Вирок № 80567333, 20.03.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4124/18

Провадження № 1-кп/496/64/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Галич О.П.

за участю:

секретаря – Ткаченко В.М.,

прокурора – Богомолова Г.Ю.,

захисника – адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, який має середньо-технічну освіту, неодруженого, працюючого регулювальником у Дністровському міжрайонному управлінні водного господарства, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, 14 грудня 2016 року, близько 10 годин 00 хвилин, у с. Троїцьке Біляївського району Одеської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухався по вул. Перемоги, повернув на вул. ОСОБА_3, після чого одразу був осліплений променями сонця, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який йшов по вул. Карла Маркса, по правому краю проїжджої частини, у напрямку с. Яськи Біляївського району Одеської області, а саме передньою центральною частиною автомобіля, з послідуючим закиданням на капот і контактом з вітряним склом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичного експерта №129 від 22 травня 2018 р., у ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, у формі забою головного мозку тяжкого ступеня з вогнищами крововиливів, субарахноідальний крововилив, внутрішньошлункові крововиливи, садна і синці правої половини обличчя. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих, твердих предметів, якими могли бути частини рухомого транспортного засобу, при контактуванні з тілом потерпілого, а так само за рахунок подальшого падіння потерпілого на дорожнє покриття. Не виключено, що наявні тілесні ушкодження утворились в термін вказаний у матеріалах кримінального провадження, тобто 14.12.2016 р. Наявні тілесні ушкодження у ОСОБА_4, згідно п 2.1.3 «в», «г» «Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.), відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Згідно з висновком №17-1380 від 13 листопада 2017 р. судової автотехнічної експертизи з дослідження технічного стану систем керування і ходової частини автомобіля марки «NISSAN VANETTE» державний номер ВН 5481ЕМ, на момент ДТП, ходова частина, рульове керування та гальмова система автомобіля НОМЕР_1 перебувала в працездатному стані, дозволяли водієві здійснювати рух по наміченій траєкторії, ефективно знижувати швидкість аж до зупинки й не мали несправностей, які б раптово для водія могли обумовити відмову систем, втрату керованості, або відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху.

Згідно з висновком №17-1381 від 13 листопада 2017 р. судової транспортно-трасологічної експертизи з дослідження слідів на автомобілі НОМЕР_2, встановлено, що на автомобілі НОМЕР_2 в передній частині визначається наявність наступних ушкоджень і слідів, які можливо віднести до утворення їх в результаті контактування з пішоходом: пологі увігнутості на передньому реєстраційному номері та на капоті; зміщення декоративної решітки радіатора назад; руйнування вітрового скла; подряпини лакофарбового покриття на капоті. Розподіл вказаних ушкоджень і міра їх виразності відображають наступний механізм контактування: первинне контактування з передньою центральною частиною автомобіля НОМЕР_2, приблизно на рівні поздовжньої осі автомобіля, з послідуючим закиданням на капот і контактом з вітровим склом.

Згідно з висновком №18-3087 від 13 вересня 2018 р. судової автотехнічної експертизи обставин наїзду автомобіля НОМЕР_2, у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля НОМЕР_1 регламентувалися вимогами пунктів 12.1. та 12.2. ПДР України, згідно з якими під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у тому числі й за умови можливих обмежень у видимості або оглядовості, щоб гарантувати дотримання безпеки собі й іншим учасникам. Належним виконанням вимог викладених пунктів ПДР України, зберігаючи контроль розташування автомобіля на дорозі й не допустивши його виїзд за межі проїзної частини, водій автомобіля мав технічну можливість запобігти ДТП – наїзду на пішохода. Оскільки в розглянутих умовах настання події водій автомобіля НОМЕР_1 належним виконанням вимог п. 12.1. та 12.2. ПДР України мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, то з експертної точки зору його фактичні дії, що не відповідали вимогам вказаних пунктів, перебувають у причинному зв’язку з настанням події.

ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1 порушив наступні пункти ПДР: п. 12.1. ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.2. ПДР, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового розслідування. У вчиненому щиро розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Також пояснив, що після ДТП всі витрати на лікування потерпілого сплатив про що є відповідні розписки. Позовні вимоги заявленого прокурором позову визнав у повному обсязі.

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз'яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинувачуваного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, має позитивну характеристику з місця проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, щире каяття та відшкодування завданого збитку потерпілому.

Обставини відповідно до ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення ОСОБА_2 повторного злочину оцінюється як низький та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації також вважає, що існує можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, а саме застосування пробаційних програм та проведення соціально-виховних заходів, спрямованих на виправлення та запобігання вчинення повторних злочинів.

Обираючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, відшкодування заподіяної злочином шкоди, обставини, які пом’якшують покарання: щире каяття, обставин, які обтяжують покарання не виявлено, та призначення покарання у межах, встановлених санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі, без позбавленням права керування транспортними засобами.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про можливість та доцільність виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2, без ізоляції від суспільства і досягне мети при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Враховуючи сукупність вищевказаних обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з встановленням іспитового строку без призначення додаткового покарання, а саме без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_2, суд приходить до висновку про відсутність підстав обрання відносно нього запобіжного заходу.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст.124 КПК України.

Цивільний позов прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» про відшкодування коштів на лікування, обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 371-373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_2, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок іспитового строку відраховувати з 20 березня 2019 року.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази по даному кримінальному провадженню - автомобіль НОМЕР_1, залишити за належністю власнику, ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави (ОНДІСЕ, р/р 31253217100586 в ДКСУ в Одеській області, МФО – 820172, код ЄДРПОУ 02883110, призначення платежу - код 25010100/272) судові витрати по справі у сумі 6821,60 грн. за проведення експертиз .

Цивільний позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» (р/р 31551289124194, код ЄДРПОУ 01998526, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області) кошти втрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_4 у сумі 7570,63 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Галич О.П.