Рішення № 80590665, 21.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2019Справа № 910/668/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1)

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5)

про стягнення 14 153,35 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 14 153,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з встановленим фактом недостачі кокса доменного, який згідно залізничної накладної № 485604/1726 надійшов на адресу позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки у вигляді встановленої нестачі, а саме у розмірі 14 153,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/668/19 та постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

11.02.2019 до господарського суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечував проти позовних вимог з тих підстав, що доданий до позовної заяви комерційний акт складено з порушенням Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002. Крім того, відповідач зазначає, що рахунок вантажовідправника №92299835 від 27.11.2018 містить два розділи вантажу - «вага фактична» та «вага наведена». З наданого комерційного акту та розрахунку позивача вбачається, що загальна вага вантажу складає 2450 кг, а вага втраченого вантажу з урахуванням норми природної втрати 1491 кг. Враховуючи, що різниця між фактичною та наведеною вагою складає 1295 кг., а вага втраченого вантажу складає 1491 кг, позивач має право на відшкодування збитків за втрату вантажу у кількості 196 кг.

18.02.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не визнає доводи відповідача з огляду на те, що позивач не володіє та не має інформації про існування внутрішніх документів відповідача (наказ/робоча інструкція), відповідно до яких уповноважено на підписання від імені залізниці іншого працівника, за відсутності у штаті структурного підрозділу посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). Крім того, позивач вважає за необхідне повідомити, що вага вантажу визначається шляхом зважування, тобто, є фактичною вагою; а вага наведена зазначається в рахунку вантажовідправника на підставі укладеного господарського договору №245/108/16Сб від 01.02.2016 та не має відношення до правовідносин, які виникають між позивачем та відповідачем з договору перевезення, оформленого залізничною накладною №53060323 від 27.11.2018.

Відповідач не скористався своїм правом та заперечення на відповідь на відзив суду не надав.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

На підставі Договору № 245/108/16 Сб від 01.02.2016 (надалі - договір), укладеного між позивачем, як покупцем, та ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод", як постачальником, останнім було здійснено поставку коксової продукції позивачу залізничним транспортом на підставі укладеного між позивачем та відповідачем, як перевізником, договору №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, оформленої за залізничною накладною № 53060323 від 27.11.2018.

29.11.2018 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці був складений комерційний акт №485604/1726 про недостачу вантажу в вагоні №52226370 в кількості 2 450 кг., про що в залізничній накладній №53060323 від 27.11.2018 зроблено відповідну відмітку про складання комерційного акту.

В комерційному акті №485604/1726 від 29.11.2018 вказано, що за документом значиться: вантаж кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах: брутто - не вказано, тара - 24 000 кг, нетто - 47 950 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 69 500 кг, тара - 24 000 кг, нетто - 45 500 кг, що менше документа на 2 450 кг.

При комерційному огляді виявлено навантаження в вагоні №52226370 вище рівня бортів на 300-400мм, шапкоподібне. Вантаж маркований по центру прокольною смугою шириною 400-600 мм вздовж вагону вапном. Маркування слабо виражене. З правого боку над 1-3 люками виїмка розміром 4500 мм х 1500 мм х 500 мм вглибину вагону, що відповідає супутньому акту з/ф №12315 від 28.11.2018 ст. Волноваха. В районі виїмки маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.

За доводами позивача, відповідач як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 14 153,35 грн, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Як встановлено судом, залізничною накладною №53060323 від 27.11.2018 підтверджується факт прийняття перевізником від вантажовідправника - ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" до перевезення вантаж (кокс доменний) та здійснення його перевезення по маршруту від станції відправлення - Авдіївка до станції призначення - Маріуполь - Сортувальний. Отримувачем за вказаними накладними є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Частиною 2 ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут), останній визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

У відповідності до норм ст. 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів визначається відправником.

Приписами ст. 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником на станції відправлення у залізничній накладній № 53060323 від 27.11.2018 зазначено загальну масу вантажу у вагоні № 52226370 у розмірі 47 950 кг.

Правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтверджена підписом представника відправника.

Отже, дослідивши вказану накладну, суд встановив, що вона оформлена належним чином відповідно до Правил оформлення перевізних документів.

Правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, затвердженими Міністерством транспорту України № 542 від 20.08.2001, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов'язаний пересвідчиться, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

Відповідно до ст. 13 Статуту для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги. Для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів.

Судом встановлено, що 29.11.2018 при прибутті відправлених вагонів з вантажем на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагонів та складено комерційний акт про те, що маса вантажу у вагоні № 52226370 є меншою ніж зазначена в накладній.

Так, у вагоні №52226370 було виявлено 45 500 кг, що на 2 450 кг. менше ніж зазначено в накладній № 53060323 від 27.11.2018.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334 (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Згідно п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Згідно з пунктом 10 Правил складення актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Так, з комерційного акту № 485604/1726 від 29.11.2018 вбачається, що вони підписані наступними представниками залізниці із зазначенням посади: заступником начальника станції - «зам. ДС» ОСОБА_2, агентом комерційним ОСОБА_3, агентом комерційним ОСОБА_4, прийомо-здавальником комбіната ОСОБА_5 та скріплені штампом «Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 485694».

Таким чином, вищевказаний комерційний акт, доданий до позовної заяви, складений та підписаний уповноваженими особами, що повністю узгоджується із вимогами п. 10 Правил.

Крім того, комерційний акт складається працівниками відповідача, та позивач не зобов'язаний перевіряти повноваження осіб, які підписують такий акт з боку залізниці.

Посилання відповідача на Постанову Верховного суду (об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 23.11.2018 року по справі № 916/2450/17 не спростовує викладеного вище, адже Верховний Суд додержується наступної позиції (п.18): в пункті 10 Правил складання актів передбачено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За сукупності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

З матеріалів справи вбачається, що комерційний акт, який засвідчує втрату вантажу, складений у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів та є чинним.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку-фактури вантажовідправника - Публічного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" № 92299835 від 27.11.2018 і сертифіката якості на партію № 20959 від 27.11.2018, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто - 2%, склала 14 153,35 грн.

При цьому, судом було прийнято до уваги наданий позивачем доказ на підтвердження факту оплати вантажу, що був втрачений, а саме платіжне доручення № 4500112312 від 19.12.2018 про оплату ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" за договором №108/16Сб від 01.02.2016 рахунків, які були внесені до реєстру оплачуваних, в тому числі рахунку № 92299835 від 27.11.2018.

Щодо доводів відповідача про те, що рахунок вантажовідправника № 92299835 від 27.11.2018 року містить розділи "вага фактична" та "вага наведена", суд погоджується з доводами позивача.

Так, графа рахунку "вага наведена" визначається попередньо за документами (умовами договору, специфікації, заявкою на відвантаження та ін.), а вже після того, коли вантаж фактично завантажений по вагонам, та зважений при прийманні до перевезення, вантажовідправником вноситься інформація до графи "вага фактична", яка повністю кореспондує (співпадає) з вагою, вказаною в сертифікаті якості на відвантажену партію (окремо по кожному завантаженому вагону та на партію в цілому), тому, при розрахунку суми збитку (втраченого вантажу), позивач використовує дані про вагу, взяту саме з графи "вага фактична".

Крім того, рахунок є лише документом, який підтверджує вартість вантажу, прийнятого до перевезення, втім не є документом, який підтверджує факт понесення збитків, наявність збитку (недостачі вантажу), перш за все, позивачем підтверджено належними доказами - оригіналом комерційного акту № 485604/1726 від 29.11.2018 та залізничною накладною № 53060323 від 27.11.2018.

Також, в сертифікаті якості № 20959 від 27.11.2018 вага вантажу в вагоні №52226370 повністю співпадає з фактичною вагою, за якою відповідач прийняв вантаж до перевезення, вага нетто у вагоні складає 47,95 т, що кореспондується з вагою вантажу згідно даних залізничної накладної №53060323 визначена відправником - 47 950 кг.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують доводи позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу, оскільки з перевізних документів вбачається, що вантаж - кокс доменний був відправлений у вологому стані.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 14 153,35 грн.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуюче вищенаведене та приймаючи до уваги, що залізницею не збережено вантаж, прийнятий до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, ПАТ "Українська залізниця" не подано, розмір завданих збитків в сумі 14 153,35 грн відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів відшкодування збитків у вказаній сумі відповідач суду не представив, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" фактичних збитків, які виникли під час перевезення вантажу останнім, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 14 153 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.03.2019

Суддя Л. Г. Пукшин