Рішення № 8057301, 22.01.2010, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 2 - 92/2010

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2010 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді Яременко Г.М., при секретарі Дем»яненко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Нафтозахист» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати та зобов»язання відповідача вчинити дії, -

встановив :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, вимоги мотивував тим, що 18 вересня 2009р. відповідач видав наказ про поновлення його на посаді заступника начальника відділу охорони по роботі з мобільною охороною філії «Нафтозахист-Схід» ТОВ «Нафтозахист» з 17 листопада 2003 року з внесенням відповідного запису до трудової книжки та особової картки. Вважає, такий наказ незаконним, оскільки він був поновлений на цій посаді раніше, а саме наказом від 29 вересня 2005р. , виданим ліквідатором ТОВ «Нафтозахист» ОСОБА_4 А також просив стягнути з відповідача заробітну плату з 1 березня 2008р. по 30 вересня 2009р. в розмірі 21533 грн. 33 коп. за час простою не з його вини та звільнити його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Крім того в ході слухання справи просив визнати незаконним і наказ відповідача від 20 листопада 2009р. № 22 «Щодо звільнення працівника підприємства-банкрута», як такий що виданий без дотримання вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 49-2 КЗпП України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги , суду пояснив обставини, викладені в позові і згодився на заочний розгляд справи.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і пояснив, що відповідач виніс накази з порушенням вимог закону, не нарахував і не виплатив заробітну плату і є всі підстави для задоволення позову.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини його неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи, до суду не надійшло. Відповідач надав письмові заперечення і вважає, що виніс накази вірно, про поновлення на посаді ОСОБА_1 раніше він не знав. Вважає, що так як підприємство є банкрутом, то всі питання по заробітній платі повинні розглядатись господарським судом.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, покази свідка, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що наказом ліквідатора ТОВ «Нафтозахист» арбітражного керуючого ОСОБА_4 № 6 від 29 вересня 2005р. позивач поновлений на посаді заступника начальника відділу охорони по роботі з мобільною охороною філії «Нафтозахист-Схід» ТОВ «Нафтозахист» відповідно до рішення Роменського міськрайонного суду від 10 листопада 2004 року і було зроблено відповідний запис в трудовій книжці (а.с. 10-15).

Відповідно до рішення Роменського міськрайонного суду від 21 листопада 2006р. з відповідача на користь позивача стягнуто 17889 грн. 95 коп. середнього заробітку за час затримки виконання вказаного вище судового рішення від 10.11.2004 р. (а.с. 20-21)

Рішенням Роменського міськрайонного суду від 23 вересня 2008р. з відповідача на користь позивача стягнуто заробітну плату за період з 29 вересня по 30 грудня 2005року в сумі 4904 грн. 04 коп.. (а.с. 23)

Постановою господарського суду м. Київ від 16 червня 2009р. відповідач ТОВ «Нафтозахист» визнаний банкрутом. (а.с. 35-38)

Позивач листом від 18 серпня 2009р. повідомив, що він 29.09.2005 року вже поновлений на посаді і просив відповідача попередити його про звільнення як працівника підприємства-боржника, як того вимагає ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с. 39)

Той факт, що відповідач, в тому числі і ліквідатор ОСОБА_3 до винесення спірних наказів знав, що позивача 29.09.2005 року вже поновлено на посаді згідно рішення суду, і що були рішення про стягнення заробітної плати, де зазначалось про це стверджується, листом позивача від 18.08. 2009 року, змінами до протоколу №2 від 31.03. 2008 року ( а.с. 25), повідомленням від 1.04. 2008 року (а.с.24).

Наказом відповідача № 17 від 18 вересня 2009р. « Щодо поновлення на роботі працівника підприємства-банкрута» ОСОБА_1 повторно поновлено на посаді заступника начальника відділу охорони по роботі з мобільною охороною філії «Нафтозахист-Схід» ТОВ «Нафтозахист» з 17 листопада 2003 року з внесенням відповідного запису до трудової книжки та особової картки. (а.с. 9)

Листом № 55 від 18 вересня 2009р. відповідач повідомив позивача про звільнення з 20 листопада 2009р, цей лист ОСОБА_1 отримав в кінці вересня 2009 року (а.с.8 ).

18 серпня 2009р. та 29 вересня 2009р. позивач звертався до відповідача з листами, в яких повідомляв про наявність зазначених судових рішень про поновлення його на роботі в 2005 році, стягнення заробітної плати за час простою, та просив звільнити його з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 39,41, 42).

Наказом відповідача № 22 від 20 листопада 2009р. «Щодо звільнення працівника підприємства-банкрута» позивача було звільнено з роботи з 20 листопада 2009 року у зв»язку з банкрутством ТОВ «Нафтозахист».(а.с.57).

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 пояснив, що він будучи ліквідатором підприємства відповідача 29.09. 2005 р. за рішенням суду поновив на роботі ОСОБА_1. Позивачу було визначено робоче місце і він з»являвся на роботу, про що свідчать табеля, але робота була відсутня. Після того як він припинив свої повноваження, всі документи він передав генеральному директору підприємства. Він підтвердив факт простою підприємства не з вини позивача.

Наведені факти свідчать, що між сторонами склалися трудові правовідносини з приводу визнання наказів про поновлення на роботі та звільнення з роботи незаконними, з приводу оплати часу простою, та з приводу звільнення за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органу законодавства про працю, умов колективного та трудового договору.

Ці правовідносини регулюються ст. 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України, ст. 113 КЗпП України, відповідно до якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки, ч.1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці та ч. 3 ст. 38 КЗпП України, відповідно до якої працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Незважаючи на наявність судового рішення від 10 листопада 2004 р. та наказу арбітражного керуючого № 6 від 29 вересня 2005р., виданого на підставі цього рішення, про поновлення на роботі позивача, судового рішення від 21.11.2006 р. про стягнення середнього заробітку, рішення суду від 23.09.2008 року про стягнення заробітної плати, заяв позивача про їх наявність та про звільнення його на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, відповідач видає спірні накази.

В наказі № 22 від 20.11.2009 року відповідач не зазначив згідно якої статті, якого закону підлягає звільненню позивач, з якої посади.

За переконанням суду з зазначених підстав спірні накази слід визнати незаконними.

Судом встановлено, що відповідач дійсно порушував вимоги трудового законодавства, зокрема щодо невиплати заробітної плати, про що свідчать судові рішення, та несвоєчасного повідомлення про наступне вивільнення працівників.

Тому вимога позивача про його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України є обґрунтованою.

Крім того, на думку суду, відповідач з 1 березня 2008р. по 30 вересня 2009р. не забезпечив позивача роботою, не організував його працю за спеціальністю і кваліфікацією, не закріпив за ним робоче місце, хоча позивач продовжував приходити на роботу за адресою вул. Щучки, 4 в м. Ромни, що стверджується табелями обліку робочого часу ( а.с. 16-19) це також підтверджується і змістом заперечення відповідача (а.с.52-56).

Таким чином, мав місце простій не з вини позивача, а тому відповідач зобов’язаний оплатити позивачу час простою відповідно до ст. 113 КЗпП України в сумі, яка згідно розрахунку, проведеного судом, становить 21533 грн. 33 коп.

Заперечення відповідача не спростовують вимоги позивача.

Суд в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін вважає, що є підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Витрати по справі необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-214, 218, 224-226 ЦПК України, ст. 124 Конституції України, ч. 3 ст. 38, ст.. 49-2, ст. 113 КЗпП України, суд,

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_5 про визнання незаконними наказів, стягнення заробітної плати та зобов»язання відповідача вчинити дії задовольнити .

Визнати незаконним наказ ліквідатора ТОВ «Нафтозахист» арбітражного керуючого ОСОБА_3 № 17 від 18 вересня 2009 року « Щодо поновлення на роботі працівника підприємства-банкрута» про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу охорони по роботі з мобільною охороною філії «Нафтозахист-Схід» ТОВ «Нафтозахист» з 17 листопада 2003 року з внесенням відповідного запису до трудової книжки та особової картки.

Визнати незаконним наказ ліквідатора ТОВ «Нафтозахист» арбітражного керуючого ОСОБА_3 № 22 від 20 листопада 2009 року « Щодо звільнення працівника підприємства- банкрута» про звільнення з роботи ОСОБА_1 з 20 листопада 2009 року у зв»язку з банкрутством ТОВ «Нафтозахист».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 1 березня 2008 року по 30 вересня 2009 року в розмірі 21533 грн. 33 коп.

Зобов»язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист» арбітражного керуючого ОСОБА_3 звільнити ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу охорони по роботі з мобільною охороною філії «Нафтозахист-Схід» ТОВ «Нафтозахист» на підставі частини 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 30 вересня 2009 року в зв»язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного та трудового договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист» на користь держави судовий збір в сумі 215 грн. 33 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист» витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 м.Ромни розрахунковий рахунок 31217259700011, ОКПО отримувача 23635184, МФО 837013, Банк ГУДКУ у Сумській області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_6

Повний текст рішення складено 27.01. 2010 р.