Рішення № 80594238, 21.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1021/2019

Номер справи 243/2377/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 21 » березня 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 18 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір№ б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

У зв’язку з зазначеним порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 28 лютого 2017 року має заборгованість – 40858,49 грн., яка складається з наступного:

- 3298,29 грн. – заборгованість за кредитом;

- 32030,77 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3107,60 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 1921,83 грн. – штраф (процентна складова).

Просить суд стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 липня 2011 року у розмірі 40858,49 грн., яка складається з наступного:

- 3298,29 грн. – заборгованість за кредитом;

- 32030,77 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3107,60 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 1921,83 грн. – штраф (процентна складова), а також судові витрати по справі у сумі 1600,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 до суду надала Відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що поданий Позивачем розрахунок процентів є необґрунтованим. Сума поточної заборгованості, на яку нараховано проценти, становить 3298,29 грн. Згідно розрахунку заборгованості позивача, відсоткова ставка, яка підлягала нарахуванню на цю прострочену суму заборгованості, спочатку становила 30 %, з вересня 2014 року була збільшена до 34,80 %, а з квітня 2015 року - до 43,20 %, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки, ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, проценти нараховуються тільки на тіло кредиту, іншого правового механізму не передбачено. Причому, згідно із Умовами та правилами надання банківських послуг такі відсотки (відсоткова ставка) є річними.

Вважає, що заявлена вимога про стягнення процентів у сумі 32030,77 грн., нарахована Позивачем на кредит у сумі 3298 грн. 29 коп. за три роки є необґрунтованою та недоведеною.

Зазначає, що відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, АТ КБ «Приват Банк» дійсно має право проводити зміни тарифів. При цьому АТ КБ «Приват Банк», зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта.

Так, Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до ч. 5 ст. 1056-1 ЦК України, індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс, індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів, значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Однак, ні кредитним договором, ні вищезазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг, не передбачено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, не передбачено формули визначення змінюваної процентної ставки, а також максимального розміру збільшення процентної ставки.

За таких обставин, визначена сторонами при укладенні договору процентна ставка 30,00% річних є фіксованою та не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до договору, оскільки без дотриманням вищенаведених вимог ст. 1056-1 ЦК України, така умова договору є нікчемною.

Крім того, на виконання припису ч. 1 ст. 81 ЦПК України, Позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованого збільшення розміру процентної ставки із 30% на 34,80 % та в послідуючому на 43,2 % суду не надано, зокрема не надано підтвердження про її повідомлення про збільшення розміру процентної ставки.

Тому вважає, що у Позивача відсутні підстави нараховувати проценти за ставкою 34,80% та 43,2% річних. І відповідно, позовні вимоги в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом у сумі 32030,77 грн. є необґрунтованим, недоведеними і такими, що не можуть бути задоволені судом.

Також просить суд врахувати, що в частині стягнення пені та комісії, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у сумі 500,00 грн. фіксованої частини та 1921,83 грн. процентної складової не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» за № 1669-VII від 02.09.2014 року, такі зобов’язання не повинні нараховуватися.

Відповідно до ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Просить суд застосувати строки позовної давності до заявлених вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (а.с.108-110).

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2, яка діє на підставі Довіреності № 3415-К-Н-О від 09 серпня 2018 року, до суду надала Відповідь на Відзив, у якому зазначила, що 18 липня 2011 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, відповідно до якого вона отримала кредит у сумі 3600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та ОСОБА_3 складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу).

Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% на місяць або 30,00 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку.

Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, дата зазначається в наказі, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни ОСОБА_3 та інших невід'ємних частин Договору.

Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов’язків позичальника відноситься: п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам; п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або ОСОБА_3 надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від Відповідача до Банку не надходило, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Законом України "Про здійснення правосудця та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” встановлено порядок розгляду судових справ та порядок нарахування заборгованості за кредитними договорами відповідачів переселенців із зони АТО, але не роз'яснено порядку отримання інформації про адреси реєстрації та постійного проживання або адреси перебування таких Боржників третіми особами, адже Банк не маючи доступу до інформації про місце перебування, проживання Боржника станом на 14 квітня 2014 рік фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань.

Боржник до Банку з метою списання штрафних санкцій не звертався, хоча Банком і налаштовано прийняття таких заяв як через відділення Банку так і шляхом подачі заяви через сайт Банку.

Зазначає, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов’язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19 березня 2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.”

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 11.2016 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 10 березня 2017 року — до спливу строку позовної давності.

У зв’язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду.

Щодо застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор — прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вважає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Просить суд задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в повному обсязі (а.с. 149-155).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається матеріалів справи, відповідно до укладеного Договору № б/н від 18 липня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а також визнано відповідачем ОСОБА_1, що 18 липня 2011 року, ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, про що вона зазначила у наданому Відзиві на позовну заяву.

Відповідно до цієї Анкети-заяви їй була видана Кредитна картка «Універсальна», на даний час тип картки не змінився.

Вона погодилася з тим, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, з якими він ознайомився в письмовому вигляді, складають між ним та банком договір. Анкета-заява підписана ОСОБА_1 особисто (а.с. 8).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вказані приписи закону, а також фактичні обставини, суд приходить до переконання, що між сторонами дійсно укладений кредитний договір без номеру, який відповідно до статті 526 ЦПК України має виконуватися належним чином.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримала у АТ КБ «Приватбанк» 18 липня 2011 року кредит в сумі 3600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день укладання АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору базова процентна ставка за кредитом дорівнювала 30,00 % на рік.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України «Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту». У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України «якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним Договором належним чином не виконала.

У зв’язку з зазначеним порушенням зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2017 року має заборгованість у сумі 40858,49 грн., яка складається з наступного:

- 3298,29 грн. – заборгованість за кредитом;

- 32030,77,22 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3107,60 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 1921,83 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні Позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором більш ніж на 120 днів, Позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов’язання за вказаним Договором належним чином не виконала, внаслідок чого повинна сплачувати штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 1921,60 грн. – штраф (процентна складова).

В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення Проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За змістом ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно із Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить місто Слов’янськ Донецької області.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 на момент укладання договору була зареєстрована у м. Слов’янську та на даний час вона не знята з реєстрації у місті Слов’янську Донецької області, суд приходить до переконання, що на зазначені договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 року, у зв’язку з чим Банк повинен був не нараховувати або скасувати відповідачу нараховану пеню за період з 14 квітня 2014 року, тому позовні вимоги щодо стягнення пені, нарахованої за період з 14 квітня 2014 року не підлягають задоволенню.

Так, з розрахунку заборгованості за договором, вбачається, що заборгованість з комісії та пені станом на 05 квітня 2014 року, тобто яка утворилася до 14 квітня 2014 року, складає 50,00 грн. (а.с. 4-6).

Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення пені, яка нарахована за період з 18 липня 2011 року по 14 квітня 2014 року у розмірі 50,00 грн., не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском позивачем спеціального однорічного строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

Позивач з вимогами про стягнення пені, зокрема за період до 14 квітня 2014 року, звернувся у березні 2017 року, тобто з пропуском річного строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

Що стосується вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у сумі 500,00 грн. фіксованої частини та 1921,83 грн. процентної складової, то суд приходить до переконання, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ за період з 14 квітня 2014 року, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Що стосується розрахунку АТ КБ «Приватбанк» щодо доведеності розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, то повністю з даним розрахунком суд погодитися не може.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву на приєднання до Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку у якій висловила свою згоду, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта та Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

У заяві зазначено, що вона ознайомлена з вказаними Умовами і Правилами, а також Тарифами банка, які були надані їй у письмовому вигляді. До цієї Заяви додана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». (а. с. 8).

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Тобто, уклавши на підставі вільного волевиявлення такий договір, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про виникнення між позичальником та Банком кредитних правовідносин.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося відповідачем ОСОБА_1 у наданому до суду Відзиві на позовну заяву, що вона отримувала у АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти, проте, вона вважає, що Банк безпідставно збільшив відсоткову ставку з 30,00 % до 43,20% без її згоди. Тому вона не може нести цивільну відповідальність за неповернення кредитних коштів.

Судом встановлено, що відповідно до ОСОБА_3 банку станом на 18 липня 2011 року за користування кредитом сторони домовились про сплату ОСОБА_1 процентів у розмірі 30,00 % на рік.

Але протягом дії кредитної картки процентна ставка за користування кредитом змінювалась і становила у період:

- з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року – 34,80 % річних;

- з 1 квітня 2015 року по 31 січня 2017 року - 43.20% річних.

Про це свідчить пояснення представника позивача, які були надані у Запереченнях на відзив на позовну заяву, а також розрахунок заборгованості за договором від 18 липня 2011 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (а.с. 4-6, 149-155).

Згідно ст. 4 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до частини 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Судом встановлено, що збільшення Приватбанком процентної ставки за користування ОСОБА_1 кредитними коштами відбувалось з порушенням вимог вказаного Закону. Відповідач не була письмово повідомленою банком про збільшення процентної ставки, з нею не підписувались будь які угоди щодо цього.

Згідно із п. 1.1.3.2.3 Умов позивач має право здійснювати зміну тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому позивач, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати відповідачку, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів позивач не отримав повідомлення від відповідачки про незгоду із змінами, вважається, що відповідачка прийняла нові умови.

Згідно із наданої позивачем довідки тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова процентна ставка в місяць складає 2,5 %, або 30 % на рік. (а. с. 8).

Відповідно до Наказу № СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014 року передбачено, що з 01 вересня 2014 року підвищено процентну ставку за користування кредитною карткою «Універсальна», однак за п. 3, 4, 5 за всіма тратами проценти будуть нараховуватися за старою ставкою до повного погашення заборгованості по таким тратам. (а. с. 166-175).

Поняття терміну «трата» в пункті 1.1.1 «Терміни та поняття» Умов відсутнє.

Академічний тлумачний словник (1970-1980) слово «трата» визначає як дію за значенням тратити; витрата (грошей), видаток, а слово «тратити» як витрачати, розтрачувати (гроші) (Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. ОСОБА_4.-К: Наукова думка, 1970-1980).

Згідно виписки по Картрахунку за період з 21 жовтня 2013 року до часу звернення до суду відповідач кредитною карткою, не користується, будь-яких грошових витрат не здійснювала (а. с. 156-161), а тому підстави для нарахування їй з 01 вересня 2014 року 2,9% на місяць (34,8 % на рік)та з 01 квітня 2015 року 3,6% на місяць (43,20% на рік) відсутні. Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов за користування кредитом та овердрафтом позивач нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.3, п. 2.1.1.12.7.3 Умов проценти за користування кредитом (кредитним лімітом) та/або овердрафтом нараховуються на дату їх сплати, передбачену п. 2.1.1.12.4. та п. 2.1.1.12.5., при цьому проценти розраховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту та/або овердрафту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку до дня, коли кредит (кредитний ліміт) та/або овердрафт стають простроченим кредитом.

Згідно із п. 1.1.1 Умов кредит це розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, обумовлений в договорі, на умовах платності та повернення.

Тобто, відповідно до пунктів 2.1.1.12.6.3, 2.1.1.12.7.3 Умов проценти за користування кредитом нараховуються за фактично витрачені в рахунок кредиту кошти, що відповідає нормі частини 1 ст. 1048 ЦК України щодо одержання від позичальника процентів саме від суми позики.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивачем не надано суду доказів виконання ним вимог п. 1.1.3.2.3 Умов щодо інформування відповідача про формули нарахування процентів та про зміну з вересня 2014 року та з квітня 2015 року процентної ставки.

Представлені витяги щодо смс-повідомлення не свідчать самі по собі про належне повідомлення відповідача відносно зміни процентної ставки, що він був повідомлений належним чином, вказані смс-повідомлення не містять відомостей про доставку їх адресату. (а. с. 164,165).

Будь-яких інших доказів щодо інформування позичальника про таку зміну до Умов та Тарифів в частині розрахунку з вересня 2014 року та з квітня 2015 року процентів позивачем суду не надано.

Таким чином, збільшення процентної ставки відбулося в односторонньому порядку банком без згоди позичальника. Тому такі дії АТ КБ «Приватбанк» є незаконними і не можуть бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у підвищеному розмірі.

Матеріалами справи встановлено та визнано позивачем, що за Кредитним договором № б/н від 18 липня 2011 року відповідач ОСОБА_1 отримала Кредитну картку № 5577212705520834, 5211537339586781, остання з них мала термін дії до 11/ 2016 року (а.с. 190).

Пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг розділу 2.1.1. «Загальні положення», що карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні карти включно.

Згідно висновків ОСОБА_5 Верховного Суду, викладених в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» при укладанні Договору з ОСОБА_1 визначилися, що банк надає ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тому суд приходить до переконання, що позивач має право вимагати повернення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася на 30 листопада 2016 року, кінець терміну дії договору (кредитної картки) за період з 18 липня 2011 року по 30 листопада 2016 року.

Відповідно до ст. 610 ЦПК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6 кредитного договору в разі невиконання зобов’язань за Договором на вимогу банку, ОСОБА_1 зобов’язана виконати зобов’язання по поверненню Кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафта), оплаті винагороди банку.

Відповідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором від б/н від 18 липня 2011 року станом на 30 листопада 2016 року складає: заборгованість за кредитом 3298,29 грн., заборгованість за процентами 27173,41 грн. (а.с. 4-6).

Відповідач ОСОБА_1 у наданому до суду Відзиві заявила про застосування строку позовної давності (а.с. 108-110).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до п. 2.1.1.2.11 правил карта діє до останнього дня місяця зазначеного на лицьовій стороні картки включно.

Враховуючи, що термін дії картки 5211537339586781 встановлено до 11/2016 року, то вона діє до 30 листопада 2016 року.

Позивач звернувся до суду 15 березня 2017 року (а.с. 2).

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, з урахуванням того, що загальна позовна давність складає три роки, а позивач звернувся до суду у березні 2017 року, то сума, що підлягає стягненню повинна обчислюватися у межах строку позовної давності, тобто з 01 березня 2014 року по 30 листопада 2016 року (строку дії картки).

А суми, що були нараховані раніше за період з 18 липня 2011 року по 28 лютого 2014 року, та за якими строк позовної давності сплив, а також відсотки, що нараховані після закінчення строку дії картки, 30 листопада 2016 року, стягненню не підлягають.

Так, станом на 01 березня 2014 року заборгованість за кредитом складає 3298,29 грн. Відповідно за щомісячними платежами за процентами за період з 01 березня 2014 року по 30 листопада 2016 року позивачем строк позовної давності не пропущено, а тому підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1

Враховуючи зазначене, проценти за весь час користування кредитом відповідачу мають нараховуватися в розмірі 30,00 % річних та за формулою : N*M/360*Y = Z, де N - поточне або прострочене тіло кредиту, М - процентна ставка; 360 кількість днів у році відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов; Y кількість днів, за які здійснюється нарахування; Z сума нарахованих процентів, що відповідає пунктам 2.1.1.12.6.3, п. 2.1.1.12.7.3 Умов та Правил користування кредитом.

Отже, відповідач має сплатити банку заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01 березня 2014 року по 31 серпня 2014 року, з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року та за період з 01 квітня 2015 року по 30 листопада 2016 року, однак не з розрахунку 34,8 % та 43,20% річних, оскільки збільшення процентної ставки в односторонньому порядку банком без згоди позичальника є незаконною, а з розрахунку 30% річних, як це передбачено кредитним договором.

Судом встановлено, що борг відповідача за кредитом складає 3298,29 грн., прострочення сплати з 01 березня 2014 року по 30 листопада 2016 року, дорівнює 1005 днів, тому заборгованість за відсотками за цей період складає 2762,32 грн. (3298,29 грн. /360 * 1005 днів * 30%).

Оскільки відповідач з лютого 2014 року перестала виконувала зобов’язання за кредитним договором, суд приходить до переконання про необхідність стягнення заборгованості процентів за користування кредитом, яка ( із застосування строку позовної давності) відповідно до розрахунку, станом на 01 березня 2014 року по 31 серпня 2014 року, складає 2762,32, яка розрахована виходячи із суми заборгованості за кредитом за відсотковими ставками 30%, що відповідає умовам, передбачених кредитним договором та є такими, що не порушують права відповідача, як споживача кредитних послуг.

Отже, відповідач повинен сплатити банку заборгованість по відсоткам за користування кредитом, яка станом на 30 листопада 2016 року складає 2762,32 грн.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з того, що ОСОБА_1 перестала виконувати зобов’язання за кредитним договором.

Зазначені в розрахунку заборгованості погашення кредиту 02 липня 2014 року у розмірі 42,40 грн. 16 липня 2014 року у розмірі 200,00 грн та 18 липня .2014 року у розмірі 100,00 грн. судом не враховуються, оскільки фактичне погашення відповідачем не здійснювалося, на ці суми позивачем здійснені якісь службові операції (які саме службові операції в виписці по картрахунку не зазначено) (а.с. 159).

Таким чином з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за Кредитним договором № б/н від 18 листопада 2011 року за період з 01 березня 2014 року по 30 листопада 2016 року, що станом на 30 листопада 2016 року складає у розмірі 6060,61 грн., та складається з наступного:

- 3298,29 грн. – заборгованість за кредитом;

- 2762,32 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з розрахунку 30% за період з 01 березня 2014 року по 30 листопада 2016 року.

У відповідності до Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за 2 півріччя 2013 року від 01.02.2014 року «У разі встановлення в договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення ( Постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13)».

Таким чином суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» слід стягнути заборгованість за Кредитом в сумі 6060,61 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-19, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2017 року складає 1600,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1600 грн. 00 коп. (а.с.38).

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 6060,61 грн.

Отже процентне співвідношення задоволених вимог становить 14,83% ((6060,61 грн. –задоволені вимоги) / (40858,49 грн. – заявлені позовні вимоги )*100%).

З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 237 грн. 28 коп. (1600 грн. – сплачений судовий збір * 14,83 %), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача і тому з відповідача слід стягнути на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті ним судового збору, у розмірі 237 грн. 28 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 253, 256, 258, 266, 267, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 18 липня 2011 року, яка станом на 30 листопада 2016 року, за період з 01 березня 2014 року по 30 листопада 2016 року, складає: заборгованість за кредитом 3298,29 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 2762,32 грн., а всього 6060 грн. 61 коп. (шість тисяч шістдесят грн. 61 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 237 грн. 28 коп. (двісті тридцять сім гривень 28 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

На рішення суду учасниками може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повний текст судового рішення складено 21 березня 2019 року.

Головуючий:

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3