Рішення № 80594267, 21.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/1899/19

Провадження № 2/243/1002/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

вимоги позивача: про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

учасники справи: не з?явилися,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. ОСОБА_3 позиції позивача.

1. ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі – продажу квартири від 10.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов’янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 4954. На даний час у вищезазначеній квартирі зареєстрований колишній власник ОСОБА_2 Відповідно до п. 13 договору купівлі – продажу квартири «продавці зобов’язуються знятись з реєстрації особисто та з іншими особами, які зареєстровані у квартирі до 14.12.2018 року». Договір найма не укладався. Відповідач продав квартиру позивачу, однак з реєстрації не знявся, у зв’язку з чим були створені перешкоди в реалізації права власності. Посилається на ті обставини, що реєстрація ОСОБА_2 суттєво обмежує права позивача як власника вільно розпоряджатися своїм майном в частині його вільного відчужування, сплата комунальних платежів не співпадає дійсності, неможливо оформити субсидію, просить суд визнати ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

2. Позивач надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Відповідно до ухвали судді від 27.02.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та відкрито спрощене провадження у справі, запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк подати відзив на позов, позивач у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, по справі призначено судове засідання. (а. с. 11)

4. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Цивільно процесуального кодексу України (далі ЦПК), в судове засідання не з?явився без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

5. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом.

6. Відповідно до договору купівлі – продажу квартири від 09.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Слов’янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 4954, ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1. (а. с. 6-7)

7. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 148813492 від 10.12.2018 року, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. (а. с. 8)

8. Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 160460105 від 21.03.2019 р., ОСОБА_6А на праві приватної власності на підставі договору купівлі – продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 4954, належить квартира АДРЕСА_1. (а. с. 18)

9. Згідно довідки № 151 від 21.01.2019 року, виданої директором КП «ЖЕК № 4» ОСОБА_7, ОСОБА_2 зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.04.2003 року. (а. с. 5)

10. Відповідно повідомлення відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов’янської міської ради № 22-15/1065 від 06.03.2019 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. (а. с. 17)

11. Згідно акту від 07.02.2019 року, складеного майстром КП «ЖЕК № 4» ОСОБА_8, у присутності сусідів ОСОБА_9, що мешкає АДРЕСА_2, та ОСОБА_3, що мешкає АДРЕСА_3, встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований, але не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.12.2018 року по теперішній час. (а. с. 9)

V. Оцінка Суду.

12. Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

13. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

15. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

16. Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону з своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

17. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

18. Об’єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. (ст.ст. 379, 382 ЦК України).

19. Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

20. За ч. 4 ст. 156 ЖК, збереження такого права користування житлом існує лише для членів сім’ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

21. Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК), зокрема від вирішення вимог про позбавлення права користування жилим приміщенням.

У зв’язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім’ї, попередніми членами його сім’ї, а також членами сім’ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

22. Відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень прав, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

23. Аналізуючи фактичні обставини по справі і надані докази, судом достовірно встановлено, що відповідач не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2 є колишнім власником квартири. Договірні відносини між позивачем, як новим власником та відповідачем щодо винаймання спірної квартири відсутні. Тому слід вважати, що у зв’язку із припиненням права власності на квартиру у колишнього власника квартири, та у зв’язку із її продажем, ОСОБА_2 втратив також і право користування цим житловим приміщенням.

24. Враховуючи, що добровільно знятися з реєстрації у вказаній квартирі відповідач не бажає, а його реєстрація створює перешкоди в реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном як власником, суд приходить до висновку, що слід визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 45 у будинку № 77 по пров. Богомольця м. Слов’янська Донецької області.

25. Виходячи з вищевикладеного, Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

27. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. п. 8, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з огляду на задоволення позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81, 82, 89, ч. 4 ст. 223, 259, 263 265, 273 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, – задовольнити.

2. Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_1, таким, що втратив право користування квартирою № 45 у будинку № 77 по провулку Богомольця міста Слов’янська Донецької області.

3. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на р/р 31211256026001 у ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код банку отримувача 899998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до п. п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Суддя

Слов’янського міськрайонного суду ОСОБА_10