Рішення № 80597555, 19.03.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2151/18

Провадження № 2/480/301/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Терентьєва Г.В.

при секретарі Куртась К.В.,

розглянувши 19 березня 2019 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в :

15.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївського районного відділу ДВС головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття арешту та заборону відчуження з усього належного їй нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 28 березня 2016 року.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що через неповернення кредитних коштів ОСОБА_2 за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 9.12.2008 року було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та неї заборгованість за кредитним договором в розмірі 225 876,59 гривень.

В зв’язку з цим, в порядку примусового виконання рішення суду, Миколаївським районним відділом ДВС 12.10.2010 року було відкрито відповідне виконавче провадження.

В рамках даного виконавчого провадження за постановою державного виконавця від 28.03.2016 року було накладено арешт на все належне їй майно (єдиним належним їй нерухомим майном є квартира АДРЕСА_1).

Разом з тим, постановою державного виконавця від 24.04.2017 року виконавче провадження № 21871698 було завершено, а виконавчий лист № 2-4-11500 від 13.02.2009 року було повернуто стягувачу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Повторно виконавчий документ до відділу державної виконавчої служби не надходив.

На теперішній час відкритих виконавчих проваджень щодо неї на виконанні у Миколаївському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області немає.

Таким чином, підстав для подальшого арешту майна, що належить їй на праві власності, немає, а через накладений державним виконавцем арешт, вона не може в повній мірі здійснити своє право власності.

Тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачка не з'явилася, при тому її представник надав письмову заяву про підтримання позову, в якій клопотав про розгляд справи за його відсутності проти заочного розгляду справи не заперечував. Відповідач в судове засідання не з‘явився без поважних причин. Про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином. Відзив на позов не подав. У зв‘язку з тим, що наявних матеріалів про права та взаємовідносини сторін достатньо для розгляду позову, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наданих доказів.

Дослідивши письмові докази по справі, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно копії виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.12.2008 року стягнуто на користь ВАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_2” з ОСОБА_2 ОСОБА_1, та ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору в розмірі 227606, 64 грн.

Постановою від 12.10.2010 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь МОД “РБ ОСОБА_2” боргу у розмірі 227606,64 грн.

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, є ОСОБА_1 (позивач).

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.2016 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Миколаївським РВ ДВС головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надано на адресу суду копії виконавчого провадження № 21871698.

Відповідно копії довідки яка знаходиться в виконавчому провадженні № 21871698 вбачається, що залишок заборгованості згідно вищевказаного виконавчого листа складає — 58206,64 грн. (а.с. 43)

Також було винесено постанову про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи з ОСОБА_1 на користь МОД “РБ ОСОБА_2” борг у розмірі 58206,64 грн. (а.с. 47)

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2017 року керуючись п.4 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий лист №2-4-11500 виданий 13.02.2009 року Центральним районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь МОД “РБ ОСОБА_2” боргу у розмірі 58206,64 грн. повернуто стягувачу.

Відповідно ст. 37 ч.1 п.5 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Частиною 1 передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.

В позовній заяві позивачка вказує, що постановою державного виконавця від 24.04.2017 року виконавче провадження №21871698 було закінчено.

Ст. 39 ЗУ “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

8) визнання боржника банкрутом;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред’явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "ОСОБА_5 України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.04.2017 року виконавчий лист № 2-4-11500 повернуто стягувачу, що боржник за адресою зазначеною у виконавчому документі не мешкає. У результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити місце проживання, перебування боржника.

Таким чином, оскільки виконавче провадження відносно позивачки не закінчене, та позивачкою не доведено що відносно неї закрито виконавче провадження суд вважає позов про зняття арешту з нерухомого майна є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 19, 81, 89, 258,259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

У задоволені позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_3 про зняття арешту та заборону відчуження з усього належного їй нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 28 березня 2016 року - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, тобто безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя ОСОБА_5

19.03.2019