Рішення № 80573662, 20.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6248/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання – Кушкань Т.В.;

позивача – ОСОБА_1;

представника позивача – ОСОБА_2;

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови від 25.10.2018 року № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД, -

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якій просила скасувати постанову від 25.10.2018 року № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

05 жовтня 2017 року позивачка уклала договір оренди з власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Позивачка здійснює своїм клієнтам косметичні процедури на обличчі, але не є перукарем та не здійснює послуги по манікюру. В липні 2018 року власник приміщення прийшла до орендованого приміщення з ОСОБА_4 та повідомила позивачку, що надала в оренду ОСОБА_4 одну кімнату, так як ОСОБА_4 здійснює діяльність з надання послуг манікюру, але не має приміщення і дуже просить надати її в оренду приміщення. Позивачка дала згоду на розміщення в окремому приміщенні колеги. В яких відносинах ОСОБА_4 знаходилась з орендодавцем, та як вона працює, та як звітує перед податковими органами позивачка не цікавилась. 02 жовтня 2018 року до приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, прийшла інспектор праці для перевірки дотримання вимог законодавства про працю позивачкою. Під час перевірки з’ясувалося, що ОСОБА_4 не має договору оренди приміщення з орендодавцем та не зареєструвала свою підприємницьку діяльність. На підставі перевірки був складено акт інспекційного відвідування № ОД936/863/АВ. ОСОБА_4 дала пояснення інспектору, але її пояснення до уваги не були прийняті. На підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ОД936/863/АВ від 02.10.2018 року була винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особам № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД від 25 жовтня 20018 року. Перший заступник ГУ Держпраці в Одеській області зробив висновок, що заходом державного контролю у Фізичній особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачених ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 КЗпП України. На підставі цього висновку винесена постанова про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погоджується з постановою Головного управління Держпраці в Одеській області від 25.10.2018 року № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД та вважає, що вона підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови від 25.10.2018 року № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що 25 жовтня 2018 року у присутності позивача, дослідивши матеріали інспекційного відвідування, встановивши, що під час заходу державного контролю зафіксовано фактичний допуск фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до роботи у салоні краси «Фрейя» ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин, в порушення вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, керуючись абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, першим заступником Головного управління ОСОБА_5 прийнято рішення про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690, 00 гривень. 24 січня 2019 року судом приєднано до матеріалів справи постанову Болградського районного суду Одеської області по справі № 497/2057/18. Місцевим судом не були належно встановлені обставини по справі, що призвело до невірного вирішення справи по суті, та Головне управління позбавлене можливості оскаржити необґрунтоване рішення місцевого суду, оскільки не є стороною по справі. Однак, Болградським районним судом Одеської області при винесенні постанови по справі № 497/2057/18 безпідставно встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, оскільки ОСОБА_4 є самозайнятою особою ФОП, яка, як і ОСОБА_1, орендує частину нежитлового приміщення при тому, що дійсні обставини полягають у тому, що у період здійснення інспекційного відвідування з 1 по 2 жовтня 2018 року ОСОБА_4 не була самозайнятою особою, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 зареєстрована як ФОП лише 11 жовтня 2018 року, відповідно вже після контрольного заходу. На момент контрольного заходу позивач мав у своєму користуванні усю площу салону краси у 52 квадратні метра відповідно до Договору оренди приміщення від 5 жовтня 2017 року. Інспектором праці ОСОБА_6 зафіксовано фотозасобом трудову діяльність ОСОБА_4 по наданню послуг з манікюру у салоні краси, який повністю належав Позивачу на праві користування на момент контрольного заходу. Лише після закінчення інспекційного відвідування, яким було зафіксовано неоформлену працю ОСОБА_4 у приміщенні, яке повністю належало ФОП ОСОБА_1 на праві користування, ОСОБА_4 була оформлена як ФОП, та перезаключено договори оренди за якими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали у користування по 10,4 квадратні метри кожна. Договори на оренду вже тільки на частину приміщення салону краси укладені обома 3 жовтня 2018 року, тобто одразу після закінчення контрольного заходу.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що ОСОБА_4 несвоєчасно оформила свою діяльність з підстав, які вона приводить в поясненнях відповідачу та в поясненнях Болградському районному суду. Болградським районним судом ретельно вивчені усі матеріали справи, зібрані пояснення, досліджені докази та ухвалене мотивоване рішення. ФОП ОСОБА_1 не несе відповідальність за дії ОСОБА_4 Якщо ОСОБА_4 порушила закон та несвоєчасно зареєструвала свою підприємницьку діяльність, відповідальність за це повинна нести саме ОСОБА_4 За свою діяльність ОСОБА_4 сама отримувала винагороду. Позивачка не мала ніяких відносин до діяльності ОСОБА_4

В запереченнях відповідач вказує, що під час проведення інспекційного відвідування було зафіксовано працю ОСОБА_4 безпосередньо у місці здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 Приміщення салону краси, де працювала ОСОБА_4 повністю належало ОСОБА_1 на праві користування відповідно до договору оренди від 05.10.2017. Під час контрольного заходу інспектором праці зафіксовано фотозасобом працю ОСОБА_4 по наданню послуг з манікюру клієнтці у присутності ОСОБА_1 в салоні краси. Тобто, наявний факт праці ОСОБА_4 у салоні краси, належавшому ФОП ОСОБА_1 на праві користування загальної площі приміщення. ФОП ОСОБА_1 не мала права дозволяти ОСОБА_4 здійснювати трудову діяльність з надання послуг манікюру у своєму салоні без належного оформлення із нею трудових відносин, або без укладення із нею договору суборенди на частину приміщення салону краси.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 28.09.2018 року № 1461, направлення від 28.09.2018 року, в період з 01.10.2018 року по 02.10.2018 року співробітник Головного управління Держпраці в Одеській області провів інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

За результатами перевірки було складено акт від 02.10.2018 року № ОД936/863/АВ інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, в якому встановлено порушення ч.1 ст.21 КЗпП, ч.3 ст.24 КЗпП, що виразилося використанні праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, зокрема з ОСОБА_4.

За наслідками інспекційного відвідування на підставі акту від 02.10.2018 року № ОД936/863/АВ Головне управління Держпраці в Одеській області прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.10.2018 року № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД, якою наклало на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690,00 грн.

Також, 25.10.2018 року Головне управління Держпраці в Одеській області склало протокол про адміністративне правопорушення № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.

Зі змісту акту інспекційного відвідування вбачається, що Головне управління Держпраці в Одеській області дійшло до висновку про допуск ФОП ОСОБА_1 працівника до роботи без оформлення трудового договору на підставі наявності в приміщенні салону краси «Фрейя» за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4, яка є майстром манікюру.

Згідно виписки з ЄДР ОСОБА_1 здійснює діяльність за КВЕД 96.02 - надання послуг перукарнями та салонами краси, та у поясненнях під час проведення інспектування вказала, що здійснює підприємницьку діяльність самостійно, без найманих працівників у салону краси «Фрейя», приміщення якого орендує у фізичної особи ОСОБА_7 за договором оренди від 05.10.2017 року.

В акті відповідачем зазначено, що кадрова та бухгалтерська документація у підприємця, ведення якої передбачено законодавством про працю (накази з кадрової роботи, табелі обліку використання робочого часу, розрахункові відомості та інше) відсутня, факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з підприємцем документального підтвердження не знайшов.

Тобто, відповідачем було встановлено факт перебування в орендованому ФОП ОСОБА_1 приміщенні ОСОБА_4

Однак, під час проведення інспекційного відвідування зазначена особа не повідомила жодних даних щодо наявності трудових відносин з ФОП ОСОБА_1, отримання заробітної плати, інформації про підпорядкованість трудовому розпорядку.

Крім того, згідно акту ОСОБА_4 відповідно до її письмових та усних пояснень, наданих 01.10.2018 року, вказала, що вона працює майстром манікюру за усним договором оренди місця з 15.07.2018 року у приміщенні салону красоти «Фрейя», яке знаходиться за адресою: 68702, Одеська область, м. Болград, проспект Соборний, 146, як фізична особа, у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебуває.

Таким чином, на думку суду, перевіряючий не довів, що ОСОБА_4 мала трудові відносини з ФОП ОСОБА_1

Також, під час розгляду справи суд встановив, що 11 жовтня 2018 року ОСОБА_4 зареєструвалася фізичною особою-підприємцем, вид її господарської діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси, уклала договір оренди частини нежитлового приміщення. ОСОБА_1 розірвала попередній договір оренди та уклала новий договір оренди частини вказаного нежитлового приміщення.

Суд погоджується з позивачем, що вона не повинна нести відповідальність за дії інших осіб в процесі здійснення ними окремо підприємницької діяльності.

22.12.2018 року Болградський районний суд Одеської області прийняв постанову по справі № 497/2057/18, якою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали про адміністративне правопорушення, що надійшли до суду 27.11.2018 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - встановив та визнав відсутність в діях ОСОБА_1 складу та події правопорушення, передбаченого ст.41 ч.3 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрив на підставі п.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Болградського районного суду Одеської області від 22.12.2018 року у справі № 497/2057/18 набрала законної сили 02.01.2019 року.

Болградський районний суд Одеської області в своїй постанові від 22.12.2018 року у справі № 497/2057/18 встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад протиправної поведінки, оскільки суду не надано достатніх доказів скоєння нею правопорушення, передбаченого ст.41 ч.3 КУпАП, а, оскільки усі сумніви вини особи, виявлені в ході розгляду справи тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності (ст.62 Конституції України), та дійшов висновку про відсутність достатніх доказів існування події, тим більш - складу в діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.41 ч.3 КУпАП, а також відсутність в її діях складу інших правопорушень.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, на думку суду, висновки акту інспектування від 02.10.2018 року № ОД936/863/АВ є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а ґрунтуються на припущеннях.

Згідно з п.19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з п.п.3-4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що постанова Головного управління Держпраці в Одеській області від 25.10.2018 року № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 111690,00 грн. належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер’їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Терещенка, буд. 3А, м. Болград, Одеська область, 68702, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (просп. Шевченка, 2, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39781624) про скасування постанови від 25.10.2018 року № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД - задовольнити.

2. Скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 25.10.2018 року № ОД936/863/АВ/П/ПТ/ТД.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ 39781624) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 20 березня 2019 року.

Суддя М.М. Кравченко