Рішення № 80590628, 07.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2019 Справа №914/725/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового задання ОСОБА_1, розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства “Правекс Банк”, м. Київ,

до відповідача: Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Львівській області, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області, м. Львів,

предмет позову: стягнення 151 204,21 грн.,

підстава позову: помилкове перерахування грошових коштів,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_3 - адвокат на підставі ордеру серії КС № 384383 від 23.01.2019 року,

відповідача: не з’явився,

третьої особи 1: не з’явився,

третьої особи 2: ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності № 117/13-21 від 04.01.2019 року,

третьої особи 3: не з’явився.

ПРОЦЕС

20.04.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Правекс Банк” до відповідача: Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про стягнення 151 204,21 грн. Ухвалою від 25.04.2018 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 14.05.2018 року відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 13.06.2018 року.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві та відкладено розгляд справи на 04.07.2018 року.

07.06.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

18.06.2018 року від позивача надійшли пояснення на відзив на позовну заяву.

26.06.2018 року від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву.

04.07.2018 року позивачем подано відповідь на пояснення третьої особи.

У судовому засіданні 04.07.2018 року ухвалено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Львівській області.

16.08.2018 року ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Львівській області надано відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 22.08.2018 року залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 12.09.2018 року. Ухвала суду про залучення третьої особи отримана залученою третьою особою 29.08.2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

26.09.2018 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 17.10.2018 року. Розгляд справи неодноразово відкладався, про що зазначено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

29.11.2018 року відповідачем подано заяву про долучення до матеріалів справи інформації про суми коштів, перерахованих до місцевих бюджетів Львівської області. У судовому засіданні 29.11.2018 року за участю представників сторін і третьої особи 2 з метою забезпечення сторонам можливості мирного врегулювання спору, а позивачу - реалізації процесуальних прав, зокрема, визначення способу захисту чи зміни предмету позовних вимог, судом замінено судове засідання по суті підготовчим засіданням, відкладеним на 11.12.2018 року.

11.12.2018 року та 10.01.2019 року позивачем подавались клопотання про надання часу для виготовлення, погодження та укладення мирової угоди в даній справі, у зв’язку з чим підготовче засідання неодноразово відкладалось.

У судовому засіданні 23.01.2019 року представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із можливістю мирного врегулювання спору. Судом відкладено розгляд справи на 06.02.2019 року, проте, у судове засідання 06.02.2019 сторони доказів мирного врегулювання спору не подали, заяв про зміну предмету позову позив також не подав, у зв’язку з чим 06.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 07.03.2019 року з’явилися позивач і третя особа 2, інші учасники справи явку представників не забезпечили. Явка третьої особи 1 у судове засідання обов’язковою судом не визнавалась; третя особа 3 причин неявки не повідомила, хоча про дату та час судового засідання повідомлена належним чином шляхом надіслання ухвали на її поштову адресу; відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відпусткою представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано необхідності відкладення судового розгляду справи, не вказано про намір вчинення певних дій у процесі розгляду справи, тому суд, враховуючи обставини розгляду даної справи, обізнаність сторони з процесом і обставинами даної справи та участь відповідача в попередніх засіданнях, не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи, а обставини, наведені відповідачем (перебування представників у відпустці) не вважаються поважними чи такими, що зобов’язують суд відкладати судове засідання. Відповідно, суд вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 07.03.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Акціонерне товариство “Правекс Банк” зазначає, що 11.02.2016 року та 28.04.2016 року в результаті технічного збою на підставі одних і тих же розрахункових документів ним помилково двічі перераховано кошти (один раз за рахунок коштів платника, що є правильним перерахуванням, а другий раз – помилково за рахунок власних коштів банку) на рахунок 37110056079807 отримувача Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, що відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, а саме 3 666,02 грн. 11.02.2016 року та 147 538,19 грн. 28.04.2016 року. Тобто, банк помилково перерахував свої власні кошти в сумі 151 204,21 грн. Банк стверджує, що звертався до Державної казначейської служби України та до ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Львівській області з вимогами повернення помилково перерахованих коштів, однак, кошти не повернуті.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує, що перераховані, у тому числі позивачем спірні, кошти не зберігаються на рахунках відповідача, оскільки органи ДМС щоденно здійснюють розподіл коштів, які надійшли за надані адміністративні послуги, між загальним фондом місцевого бюджету і спеціальним фондом державного бюджету відповідно до встановлених законодавством розмірів плати за надання таких послуг та відповідне їх перерахування. Крім цього, відповідач вважає, що позивачем не було вжито належних заходів щодо негайного повідомлення Головного управління про факти помилкового переказу коштів та необхідності їх повернення. Відтак, проси в у задоволенні позивних вимог відмовити.

Третя особа 1 Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві надали пояснення щодо позовних вимог, зазначивши, що Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області не обслуговується в Головному управлінні державної казначейської служби України у м. Києві, тобто останній не в змозі в подальшому виконати виконавчий лист відповідно до п.24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників №845 від 03.08.2011 року. Крім цього, третя особа 1 зазначила, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства відповідно до ст.19 КАС України шляхом зобов’язання органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, надати подання про повернення коштів до органу Казначейства, у зв’язку з чим провадження у даній справі підлягає закриттю.

Третя особа 2 ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Львівській області зазначило, що відповідач знаходиться на касово-розрахунковому обслуговуванні та має відкриті рахунки в ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області, що є окремою юридичною особою. Тобто, рішення у даній справі не впливатиме на обсяг прав та обов'язків третьої особи 2.

Третя особа 3 ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області пояснень щодо позовних вимог не подала, про розгляду справи, дату та час судових засідань повідомлялась належним чином.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з випискою банку ПАТ КБ «Правекс-Банк» за період 11.02.2016 року банком здійснювались платежі кореспонденту ГУ ДМС України у Львівській області по оплаті бланка паспорта та оформлення паспорта за номерами документів: 15301207 на суму 304,32 грн., 15301092 на суму 60,17 грн., 15301424 на суму 238,32 грн., 15301013 на суму 87,15 грн., 15303644 на суму 304,32 грн., 15300544 на суму 238,32 грн., 15300865 на суму 174,30 грн., 15301797 на суму 238,32 грн., 15301204 на суму 87,15 грн., 15303017 на суму 304,32 грн., 15301083 на суму 87,15 грн., 15303014 на суму 87,15 грн., 15299310 на суму 87,15 грн., 15301016 на суму 304,32 грн., 15300288 на суму 238,32 грн., 15299410 на суму 238,32 грн., 15300079 на суму 87,15 грн., 15300716 на суму 87,15 грн., тобто на загальну суму 3 666,02 грн.

Як вбачається з таблиці 1 та таблиці 2, що сформовані начальником відділу супроводження готівкових та казначейських операцій департаменту бізнес-бек-офісу та платежів головного операційного управління АТ «Правекс Банк», розрахункові документи на загальну суму згідно з таблицею 1 - 7 332,04 грн. і згідно з таблицею 2 - 295 076,38 грн., які виконувались банком, та номери документів з реквізитами отримувача: код отримувача 37831493, рахунок отримувача 37110056079807, назва отримувача ГУ ДМС України у Львівській області, двічі повторюються.

Директором департаменту бізнес-бек-офісу та платежів головного операційного управління АТ «Правекс Банк», начальником відділу управління прикладними програмами та послугами департаменту інформаційних технологій головного операційного управління, начальником відділу платежів і внутрішнього контролю департаменту бізнес-бек-офісу та платежів головного операційного управління, представником BE UKRAINE, генеральним директором складено акт, затверджений керівництвом головного операційного управління ПАТ КБ «Правекс Банк», про фіксацію збою в програмному забезпеченні ProFix SEP 11.02.2016 року, в результаті чого платежі на загальну суму 221 699,60 грн. були двічі відправлені отримувачам.

Згідно з електронним повідомленням Національного банку України (№52-0009/21984 від 18.04.2018 року) підтверджено факт подвійного направлення 11.02.2016 року ПАТ «Правекс Банк» міжбанківських платежів на загальну суму 3 666,02 грн. на рахунок 37110056079807 Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, який відкритий в Державній казначейській службі України.

Згідно з випискою банку ПАТ КБ «Правекс-Банк» за період 28.04.2016 року банком здійснювались платежі кореспонденту ГУ ДМС України у Львівській області, у тому числі з призначенням платежу за оформлення паспорта для виїзду за кордон, за бланк паспорта для виїзду за кордон, на загальну суму 334 973,88 грн.

29.04.2016 року директором департаменту бізнес-бек-офісу та платежів головного операційного управління АТ «Правекс Банк», начальником відділу управління прикладними програмами та послугами департаменту інформаційних технологій головного операційного управління, начальником відділу управління наявністю департаменту бізнес-бек-офісу та платежів головного операційного управління складено акт про те, що 28.04.2016 року в результаті технічного збою при обробці файлів реєстрів операцій відбулося подвійне формування і відправка платежів, в результаті технічного збою помилково двічі перераховані кошти (один раз – за рахунок коштів платника, що є правильним перерахуванням, а другий раз – в результаті технічного збою помилково за рахунок власних коштів банку).

Електронним повідомленням вих.№210/12-01-6 від 12.02.2016 року ПАТ КБ «Правекс Банк» звертався до Державної казначейської служби України з вимогою повернення помилково перерахованих 11.02.2016 року коштів згідно з меморіальними ордерами від 11.02.2016 року (загальна сума здійснених платежів - 3 666,00 грн.). Аналогічним способом позивач 13.05.2016 року звертався до Державної казначейської служби України з вимогою повернення помилково перерахованих 28.04.2016 року коштів згідно з розрахунковими документами на загальну суму 295 076,38 грн. як помилково двічі перерахованих.

Листом від 29.03.2016 року позивач звернувся до відповідача - Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області з повідомленням про помилково перераховані банком грошові кошти 11.02.2016 року, які двічі перераховані у зв’язку зі збоєм програмного забезпечення, та проханням надати у банк подання, передбачене п.5 Порядку №787, щодо повернення на рахунок банку 28093700367629 помилково перерахованих коштівв сумі 3 666,02 грн. Копія вказаного листа з доказами його надіслання долучені позивачем згідно з заявою про усунення недоліків.

Листом від 25.05.2016 року позивач також звертався до відповідача з проханням надати у ПАТ КБ «Правекс Банк» подання, передбачене п.5 Порядку №787, щодо повернення на рахунок банку помилково перерахованих коштів в сумі 147 538,19 грн. як помилково перерахованих за рахунок власних коштів банку. Копія вказаного листа з доказами його надіслання долучені позивачем згідно з заявою про усунення недоліків.

09.02.2018 року позивач звернувся до Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області з претензією від 08.02.2018 року про повернення помилково перерахованих 11.02.2016 року та 28.04.2016 року коштів у загальному розмірі 151 204,21 грн., копія претензії та повідомлення про її вручення 13.02.2018 року адресату долучені до позовної заяви.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Як вбачається з обставин справи, позивач доводить необхідність захисту свого права на отримання грошових коштів, помилково перерахованих відповідачу, у спосіб повернення таких відповідачем, оскільки жодних дій по їх поверненню з бюджету останній не вчиняє.

Судом вище встановлено і відповідачем не спростовано, що 11.02.2016 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» здійснював платежі кореспонденту ГУ ДМС України у Львівській області на загальну суму 3 666,02 грн., однак, відповідні платежі внаслідок збою в програмному забезпеченні фактично здійснювались двічі, тобто на загальну суму 7 332,04 грн. Аналогічно, 28.04.2016 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» здійснював платежі кореспонденту ГУ ДМС України у Львівській області на загальну суму 295 076,38 грн., тоді як належною до сплати в загальному розмірі була сума 147 538,19 грн., що було зумовлено технічним збоєм при обробці файлів реєстрів операцій. Відповідачем у процесі розгляду справи надано інформацію про коди підрозділів ГУ ДМС України у Львівській області та суми зайво перерахованих коштів до місцевих бюджетів у період лютого та квітня 2016 року, а саме на суму 151 204,21 грн. При цьому, подані відповідачем платіжні доручення від 26.02.2016 року та від 29.04.2016 року стосуються в цілому перерахованих відповідачем до бюджету коштів за адміністративні послуги та підтверджують надходження коштів до різних відділень управління державного казначейства.

Досліджуючи питання наявності у відповідача обов’язку повернути позивачу кошти в розмірі 151 204,21 грн., суд виходить з такого.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, визначено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів (2.35).

Відповідно до п. 2.36 банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі - повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 20 до цієї Інструкції.

Відповідно до п. 2.37 банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом.

Переказану неналежним отримувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним отримувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законодавством України порядку сплати цим отримувачем пені у визначеному законодавством України розмірі.

У разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Державної казначейської служби України, яка в банківських виписках від 11.02.2016 року та від 28.04.2016 року вказана як банк кореспондента переказів - Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, з повідомленням про помилковість переказу грошових коштів 11.02.2016 року та 28.04.2016 року (підтверджено повідомленням вих.№210/12-01-6 від 12.02.2016 року та повідомленням вих.№811/12-01-6 від 13.05.2016 року) та необхідність їх повернення. Докази виконання чи надання відповіді щодо неможливості виконання таких вимог у матеріалах справи відсутні.

Крім повідомлень, адресованих Державній казначейській службі України, у матеріалах справи наявні докази звернення позивача до відповідача з листами від 29.03.2016 року та 25.05.2016 року про вчинення дій щодо подання для повернення коштів у порядку, передбаченому Порядком №787, у зв’язку з неповерненням таких коштів Державним казначейством України. Відповідні листи надіслані відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком та списком поштових відправлень від 29.03.2016 року та від 25.05.2016 року. Докази реагування на вимоги позивача чи звернення відповідача з поданнями для повернення з бюджету коштів позивачу у матеріалах справи відсутні. У процесі розгляду справи суд сприяв і забезпечував сторонам можливість мирного врегулювання спору, однак, жодним із учасників справи не надано доказів звернення відповідача до Державного казначейства України чи до ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області з повідомленням про повернення банку помилково перерахованих коштів.

Враховуючи положення ст. 74, 78 ГПК України щодо доказування обставин сторонами, суд зазначає про безпідставність заперечень відповідача стосовно отримання ним вимог банку, непідтвердженість таких заперечень жодними доказами, натомість підтвердженими та доведеними є твердження позивача про повідомлення ним відповідача щодо помилковості переказів грошових коштів в загальній сумі 151 024,21 грн. та необхідність їх повернення банку.

Водночас суд зазначає, що твердження позивача про звернення також до ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Львівській області з вимогами повернення помилково перерахованих коштів не підтверджені матеріали справи, доказів на підтвердження наведеного позивачем не подано, а листи за вих.№ 3920/12-01-6 БТ і за вих.№ 2230/12-01-6 БТ, на які посилається позивач, адресовані відповідачу, а не ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Львівській області.

Враховуючи твердження відповідача щодо відсутності у нього коштів у зв’язку з тим, що вони перераховуються до бюджету, суд звертає увагу на статус відповідача та зазначає наступне. Так, Положенням про Державну міграційну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360, визначено, що Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, надає адміністративні послуги відповідно до закону.

Згідно з Законом України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону; суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Порядком надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної служби платних послуг, який визначає механізм надання платних послуг, у тому числі адміністративних, фізичним і юридичним особам, передбачено, зокрема, оформлення та видача підрозділами ДМС паспорта громадянина України для виїзду за кордон, паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого.

Відповідно до ч.4 ст.11 Законом України «Про адміністративні послуги» плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету, крім випадків, встановлених законом.

Порядком зарахування до бюджетів плати за надання адміністративних послуг та продукцію і документи, що використовуються для оформлення цих послуг, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства фінансів України 12.02.2016 № 96/55, що був чинним на лютий-квітень 2016 року і втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №259/390 від 27.03.2017 року, було передбачено, що для зарахування до бюджетів коштів, що надходять як плата за надання адміністративних послуг, продукцію та документи, що видаються при наданні цих послуг, суб’єкти надання адміністративних послуг відкривають рахунки в органах Казначейства за місцем обслуговування в загальновстановленому порядку за балансовим рахунком 3711 «Інші рахунки клієнтів Казначейства України» (далі - рахунок 3711) та повідомляють про відкриті рахунки відповідних суб’єктів звернення. Плата за надання адміністративних послуг, уключаючи вартість продукції та документів, що видаються при наданні адміністративних послуг, вноситься суб’єктом звернення одноразово на рахунок 3711, відкритий на ім’я суб’єкта надання адміністративних послуг, за місцем надання послуг.

Повернення помилково або надміру сплачених коштів суб’єкту звернення здійснюється з рахунку 3711 у строки, установлені законодавством, та в межах поточних надходжень за день. Повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182.

Як вбачається з банківських виписок, платежі здійснювались на рахунок отримувача Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області 37110056079807, що відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ. Разом з тим, як вбачається з пояснень Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, відповідач не знаходиться в нього на обслуговуванні, а згідно з поясненнями ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Львівській області відповідач знаходиться на розрахунково-касовому обслуговуванні ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова та має в ньому відкриті рахунки. Та обставина, що банк не звернувся негайно з вимогою до відповідача про повернення помилково перерахованих коштів, не може бути підставою звільнення від обов’язку повернути кошти, адже банком дотримано порядок, передбачений п.3.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, та надіслано повідомлення Державній казначейській службі України – особі, що обслуговує отримувача коштів, про здійснення помилкового переказу та про потребу повернути суму помилково перерахованих коштів протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази відмови Державної казначейської служби України у виконанні вимоги банку з підстав неналежного її оформлення чи з підстав не перебування на його обслуговуванні відповідача. Заперечення відповідача щодо того, що грошові кошти на його рахунку не зберігаються і розподіляються відповідно до встановленого порядку не спростовують обставин помилковості переказу грошових коштів у сумі 151 204,21 грн., а враховуючи встановлений порядок повернення помилково зарахованих грошових коштів з бюджету, не спростовують обов'язку участі відповідача в поверненні таких коштів банку.

Щодо порядку повернення грошових коштів, помилково зарахованих до державного бюджету, суд зазначає, що такий регламентований Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року N 787. Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили (п.5 Порядку).

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Тобто, визначена процедура такого повернення передбачає, що воно здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Положенням про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №1280 від 12.10.2011р., передбачено, що ОСОБА_2 (відділення) Казначейства відповідно до покладених на них завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Згідно із Класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 11 від 14.01.2011 року, та постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16.02.2011 року "ОСОБА_5 питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" контроль за справлянням державного мита, пов'язаного з видачею та оформленням закордонних паспортів (посвідок) та паспортів громадян України, покладено на органи Державної міграційної служби України. Тобто, повернення помилково перерахованих банком коштів здійснюється органами Державної казначейської служби України, у тому числі його ОСОБА_2, за поданням Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області.

Попри це, як встановлено судом вище, Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області таких дій на вимогу позивача не вчиняє. Така бездіяльність відповідача унеможливлює подальші дії щодо повернення коштів банку, адже за обставин відсутності подання відповідача у органів Державної казначейської служби України відповідно відсутні підстави для повернення коштів їх власнику, а банк за такої ситуації позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання коштів, помилково перерахованих на рахунок відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ГПК України).

Верховний суд у постанові від 28.02.2018 року у справі № 923/1106/16 констатував, що встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

З огляду на те, що спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача та захисту його охоронюваного законом інтересу, враховуючи спрямованість позовних вимог на ефективний захист права позивача, враховуючи невчинення відповідачем дій по виконанню вимог позивача та вимог Порядку №787 щодо надання подання для повернення помилково перерахованих до бюджету коштів, суд доходить висновку про необхідність забезпечення позивачу ефективного захисту його порушеного права та задоволення позовної вимоги у спосіб стягнення грошових коштів з відповідача – отримувача грошових коштів.

Щодо заявленого Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві клопотання про закриття провадження у даній справі з тих підстав, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства відповідно до ст.19 КАС України, суд зазначає про його необгрунтованість та безпідставність. Так, згідно з ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Крім цього, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.14 ГПК України). Як вбачається з поданого позивачем позову, особа бажає захистити своє порушене право на отримання грошових коштів, помилково перерахованих відповідачу, шляхом стягнення відповідної суми коштів, що належить до справ господарської юрисдикції. Позивач не заявляв вимоги, наведені третьою особою 1, про зобов’язання органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, надати подання про повернення коштів до органу Казначейства. Тому, вирішення спору в спосіб, визначений позивачем, у даній справі відноситься до категорії спорів, що належать до господарської юрисдикції.

З сукупного аналізу обставин даної справи, суд вважає, що грошові кошти в сумі 151 204,21 грн. перераховані відповідачу безпідставно, тому є власністю позивача, який має право на їх повернення від неналежного отримувача. Та обставина, що грошові кошти зараховувались до бюджету, не може бути перешкодою для захисту прав та інтересів позивача, які не поновлюються добровільно відповідачем у спосіб, визначений Порядком №787, і у зв’язку з бездіяльністю відповідача не можуть бути захищені у порядку для повернення грошових коштів, помилково перерахованих до бюджету.

Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2016 р. (п.1.8.5). Так, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Конструкція ст. 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи помилковість перерахування банком коштів у загальному розмірі 151 204,21 грн. одержувачу - Головному управлінню державної міграційної служби України у Львівській області у зв’язку з технічними несправностями системи, суд доходить висновку, що у банку були відсутні підстави здійснювати відповідні платежі 11.02.2016 року та 28.04.2016 року двічі. Відповідачем не доведено правомірного та підставного отримання ним грошових коштів за надання адміністративних послуг у подвійному розмірі, а заперечення щодо не вчинення банком негайного його повідомлення про помилковість переказу не спростовують обставин безпідставності переказу коштів у розмірі 151 204,21 грн. та не можуть позбавляти права банку на отримання належних йому коштів. Відповідно, кошти в сумі 151 204,21 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави і мають бути повернуті позивачу. Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи сторін, враховуючи відсутність доказів на спростування заявлених позовних вимог та обставин, викладених у позовній заяві, суд доходить висновку про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом стягнення з відповідача коштів у розмірі 151 204,21 грн. як таких, що отримані від банку відповідачем без правових підстав.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Січових Стрільців, будинок 11, код ЄДР 37831493) на користь Акціонерного товариства “Правекс Банк” (01021, м.Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/2, код ЄДР 14360920) помилково перераховані кошти в сумі 151 204,21 грн. та 2 268,10 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21.03.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.