судового збору за подання даного позову вже було досліджено судом при прийнятті ухвали від 25.02.2019р. про залишення позову без руху та було встановлено, що вказане платіжне доручення не може бути прийнято судом як належний доказ сплати позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так, судом встановлено, що згідно виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 11.09.2018р., Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області платіжним дорученням №1880 від 06.09.2018р. вже було сплачено судовий збір у іншій справі, а саме: у справі №160/7833/18.

Отже, із наведеного видно, що судовий збір за платіжним дорученням №1880 від 06.09.2018р. сплачено Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області у іншій справі.

Частиною 5 ст.6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Окрім того, судом враховується і лист Державної судової адміністрації України №6-17517/18 від 14.09.2018р., за яким саме на суд покладено обов'язок здійснювати контроль за надходженням та поверненням судового збору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що платіжне доручення №1880 від 06.09.2018р. не може бути належним доказом сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду у справі №160/1465/19.

Тобто, станом на 21.03.2019 року позивач вимоги ухвали суду від 25.02.2019р. не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений строк, з відповідним клопотанням про продовження строку для виконання вказаних вище ухвал до суду не звернувся.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За викладеного, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог п.1 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, у суду відсутні підстави для повернення позивачеві помилково переплаченого судового збору в сумі 28228,32 грн. за платіжним дорученням №1880 від 06.09.2018р. (за яким судовий збір було сплачено у справі №160/7833/18) за його клопотанням, оскільки повернення вказаної суми повинно відбуватися у межах розгляду відповідного клопотання позивача у справі №160/7833/18.

Також, слід зазначити про безпідставність посилань позивача на те, що зазначення у вказаному платіжному дорученні призначення платежу пов'язано із обмеженням символів в даній графі та технічною помилкою, в призначенні було вказано КП "Павлограджитлосервіс" Павлог.міськ.ради, а сплата судового збору відбувалася саме за подання вказаної позовної заяви, оскільки вказане спростовується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 11.09.2018р. про сплату за вказаним платіжним дорученням №1880 від 06.09.2018р. судового збору у іншій справі №160/7833/18.

Окрім того, суд роз'яснює позивачеві, що сума судового збору у відповідному розмірі може бути повторно використана позивачем за іншим платіжним документом, але тільки після її повернення у межах справи №160/7833/18 згідно до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.44, п.1 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про повернення помилково переплаченого судового збору у справі №160/1645/19 - відмовити.

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Відповідача-1: Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, до Відповідача-2: Павлоградської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про звернення стягнення податкового боргу у сумі 3162554,67 грн. - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати позивачеві.

У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1