Ухвала суду № 80577340, 15.03.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3125/16-ц

6/703/27/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого - судді Кирилюк Н.А.,

з секретарем Римським Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця у цивільній справі № 703/3125/16-ц

за участю

державного виконавця Бабіченка І.Л.,

представника стягувача ОСОБА_1,

представника боржника, третьої особи ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3

про встановлення, що договір позики було укладено в інтересах сім'ї та використаний на потреби сім'ї

встановив:

Державний виконавець Смілянського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про встановлення, що договір позики був укладений в інтересах сім’ї і кошти, що були одержані за договором, використані на потреби сім’ї.

Свою заяву обґрунтовує тим, що на виконанні фу Смілянському РВ ДВС перебуває виконавче провадження № 55044567 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 боргу на загальну суму 8734691 грн. 26 коп.

В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було звернуто стягнення на кошти та інші цінності боржника у банках та інших фінансових установах на суму 26000 грн.

В зв’язку з відсутністю коштів, достатніх для виконання рішення суду, державним виконавцем було прийнято рішення про звернення стягнення на інше майно боржника.

Було встановлено, що ОСОБА_7 на праві власності належить 12 одиниць нерухомого майна, на яке в подальшому накладено арешт.

28 вересня 2018 року до Смілянського РВ ДВС надійшло клопотання представника ОСОБА_3, яка є дружиною боржника, про виключення з переліку майна, на яке звертається стягнення, її частки.

Оскільки під час укладання договору позики ОСОБА_3 надала відповідну згоду, державний виконавець просить суд встановити, що цей договір був укладений ОСОБА_5 в інтересах сім’ї і отримані за ним кошти використано на потреби сім’ї.

В судовому засіданні державний виконавець підтримав заяву в повному обсязі і просив задоволити її з наведених в ній підстав.

Представник стягувача просила задоволити заяву державного виконавця, оскільки договір позики був дійсно укладений в інтересах подружжя. ОСОБА_3 надала письмову згоду на укладення договору позики. А тому, подружжя повинно відповідати спільно за цим договором, в тому числі майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_3 та її представник, який діє також від імені боржника, просили відмовити в задоволенні заяви. Зазначили, що факт використання коштів, отриманих за договором позики, в інтересах сім’ї не доведений. Оскільки боржником є ОСОБА_5, то стягнення повинно проводитись лише на його частку у спільному майні. Її частка повинна бути виділена, про що вона клопотала перед державним виконавцем.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

29 серпня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області на виконання рішення суду видав виконавчий лист по справі № 703/3125/16-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованості за договором позики у сумі 8496191 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 238499 грн. 76 коп., а всього 8734691 грн. 26 коп.

Постановою державного виконавця Смілянського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_4 від 3 листопада 2017 року було відкрито виконавче провадження № 55044567 з примусового виконання цього виконавчого листа.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі в тексті – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Права і обов’язки виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені ч. 2, 3 цієї статті.

Наведеними нормами не передбачено такого права чи обов’язку виконавця, як звернення до суду із заявою про встановлення зазначених державним виконавцем у заяві обставин. Не передбачено таких повноважень державного виконавця і іншими нормами цього Закону. В заяві державного виконавця відсутні посилання на норми Закону, які регулюють чи стали підставою для звернення з наведеною заявою.

За своєю суттю вимоги державного виконавця про встановлення того, що договір позики був укладений в інтересах сім’ї і отримані за цим договором кошти були використані в інтересах сім’ї є вимогами, які містять ознаки матеріального права і повинні розглядатись в позовному провадженні.

Державний виконавець в своїй заяві не мотивував яким чином встановлення цих обставин впливає, робить неможливим чи ускладнює виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 боргу.

Так, у відповідності із ч. 1 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 2, 5 наведеної статті стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Як встановлено з ч. 3, 4 ст. 50 цього Закону у разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

У відповідності з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженні об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 19 жовтня 2018 року на виконання зазначених вимог закону державним виконавцем Бабіченком І.Л. 8 червня 2018 року було накладено арешт на все нерухоме майно боржника, крім комплексу нежитлових будівель по вул. Громова, 18/3, в м. Черкаси.

Підставою звернення до суду з наведеною заявою державний виконавець зазначає клопотання дружини боржника до ДВС про виключення з переліку майна боржника, на яке звертається стягнення, її частки.

У відповідності з ч. 1 ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, суд зазначає, що статтею 65 Сімейного Кодексу України передбачено право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме частиною четвертою зазначеної статті визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 22, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №ь 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Відповідно до п. 24 Постанови до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

При поділі майна подружжя, частка майна, що передається одному з подружжя, може бути збільшена з урахуванням частки грошей, яка була сплачена за борговими зобов’язаннями.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звертаючись до суду з наведеною заявою державний виконавець вийшов за межі своєї компетенції, його вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 258-261, 443 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні заяви державного виконавця Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 про встановлення, що договір позики від 10.05.2011 року був укладений ОСОБА_5 в інтересах сім'ї і кошти в сумі 2 649 997 грн. 30 коп. були одержані за цим договором, використано на потреби сім'ї, відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суд Черкаської області протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 20 березня 2019 року.

Головуючий : Н.А. Кирилюк