Вирок № 80595483, 21.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 21.03.2019

Справа № 320/490/19

(1-кп/320/550/19)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» березня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.,

при секретарі – Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018080140004092 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 299 ч. 1 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Капліної К.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

потерпілої – ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2018 року приблизно о 22 годин 20 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, знаходячись за місцем мешкання, в приміщенні квартири № 50, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50 років Перемоги, буд. 44, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на жорстоке поводження з твариною, яка відноситься до хребетних, бажаючи завдання істотного болю та загибелі тварини, діючи умисно наніс наявним у нього ножем два удари в область тулуба тварини - собака породи «Джек-рассел-терьер» на ім’я ОСОБА_2, внаслідок чого спричинив йому ушкодження несумісні з життям, а саме: ушкодження шкіри в ділянці лопатки з правої сторони та проникаюче поранення грудної стінки між 5 та 6 ребрами з правої сторони, тим самим спричинив тілесні ушкодження, що призвели до загибелі, а також мучення та фізичного страждання вищеназваної собаки до моменту настання його смерті.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 299 КК України, як жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене умисно, що призвело до загибелі тварини.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст.299 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, та пояснив, що в грудні 2018 року біля місця свого мешкання він знайшов собаку. Він приніс її додому та вона біля двох днів перебувала у нього. Зазначив, що він вигулював собаку на вулиці, кормив та доглядав за нею. Ввечері, перебуваючи у сані алкогольного сп’яніння, коли він грався з собакою, вона сильно вкусила його, та він, взявши ніж наніс їй два удари в область серця. Він виніс собаку на сходову площадку, плануючи винести її та закопати, вважаючи що остання померла. Потім зазначив, що на сходовій площадці собака ще деякий час скулила. Також зазначив, що він не шкуродер, та любить тварин. Просив суворо не карати.

Судом роз’яснене обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та з’ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз’яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що її собака пропала та вона активно займалась її пошуками, в подальшому дізналась, що обвинувачений ОСОБА_1 завдав собаці шкоди, що призвело до гибелі тварини. Також зазначила, що коли працівники поліції знайшли собаку, вона була вже мертва, але в жахливому стані. Згодна з покаранням, який просить призначити прокурор.

У зв’язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, однак суд вважав доцільним частково дослідити докази, на які посилаються сторони кримінального провадження, зокрема звіту дослідження, та документи, що характеризують особу обвинуваченого.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1, його вина підтверджується в повному обсязі звітом про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу № 004442 п.м./18 від 02 січня 2019 року, відповідно до якого собака пала від зупинки серця, внаслідок проникаючого поранення грудної стінки та пошкодження крупних судин грудної порожнини та серця.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Європейський суд з прав людини, практика якого у відповідності до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі „Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі „Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) зазначив, що „досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу „законності" і воно не було свавільним".

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, вину у скоєному правопорушенні визнав в повному обсязі, що судом визнається як пом’якшувальні обставини, однак обвинувачений ОСОБА_1 за місцем мешкання характеризується негативно, вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, що обтяжує його покарання, при цьому хоча вину у скоєному правопорушенні визнав повністю, однак в своїх показах постійно намагався виправдати свій вчинок, знизити ступінь жорстокості, пояснюючи тим, що його дії стали наслідком поведінки собаки, також змінював покази, таким чином, враховуючи соціальний статус обвинуваченого, ступінь його небезпечності для суспільства, його поведінку до і після вчинення злочину, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1В можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у вигляді арешту.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 299 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді арешту строком на 2 (два) місяці.

Початок строку відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_1 вважати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Речовий доказ по кримінальному провадженню: кухонний ніж з дерев’яною ручкою, який упакований до картонної коробки, що знаходиться на відповідальному зберіганні в камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області згідно квитанції № 742-294 від 12 січня 2019 року, - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: І.О.Калугіна