Вирок № 80577323, 20.03.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

696/5/19

1-кп/703/332/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року м.Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кирилюк Н.А.

за участю секретаря Римського Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018250000000201, відомості про яке внесено до ЄРДР 06.09.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_1, тримається під вартою з 06.09.2018 роу

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю

прокурора Селецької С.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4, у присутності обвинуваченого ОСОБА_1,

встановив:

ОСОБА_1 05.09.2018, близько 22 години 00 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 в порушення вимог п.п. 2.3. б), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі ПДР України), та рухаючись по вул. Л. Борисової в напрямку вул. Героїв Майдану в м. Кам’янка, Черкаської області, в порушення вимог п.п. 2.3. б), 12.3 ПДР України, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, а саме після появи небезпеки для його руху у вигляді пішохода не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та в подальшому вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка рухалася в зустрічному напрямку по проїзній частині вул. ОСОБА_6

Після чого, водій ОСОБА_1 в порушення п.п а),г) п.2.10 ПДР України, негайно не зупинив керований ним транспортний засіб, не залишився на місці пригоди, не вжив можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, а з місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди зник.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів склепіння та основи склепіння черепу, переломів верхньої та нижньої щелепи, крововиливів під м’які мозкові оболонки (субарахноїдальні) всіх часток поверхнях мозочка, ділянки забиття речовини лівої лобної частки головного мозку, крововиливів в м’які покриви голови з внутрішнього боку, ран, синців та саден голови та обличчя, що ускладнилось набряком головного мозку та дислокацією його стовбурових відділів, від яких знаходячись в приміщенні Кам’янської ЦРЛ померла.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «ВАЗ 2108», реєтраційний номер НОМЕР_1 в порушення вимог п.п. 2.3. б), 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_5

Судом дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілій.

Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та заявлений цивільний позов визнав повністю. Щодо обставин вчиненого пояснив, що біля 22 години 05 вересня 2018 року дійсно керував автомобілем по вулиці Л. Борисової у м. Кам’янка Черкаської області. Вказав, що тільки від’їхав від дому, руху не змінював, навіть не помітив, коли здійснив наїзд на пішохода. Вказав, що загальмував приблизно через кілометр від місця наїзду на потерпілу. Пасажири, які перебували у нього в автомобілі кудись порозбігалися, він залишив автомобіль недалеко від свого будинку та прийшов додому пішки. Факт неповернення на місце події пояснював перебуванням у шоковому стані. Вказав, що не спав вночі з 05 на 06 вересня 2018 року, коли вже збирався до поліції, працівники поліції прибули до нього додому та затримали. Вибачився перед потерпілою, вказав, що жалкує, що так сталося, вважав що і його життя змінилося кардинально, вказував, що, перебуваючи на волі зробить все що від нього залежне, щоб відшкодувати завдану шкоду.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник – адвокат ОСОБА_3 під час у судових дебатів вказали, що не вірять у каяття обвинуваченого, вказували, що його поведінка безпосередньо після вчинення злочину вказує на те, що він намагався уникнути відповідальності. Потерпіла підтвердила, що на її телефон прийшло повідомлення про отримання поштового переказу, однак що в ньому не знала. Представник потерпілої вважав, що дії по переказу грошових коштів рідними обвинуваченого слід розцінювати як спробу впливу на позицію потерпілої та суд. Просили призначити максимальне покарання за санкцією ч.2 ст.286 КК України, крім того, врахувати обтяжуючу обставину - настання тяжких наслідків та не враховувати у якості пом’якшуючої - щире каяття.

Захисник ОСОБА_4 в судових дебатах просив при призначенні покарання врахувати, що обвинувачений як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду беззаперечно визнав свою вину, приймав участь під час слідчих дій, що враховано прокурором у обвинувальному акті як обставину, що пом’якшує покарання. Крім того, вказав, що під час всього строку проведення досудового розслідування як рідні обвинуваченого, так і він особисто, намагалися допомогти потерпілій грошима, так як розуміли, що її доньки не повернеш та втрата ця не відновлювана, однак потерпіла, на контакт не йшла, гроші особисто не брала, тому на її адресу було направлено переказ на 40000 гривень. Просив з урахуванням всіх обставин призначити покарання більш м’яке ніж передбачено законом та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

З огляду на те, що обвинувачений не оспорював обставини, викладені у обвинувальному акті, вину та цивільний позов визнав повністю та враховуюче заявлене клопотання прокурором, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України щодо позбавлення права апеляційного оскарження цих обставин, визнав недоцільним дослідження інших доказів у провадженні, окрім дослідження даних, що характеризують обвинуваченого.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що він не судимий, офіційно не працює, на обліку у лікаря – нарколога та психіатра не перебуває, харакретизується позитивно, одружений, виховує двох дітей своєї дружини, є особою, яка перебуває на обліку як одержувач компенсації по догляду за інвалідом.

Визнання вини, принесення вибачень та часткову сплату матеріальних витрат та компенсації рідними обвинуваченого потерпілій суд враховує як обставини, що пом’якшують покарання, обставин, що обтяжує покарання судом не встановлено.

Суд не погоджується з позицією представника потерпілої, що необхідно при призначенні покарання врахувати у якості обтяжуючої обставини настання тяжких наслідків у якості смерті потерпілої, так як дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України з урахуванням кваліфікуючої ознаки.

Суд, також не погоджується з позицією сторони захисту, що наявність декількох пом’якшуючих обставин є підставою для призначення більш м’якого покарання відповідно до правил ст.69 КК України з огляду на те, що стороною захисту не доведено, що їх наявність істотно знизила ступінь тяжкості вчиненого злочину, як того вимагає вищевказана норма.

Враховуючи особу обвинуваченого, його вік, обставини, що пом’якшують покарання, думку потерпілої, яка не пробачила йому смерті доньки, наполягала на призначенні реального покарання, а також враховуючи той факт, що безпосередньо після вчинення злочину він зник з місця події, суд призначає покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України та не вбачає підстав для застосування ст.69, 75 КК України. Суд також, враховуючи, що дії обвинуваченого призвели до смерті людини, вважає за необхідне позбавити його права керування транспортним засобом на максимальний термін додаткового покарання та вважає таке покарання буде достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Щодо заявленого цивільного позову, суд при прийнятті рішення виходить з наступного.

Відповідно до ст.128 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З огляду на те, що у судовому засіданні обвинувачений повністю визнав цивільний позов, суд задовольняє позовні вимоги з урахування сплаченої суми у розмірі 40000 грн., так як факт її сплати визнав представник потерпілої.

З огляду на те, що ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17.09.2018 року накладено арешт на всі речові докази, що були зібрані під час досудового розслідування, з огляду на правила ст.171 КПК України, суд скасовує арешт з усіх речових доказів, крім автомобіля, так як задоволений цивільний позов потерпілої.

Долю речових доказів та судових витрат слід вирішити відповідно до ст.100, 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-370, 374, 392, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст.286 КК України, призначивши йому покарання у виді п’яти років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.

В строк призначеного покарання врахувати строк тримання під вартою з 06 вересня 2018 року за правилами день

тримання під вартою за день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 (Черкаська область, м.Кам’янка, вул.Л.Борисової 47) компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 295 145 гривень, витрати на правову у сумі 10 000 гривень, всього 305 145 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на проведення судових експертиз у сумі 28018 гривень 16 копійок.

Зняти арешт з речових доказів, накладених ухвалою слідчого судді від 17 вересня 2018 року на речі та предмети, які були вилучені під час огляду 06.09.2018 року автомобіля НОМЕР_2, уламки прозорого скла, частини склопластику жовтого кольору, частини лакофарбового покриття та частини пластмаси, що вилучені 06.09.2018 року.

Речові докази у справі – один слід папілярного візерунку із зовнішньої поверхні скла дверей водія, три сліди папілярних візерунків із зовнішньої поверхні заднього лівого крила; один слід папілярного візерунку із зовнішньої поверхні лівої сторони даху; два змиви речовини бурого кольору, що схожа на кров, із зовнішньої поверхні правої передньої стійки кузова, а також із зовнішньої поверхні даху над дверима водія; частинки лакофарбового покриття із зовнішньої поверхні кузова над конструктивним місцем розташування правої передньої блок-фари; праву передню блок-фару; змиви із важеля перемикання передач та з ручки для відкривання водійських дверей, що розташована з їх внутрішньої сторони; чохли із передніх сидінь; чохол з керма – які знаходяться у камері зберігання речових доказів слідчого управління Головного управління НП в Черкаській області – знищити.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Роз’яснити, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий