Рішення № 80573756, 12.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 р. № 520/10795/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 року є протиправною, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцям Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу № 01.01-07/1612 від 22.10.2018 року та направлення № 01.01-94/02.03/2985 від 22.10.2018 року доручено проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН".

Так, фахівцями Головного управління Держпраці у Харківській області здійснено спробу проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" та у зв'язку із неможливістю проведення інспекційного відвідування складено ОСОБА_4 № ХК02641/292/НД від 25.10.2018 року та складено Вимогу № 02641/292/ПД від 25.10.201 року про зобов'язання надати документи.

У подальшому, Головним управлінням Держпраці у Харківській області було направлено ТОВ "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" повідомлення № 0388 від 08.11.2018 року про розгляд справи про накладення штрафу.

Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 року накладено штраф у розмірі 1451970, грн. за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України 14 працівників було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_5; ОСОБА_2; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Згідно з пп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

У відповідності до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Так, згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Також, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що встановлення законодавцем такої форми перевірки, як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що встановлено статтею 259 Кодексу законів про працю України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №295 “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до положень п.2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Таким чином, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань. Крім того, немає імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати суб'єкт владних повноважень, а відтак інспектори у своїй перевірочній діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання суб'єктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що унормовано приписами 259 КЗпП України та нормами Порядку № 295.

Судом встановлено, що між ТОВ "ТАБАКО КОРПОРЕЙШН" (Замовник) та фізичними особами – виконавцями ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 було укладено договори підряду (а.с.42-63).

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що за завданням замовника виконавець бере на себе зобов'язання виконати певні роботи. Порядок визначення вартості договірної ціни проводиться на підставі вартості виконаних виконавцем робіт, які прийнято Замовником за ОСОБА_4 приймання-передачі виконаних робіт.

У судовому засіданні 21.02.2019 року було допитано свідків - ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_13, які пояснили, що вони дійсно працювали у ТОВ "ТАБАКО КОРПОРЕЙШН" на підставі договору підряду.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем до суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами – виконавцями цивільно – правових договорів порушення чинного законодавства України.

Суд зазначає, що вищевказані договори були надані позивачем на Вимогу Головного Управління Держпраці у Харківській області про надання документів.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст. 902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

На підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано суду видаткові касові ордери.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даних договорів недійсним.

Пунктом 11 Порядку № 295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті твердження не можуть бути підставою для висновків, щодо допуску до роботи осіб з якими не укладено трудовий договір, оскільки між вказаними особами склались відносини цивільно-правового характеру, відповідно до цивільно-правових договорів. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Враховуючи викладене, а також встановивши в судовому засіданні факт відсутності в діях позивача порушень ч. 3 ст.24 та ч.1 ст.21 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем штрафу не може вважатись правомірним.

Чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України “Про охорону праці” передбачено, що до роботи не допускаються працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Згідно ст. 1 Закону України “Про охорону праці” працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Оскільки фізичні особи залучалися позивачем до виконання послуг на підставі цивільно-правових, а не трудових договорів чи контрактів, вони відповідно до ст. 1 Закону України “Про охорону праці” не вважалися працівниками, а тому на них не розповсюджувалися положення статей 18 та 21 вказаного закону.

Стосовно зазначених в акті інспекційного відвідування осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а саме, що такі особи були допущені позивачем до роботи без укладення трудового договору, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус адвоката, що підтверджується копією Свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, будь-яких письмових пояснень від вказаної особи відповідачем під час здійснення перевірки не відбиралось.

Щодо осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 представник позивача зазначив у судовому засіданні та у позовній заяві, що вказані особи не працювали на підприємстві позивача, тобто позивач не має трудових взаємовідносин із цими особами.

Представником відповідача до матеріалів справи було надано копії письмових пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Суд, дослідивши вказані пояснення встановив, що вони не містять даних стосовно дати народження, місця проживання, документу, що посвідчує особу, яка надавала пояснення, а також не містить підпису особи. Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що вказані письмові пояснення були складені інспектором Гладченко К.В., у зв'язку із чим перевірити достовірність таких пояснень не вбачається можливим.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем під час розгляду даної справи не доведено факту допуску осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, до роботи без укладення трудового договору.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 року.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК 2641/292/НД/АВ/П/ТД-ФС від 20.11.2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН" (код ЄДРПОУ 39829021, адреса: вул. Клочківська, буд. 111-А, 12 пов., офіс 28, м. Харків, 61145) сплачену суму судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, адреса: вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 20 березня 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.