Ухвала суду № 80574445, 15.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

15 березня 2019 року м. Київ № 826/14266/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії представники сторін:позивача - ОСОБА_2, відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2018 ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просив:

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві обчислювати пенсійне забезпечення ОСОБА_1, визначене у відсотках на момент його призначення, виходячи з 80% сум грошового забезпечення посади, з якої звільнено з військової служби, та здійснити відповідні перерахунки і виплати пенсії з урахуванням виплаченого починаючи з 01.01.2018.

В якості підстав позову позивач посилався на протиправність бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку пенсійних виплат. Зокрема, позивач зазначає, що він після звільнення з військової служби перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України, отримує пенсію, яка призначена йому відповідно до ст. ст. 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80 відсотків від суми грошового забезпечення відповідної посади. У квітні 2018 після проведення Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахунку пенсії на підставі постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», розмір пенсії встановлений при її призначенні у відсотковому співвідношенні до суми грошового забезпечення відповідної посади зменшився з 80 відсотків до 70 відсотків. 10.07.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про приведення розміру пенсії позивача у відповідність. Відповідач у відповідь на вказану заяву (вих. № 50570/02/С-3963 від 01.08.2018) відмовив позивачу у задоволенні його вимог. На думку позивача, відмова відповідача є протиправною та протирічить Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Висновки щодо застосування норм права у справах подібних правовідносин викладені у постановах ВСУ від 17.12.2013 № 21-445а13, від 10.12.2013 №№ 21-420а13, 21-348а13, щодо яких при перерахунку пенсії зазначеної категорії громадян має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії; внесені зміни чинним законодавством щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії особам, звільненим з військової служби, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії; процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення; вирішуючи питання про застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. В цьому публічно-правовому спорі також необхідно застосувати правові висновки ВСУ, наведені у постановах ВСУ від 28.10.2014 № 21-287а14, від 31.03.2015 № 21-55а15, а саме - зміни нормативних положень в сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, можуть поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності таких нормативно-правових актів, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання їх чинності.

Додатково, позивачем до позову долучено заяву-пояснення щодо строку звернення до суду, в якій останній зазначає, що проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 фактично здійснено в квітні 2018 року шляхом перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 недосплаченої суми пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018, що вбачається з листа вих. № 50570/02/С-3963 від 01.08.2018 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а тому позивач просить суд не вважати строки звернення до суду пропущеними.

Враховуючи викладені в поданій позивачем заяві-пояснення обставини, суд вказує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (нижче - КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Проаналізувавши у сукупності наведені позивачем у заяві-поясненнях доводи та наявні у матеріалах справи докази, з метою забезпечення можливості позивача звернутись до суду для вирішення спору, зважаючи, що про обставини недоплати суми пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 позивач дізнався у квітні 2018, з огляду на те, що офіційну відповідь про відмову у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1, на своє звернення від 10.07.2018, отримав від відповідача лише 01.08.2018, суд вважає про наявність достатніх поважних підстав для поновлення позивачці строку на звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст. 123, 240-243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко