Ухвала суду № 80592529, 15.03.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/28119/17

Провадження №1-кп/127/1119/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2017 р. за № 12017020000000264 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Вознюка Д.В.,

потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5,

потерпілого ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_7,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3, позицію якого підтримав потерпілий ОСОБА_2, підтримали надану до суду скаргу про скасування постанови слідчого від 26.12.2017 року та зобов'язання слідчого та прокурора провести і закінчити досудове розслідування та зобов'язання надати документи, з підстав, зазначених у скарзі.

Представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3, зокрема пояснив, що відповідно до постанови заступника прокурора Вінницької області 12 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020000000264 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. 13 липня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. У повідомленні про підозру, зокрема зазначено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.9. (а), 12.3. та 12.14 Правил дорожнього руху, що спричинило смерть пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 26 грудня 2017 року у даному кримінальному провадженні старший слідчий відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 прийняв постанову про перекваліфікацію діяння, вчиненого ОСОБА_1, з ч. 3 ст. 286 КК України на ч. 1 ст. 135 КК України. Вважає постанову слідчого та бездіяльність слідчого і прокурора, яка полягає в незакінченні у встановленому порядку досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, незаконними та необгрунтованими, оскільки діяння, що кваліфіковане за ч. 3 ст. 286 КК України, яке передувало моменту, з якого пішоходи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 опинилися в небезпечному для життя стані, і виключно після якого ОСОБА_1 залишив їх без допомоги, в принципі не могло і не може бути перекваліфіковане на ч. 1 ст. 135 КК України. Крім того, Кримінальний процесуальний кодекс України такої процесуальної дії чи рішення слідчого або прокурора як перекваліфікація не передбачає. Якщо на практиці перекваліфікація дій особи і має місце, то вона стосується лише діянь, передбачених відповідним законом про кримінальну відповідальність, які вчинені виключно в одних часових рамках. Слідчий, відповідно до приписів ст. 284 КПК України, не мав повноважень на закриття кримінального провадження з цих підстав та не мав права закінчувати досудове розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, у спосіб, не передбачений ст. ст. 283, 110 КПК України. На думку потерпілої сторони, досудове розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, фактично є незакінченим, а постанова про перекваліфікацію його дій на ч. 1 ст. 135 КК України - незаконною. Вказана постанова прийнята з метою приховати закінчення досудового розслідування щодо тяжкого злочину у невстановлений спосіб та неуповноваженою особою, суперечить вимогам статей 283, 284 КПК України. Просив постанову старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 про перекваліфікацію діяння, вчиненого ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 286 КК України на ч. 1 ст. 135 КК України скасувати. Зобов’язати слідчого Потребчука О.О. та прокурора Ратушняка О.О. провести та закінчити досудове розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, виключно у встановленому законом порядку. Зобов'язати слідчого та прокурора надати потерпілому ОСОБА_2 витяги з ЄРДР про внесення в нього відомостей щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, та копії усіх процесуальних рішень, прийнятих у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, представник потерпілого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 підтримав надане до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору із відповідними доповненнями з наведених у ньому підстав. Зокрема пояснив, що зі змісту постанови старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 від 26.12.2017 року про перекваліфікацію діяння, вчиненого ОСОБА_1, з ч. 3 ст. 286 КК України на ч. 1 ст. 135 КК України фактично випливає, що у повідомленні ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої підозри та в обвинувальному акті кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 135 КК України також охоплює ознаки діяння, визначеного диспозицією ч. 3 ст. 286 КК України. Що саме по собі вказує на те, що викладені в обвинувальному акті обставини, які прокурор вважає доведеними, кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є суперечливими і не відповідають вимогам КПК України, зокрема й вимогам ст. 291 КПК України та порушують права потерпілих. Вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та просить повернути обвинувальний акт прокурору.

Представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5, позицію якого підтримав потерпілий ОСОБА_4, заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Зазначив, що в обвинувальному акті викладено лише частину дій обвинуваченого ОСОБА_1 під час вчинення ним ДТП, які, згідно фактичного викладу обставин справи в обвинувальному акті, прокурор вважає доведеними, а саме, відсутня правова кваліфікація дій ОСОБА_1, результатом яких стала смерть пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2018 р. скасовано постанову від 26.12.2017 р. прокурора відділу прокуратури Вінницької області про закриття кримінального провадження № 12017020000000264 внесеного до ЄРДР 12.07.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та зобов’язано прокуратуру Вінницької області організувати відновлення та продовження досудового розслідування. За таких обставин, без зазначення в обвинувальному акті результатів такого досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та без зазначення в обвинувальному акті кваліфікації усіх дій ОСОБА_1, які викладені в обвинувальному акті як фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, - правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 135 КК України суперечить фактичним обставинам справи, встановленим у цьому ж обвинувальному акті. Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 зник з місця пригоди з метою уникнення відповідальності після наїзду керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 При цьому, такі дії ОСОБА_1 кваліфікуються лише як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані без зазначення про те, від якої саме відповідальності і за які саме дії мав мету ухилитись водій ОСОБА_1, залишаючи у небезпечному для життя стані пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Вважає, що таке формулювання обвинувачення та невідповідна їм правова кваліфікація дій ОСОБА_1 виключає можливість об’єктивного судового розгляду даної справи та порушує права потерпілих у даному кримінальному провадженні, є однозначною та достатньою підставою для повернення обвинувального акта прокурору для приведення його у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, оскільки унеможливлює повний та всебічний судовий розгляд. З огляду на неможливість збільшення судом пред'явленого обвинувачення, буде неможливим надання правової оцінки діям обвинуваченого. Підтримав скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого від 26.12.2017 року та зобов'язання слідчого і прокурора провести і закінчити досудове розслідування та просив її задовольнити.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 підтримав правові позиції представників потерпілих та просив клопотання про повернення обвинувального акта та скаргу задовольнити.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 заперечив проти задоволення скарги представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, оскільки вважає, що дана скарга є необгрунтованою. Вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому в задоволенні даних клопотань представників потерпілих просить відмовити.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав правову позицію свого захисника.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Вознюк Д.В. заперечив проти задоволення скарги представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, оскільки вважає, що дана скарга є необгрунтованою. Крім того, вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому в задоволенні даних клопотань представників потерпілих просить відмовити.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.

Згідно положень частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Частиною 2 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини 1 цієї статті.

Разом з тим, частина 3 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України не звужує перелік рішень, дій та бездіяльності, які можуть бути оскаржені в підготовчому судовому засіданні. Вказана норма закріплює можливість розгляду скарг на інші, тобто не передбачені частиною першою цієї статті, рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.

Частина 3 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України також не встановлює вичерпного переліку рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені в підготовчому судовому засіданні. Натомість вона є додатковою гарантією для осіб, що потерпіли від кримінального правопорушення або осіб, що потребують вжиття заходів безпеки, та надає їм право подати відповідні скарги як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання.

Аналізуючи вказані норми Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що дана скарга представника потерпілого підлягає розгляду в підготовчому судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 303 цього Кодексу.

Разом з тим, суд зазначає, що статті 314-316 Кримінального процесуального кодексу України не передбачають особливого порядку розгляду скарг у підготовчому провадженні, тому такий розгляд має відбуватися за загальними правилами.

Що стосується скарги представника потерпілого потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого від 26.12.2017 року та зобов'язання слідчого та прокурора провести і закінчити досудове розслідування та зобов'язання надати документи, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів скарги, 13 липня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. У повідомленні про підозру, зокрема, зазначено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.9. (а), 12.3. та 12.14 Правил дорожнього руху, що спричинило смерть пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 26 грудня 2017 року у даному кримінальному провадженні старший слідчий відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 прийняв постанову про перекваліфікацію діяння, вчиненого ОСОБА_1, з ч. 3 ст. 286 КК України на ч. 1 ст. 135 КК України.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України.

Згідно положень частин 1-2 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Пунктом 11 частини 2 статті 36 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, повідомляти особі про підозру.

Згідно положень частин 1-3 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Згідно положень частини 1 статті 36 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Частиною 2 статті 40 Кримінального процесуального кодексу України визначено повноваження слідчого.

Згідно положень частин 4-5 статті 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Враховуючи викладене а також стадію даного судового провадження, суд немає законних повноважень для втручання в процесуальну діяльність прокурора щодо вирішення питання про повідомлення про підозру будь-якій особі, в тому числі обвинуваченому за ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки вирішення даного питання відповідно до чинного законодавства відноситься до повноважень прокурора під час досудового розслідування.

Крім того, як вбачається зі змісту скарги представника потерпілого, фактично потребується здійснити дослідження доказів у кримінальному провадженні.

Враховуючи стадію даного судового провадження, в межах якого судовий розгляд не розпочато, обвинувачений, потерпілі та свідки судом не допитані та докази не досліджувалися, суд не може налати жодної оцінки кваліфікації дій обвинуваченого та доказам, на які посилається у скарзі представник потерпілого.

Крім того, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено, у слідчого та прокурора, дії та бездіяльність яких оскаржується в даній скарзі, немає жодних повноважень щодо вирішення будь-яких питань поза межами досудового розслідування.

Також суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2018 р. скасовано постанову від 26.12.2017 р. прокурора відділу прокуратури Вінницької області про закриття кримінального провадження № 12017020000000264 внесеного до ЄРДР 12.07.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та зобов’язано прокуратуру Вінницької області організувати відновлення та продовження досудового розслідування.

Як вбачається з пояснень прокурора в судовому засіданні ухвала слідчого судді на даний час виконується.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що в задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого від 26.12.2017 року та зобов'язання слідчого та прокурора провести і закінчити досудове розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та зобов'язання надати документи слід відмовити.

Що стосується клопотань представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 та представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Процедура складення обвинувального акта регламентована статтею 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, частинами 1-2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Частиною 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, які мають значення для кримінального правопорушення.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням тощо.

Обвинувачення повинно бути конкретним, без будь-яких суперечностей та зрозумілим, з метою уникнення порушення права обвинуваченого на захист, що чітко визначено національним законодавством, в тому числі, і рішеннями Європейського суду з прав людини.

Аналіз змісту обвинувального акта свідчить про те, що при його складанні не в повній мірі було дотримано вимог статті 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, з обвинувального акта вбачається, що між обставинами обвинувачення, як вони викладенні в обвинувальному акті, та правовою кваліфікацією наявні суперечності, оскільки із обвинувального акта, зокрема не вбачається, з метою уникнення якої відповідальності обвинувачений зник з місця події після вчинення наїзду на пішоходів.

Суд приймає до уваги твердження представників потерпілих про те, що пред'явлене обвинувачення є неконкретним, оскільки не встановлені всі обставини вчинення злочину.

Вказане свідчить про неконкретність обвинувачення та позбавляє обвинуваченого права знати, в чому саме його обвинувачують, а також порушує права потерпілих.

Верховний Суд України у постанові №5-328кс16 від 24.11.2016 року виклав правову позицію стосовно питання повернення обвинувального акта з підстав відсутності формулювання обвинувачення, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, і звернув увагу на те, що суду належить встановити, чи має таке недотримання вимог кримінального процесуального закону наслідок у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9.10.2008 року зазначив, що у тексті п.п. «а п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінекі проти Австрії). Крім того, Суд констатував, що положення п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий суд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яка стосується відповідних фактів, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції, п. 52).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 та представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта слід задовольнити, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України слід повернути прокурору.

Керуючись статтями 291, 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого від 26.12.2017 року та зобов'язання слідчого та прокурора провести і закінчити досудове розслідування та зобов'язання надати документи - відмовити.

Клопотання представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 та представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2017 р. за № 12017020000000264 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України повернути прокурору.

Ухвала в частині повернення обвинувального акта прокурору може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя