Вирок № 80597561, 20.03.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/73/19

Провадження 1-кп/480/212/19

ВИРОК

Іменем України

20 березня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ВойнарівськогоМ.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Бойко В.Д.,

прокурора Вільчака З.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області кримінальне провадження № 12019150260000024, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України -

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Досудовим розслідуванням та судовим слідством встановлено, що 13.01.2019 року о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу бару «Фаворит» по вул.Миру в с.Радісний Сад Миколаївського району Миколаївської області, зустрів ОСОБА_2 з яким перебуває у неприязних відносинах у зв'язку з чим між ними виникла словесна сварка. В ході вказаної сварки, у ОСОБА_3М. виник умисел на заволодіння будь-яким майном належним ОСОБА_2 Реалізуючи виниклий умисел на заволодіння чужим майном, під приводом неіснуючого боргу, ОСОБА_1, побачивши в руках ОСОБА_2, належний останньому мобільний телефон марки «Леново А5000», відкрито, силою, вихопив його з руки потерпілого.

В свою чергу ОСОБА_2, боячись можливого фізичного насилля з боку ОСОБА_1, не вчиняв дій, спрямованих на повернення свого майна.

Після вказаних дій, ОСОБА_3М. з місця вчинення злочину зник, розпорядившись належним ОСОБА_2 телефоном, на власний розсуд, тим самим спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 1500 гривень.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

17.01.2019 року у кримінальному провадженні № 12019150260000024 між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Відповідно до угоди про примирення, потерпілий та підозрюваний дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.186 КК України.

ОСОБА_1 беззастережно визнав свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення.

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 має понести за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.186 КК України — штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, передбачені ст.ст.473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченому та потерпілому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 просили затвердити угоду про примирення між ними та призначити узгоджене сторонами покарання. При цьому прокурор підтримав затвердження угоди.

Розглядаючи в порядку ч.5 ст.474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про примирення, суд виходить з такого.

Згідно з положеннями п.1 ч.3 ст.314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у звязку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Так, вчинений ОСОБА_1 злочин, у вчиненні якого він визнав свою вину, відповідно до ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, передбачені п.п.2,3,4 ч.5 ст.474 КПК України та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Умови угоди про примирення не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, кримінального закону та інтересам суспільства. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим та потерпілим, визначена сторонами угоди про примирення є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів, а також визначена з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, а також обставин що пом'якшують та обтяжують покарання. Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що сторони примирились і укладення угоди є добровільним. Взяті обвинуваченим на себе за угодою про примирення зобов'язання очевидно можливі для виконання.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 повністю усвідомлюють зміст угоди про примирення, наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, при цьому обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє свої права, визначені ч.5 ст.474 КПК України.

Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що умови угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 відповідають вимогам КПК України та КК України, дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно, покарання узгоджене сторонами угоди про примирення є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення ОСОБА_1, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

За вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України обвинувачений ОСОБА_1 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про примирення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речовим доказом у кримінальному провадженні є мобільний телефон “Леново А5000” з картою мобільного оператора “Київстар”, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 На підставі ст.100 КПК України вищевказаний речовий доказ слід залишити потерпілому ОСОБА_2

Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ст.369, ч.2 ст.373, ст.374,469,471,474,475 КПК України, суд,-

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення, укладену 17.01.2019 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадження № 12019150260000024, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 не обирати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні мобільний телефон “Леново А5000” з картою мобільного оператора “Київстар” — вважати повернутим за належністю власнику потерпілому ОСОБА_2

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч. 2 ст.394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя М.М.Войнарівський

20.03.2019