Рішення № 80600170, 01.03.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18214/18

Провадження № 2/161/44/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 березня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пушкарчук В.П.

при секретарі судового засідання – Загоровській І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «ОТІС» про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ПАТ «Отіс» про відшкодування шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.06.2018 року близько 15год 10 хв на перехресті вул. Козакова - Хурсенка в м. Луцьку сталась ДТП під час якої автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 зазнав пошкоджень від удару автомобіля марки "Renault- Logan", державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, працюючого електромонтером на ПРАТ "OTIC".

Автомобіль марки "Renault- Logan", державний номер НОМЕР_2, що перебував під керуванням ОСОБА_2 був застрахований в Київській дирекції ПрАТ "Європейський страховий альянс".

Листами від 20.06.2018 року та 16.08.2018 року на адресу Київської дирекції ПрАТ "Європейський страховий альянс" представником позивача - ОСОБА_3 було надіслано вимоги щодо сплати суми страхового відшкодування за завдані автомобілю ОСОБА_1 збитки.

Листом від 05.09.2018 року страховик повідомив , що експертом автотоварознавцем було здійснено огляд автомобіля НОМЕР_1, що належить позивачу, та згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження за № 401 від 23.07.2018 року та встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda-Rapid" в розмірі 60965 грн 20 коп без врахування ПДВ.

Вказана сума була перерахована позивачу на його банківські реквізити.

Одночасно позивачем було замовлено проведення незалежної автотоварознавчої екпертизи яке було доручено провести незалежному судовому експерту ОСОБА_4

Оскільки автомобіль "Skoda-Rapid", являється 2013 року випуску, тобто на момент скоєння ДТП фактично досяг п’ятирічного віку, то представником позивача було замовлено також калькуляцію відновлювального ремонту в ТзОВ "Промтехсервіс"

Згідно рахунку наданого ТзОВ "Промтехсервіс", за N ПТС 0000445 від 28.08.2018 року, вартість запчастин та відновлювальних робіт по ремонту автомобіля НОМЕР_3, становить суму в розмірі 170457 грн 67 коп. без врахування ПДВ.

При цьому вказаний рахунок був пред'явлений судовому експерту ОСОБА_4 для врахування при здійсненні розрахунку завданих позивачу збитків. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження за N 56/1 від 08.09.2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda-Rapid " , державний номер НОМЕР_4, становить суму в розмірі 164461 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста шістдесят одна)грн 93 коп.

Вказує, що різниця між дійсною вартістю відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5 та з сумою виплаченою страховою компанією становить суму в розмірі 103496(сто три тисячі чотириста дев’яносто шість ) грн 73коп.

Відшкодуванню також підлягають витрати понесені позивачем за оплату послуг судового експерта в розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн що стверджується рахунками за №56, №56/1 від 02.08.2018 року та 08.09.2018 року відповідно.

На підставі наведеного просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Приватної акціонерної компанії "OTIC " на користь ОСОБА_1 залишок вартості відновлювального ремонту автомобіля "Skoda-Rapid " державний номер –АС 0085 ВА за належить ОСОБА_1 в розмірі 103496 грн 73 коп. та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Приватної акціонерної компанії "ОТІС " на користь ОСОБА_1 витрати за проведення автотехнічного дослідження автомобіля НОМЕР_3 в розмірі 2700 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити та розгляд справи проводити у його відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача ПАТ «ОТІС» в судове засідання не з’явився хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. На адресу суду надіслав відзив в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 46-56).

За погодженням з представником позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Згідно ст.ст. 12,13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні питання стягнення шкоди суд враховує, що для покладення відповідальності на заподіювача шкоди необхідна сукупність умов: наявність шкоди, протиправні дії заподіювача шкоди, причинний зв’язок між вказаними протиправними діями та вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що 07.06.2018 року близько 15год 10 хв на перехресті вул. Козакова - Хурсенка в м. Луцьку, сталась ДТП під час якого автомобіль НОМЕР_1, який був під керуванням ОСОБА_1 зазнав пошкоджень від удару автомобіля марки "Renault- Logan", державний номер НОМЕР_2, що перебував під керуванням ОСОБА_2, працюючого електромонтером на ПРТА «ОТІС». В результаті ДТП автомобілі зазнали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду від 20.07.2018 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 20).

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України зазначає, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені цією особою.

Таким чином, невідповідність дій ОСОБА_2 вимогам п. 2.3 б, 16.11. Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та вбачається вина останнього.

Автомобіль марки "Skoda-Rapid" державний номер НОМЕР_4 який був під керуванням ОСОБА_1 та належить йому на праві приватної власності (а.с.6) не застрахований так як ОСОБА_5 являється інвалідом війни II групи, що підтверджується посвідченням серії Б №334090 (а.с. 34) і відповідно до ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звільнений від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Автомобіль марки "Renault- Logan", державний номер НОМЕР_2 , що перебував під керуванням ОСОБА_2 був застрахований в Київській дирекції ПрАТ "Європейський страховий альянс" (надалі Страховик) (а.с. 63).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження за № 401 від 23.07.2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_6 з урахуванням зносу становить 73158, 24 грн (а.с. 64-72).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було замовлено проведення незалежної автотоварознавчої експертизи,яке було доручено провести незалежному судовому експерту ОСОБА_4 (м. Луцьк, вул. Зв’язківців, 16, оф. 310, Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта за № 443, видане Міністерством юстиції України 11.10.2013 року).

Згідно рахунку наданого ТзОВ "Промтехсервіс", за N ПТС 0000445, від і 28.08.2018 року, вартість запчастин та відновлювальних робіт по ремонту автомобіля НОМЕР_3, становить суму в розмірі 170457 грн 67 коп без врахування ПДВ. При цьому вказаний рахунок був пред'явлений судовому експерту ОСОБА_4 для врахування при здійсненні розрахунку завданих позивачу збитків.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження за 56/1 від 08.09.2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Skoda-Rapid ", державний номер НОМЕР_4, становить суму в розмірі 164461 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста шістдесят одна) грн 93 коп (а.с.23-25).

Таким чином різниця між дійсною вартістю відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5 та з сумою виплаченою страховою компанією становить суму в розмірі 103496(сто три тисячі чотириста дев’яносто шість ) грн 73 коп.

Відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Законнадає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК Українивиконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Отже, позовні вимоги в частині стягнення витрат за проведення авто технічного дослідження підлягають до стягнення з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10, 11-13, 83,141, 247,258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 993, 1191 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_7 та Приватної акціонерної компанії "OTIC " код ЄДРПОУ 14357579 на користь ОСОБА_1 залишок вартості відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_8 в розмірі 103 496 (сто три тисячі чотириста дев’яносто шість) грн 73 коп .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_7 та Приватної акціонерної компанії "ОТІС " код ЄДРПОУ 14357579 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення автотехнічного дослідження автомобіля НОМЕР_3 в розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) грн по 1350 (одна тисяча триста п’ятдесят ) грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП:НОМЕР_7 та Приватної акціонерної компанії "OTIC " код ЄДРПОУ 14357579 в дохід держави 1061 (одну тисячу шістдесят одну) грн 97 коп судового збору по 530 (п’ятсот тридцять) грн 98 коп з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_6