Ухвала суду № 80566359, 18.03.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4519/14-ц

Провадження № 4-с/456/6/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Стасів О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поновлення строку на звернення до суду, в якій просить суд визнати причини пропуску такого строку поважними, зазначаючи, що як стягувач у виконавчому провадженні лише 02.01.2019 р. він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, а відтак, саме з цього часу вважає розпочався відлік часу на подання скарги. У скарзі просить визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2 Свої вимоги мотивує тим, що 23.05.2015 р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області по справі №456/4519/14-ц позов ПАТ «Банк Форум» задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №0048/08/6.10-ZN v від 15.08.2008 р. в сумі 266 194, 86 грн. та судовий збір 2 661, 95 грн. 22.03.2018 р. ПАТ «Банк Форум» йому ОСОБА_1 повністю відступлено всі права грошової вимоги ПАТ «Банк Форум» до позичальника ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.10.2018 р. замінено стягувача у виконавчому проваджені з примусового виконання рішення суду від 23.05.2015 р., з ПАТ «Банк Форум» на нього ОСОБА_1. 17.03.2016 р. державним виконавцем Сорокою Х.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що наведена постанова державного виконавця є незаконною. Зокрема, вказує, що в матеріалах виконавчого провадження знаходиться копія квитанції на ім’я ОСОБА_3 №18 від 23.04.2015 р. з призначенням платежу: оплата кредиту – погашення заборгованості згідно кредитного договору №0048/08/6.10-ZNv від 15.08.2008 р. та вважає, що державний виконавець не надав належної правової оцінки тому факту, що вказана квитанція датована 23.04.2015 р., тобто за півроку до отримання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, а призначення платежу не містить жодної вказівки на примусове виконання саме рішення суду та погашення заборгованості згідно з виконавчим документом. Пред’явивши квитанцію, яка свідчить про поточне погашення заборгованості по кредитному договору, боржник ввів державного виконавця в оману щодо виконання рішення суду в повному обсязі в рамках ВП №50116862. А отже, вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню, оскільки рішення суду згідно з виконавчим документом не виконано.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві про поновлення строку та зазначив, що зі всіма документами, які містяться в матеріалах виконавчого провадження у приміщенні Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області він ознайомився 02.01.2019 р. Однак не заперечив того факту, що 18.07.2018 року він звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2 Зазначив, що підставою для звернення до адміністративного суду була відсутність у нього процесуального статусу у виконавчому провадженні, оскільки рішення про заміну його як сторони виконавчого провадження було прийнято лише 01 жовтня 2018 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області. Не заперечив факту долучення до матеріалів позовної заяви копій документів з виконавчого провадження, однак вказав, що такі отримав від банку та боржника ОСОБА_3 При розгляді скарги по суті, просить суд врахувати, що 09.02.2016 р. ПАТ «Банк Форум» пред’явив до примусового виконання виконавчий лист №456/4519/14-ц, на підставі якого 10.02.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження (ВП №50116862). В процесі примусового виконання вказаного виконавчого листа боржником ОСОБА_3 надано квитанцію про сплату заборгованості за кредитним договором в розмірі 266194,86 грн. Для підтвердження сплати заборгованості за рішенням суду, державний виконавець 15.02.2016 р. звернувся до ПАТ «Банк Форум» з листом, в якому просив повідомити про стан сплати заборгованості, чи відсутність такої сплати. Однак, не отримавши відповідь на вказаний запит, 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з сплатою боржником заборгованості в повному обсязі в добровільний термін. З даною постановою не погоджується, оскільки державний виконавець не звернув увагу на той факт, що квитанція про сплату заборгованості датована 23.04.2015 р., а ПАТ «Банк Форум» пред’явив до примусового виконання виконавчий лист 09.02.2016 р. у зв’язку з недостатністю коштів для зарахування боргу. Окрім цього, долучив до матеріалів скарги рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 09.09.2016 р., яке було предметом апеляційного та касаційного оскарження і яке набрало законної сили про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Форум» про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони з нерухового майна та вилучення запису з реєстру іпотек. Зокрема, вказав, що вказаним судовим рішенням встановлено, що зобов’язання ОСОБА_3 за кредитним договором не можуть вважатися виконаними належним чином відповідно до умов договору. Долучив до матеріалів скарги постанову Верховного суду від 31.10.2018 р. за результатами перегляду вказаного судового рішення та вказав, що ВС встановив, що доводи ОСОБА_3 про те, що нею були повністю виконані зобов’язання за кредитним договором безпідставні, оскільки нею не спростовано наданий банком розрахунок заборгованості за цим кредитним договором. Скаржник не заперечив в судовому засіданні і того факту, що 22.11.2018 р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області постановлено рішення про стягнення на його користь з ОСОБА_3 12463,53 доларів США, що станом на 18.06.2018 р. становить 328040,10 грн., однак доповнив, що вказане судове рішення на даний час є предметом апеляційного оскарження та не набрало законної сили. Просить суд врахувати, що борг на даний час існує, і боржник ОСОБА_3 у всіх судових процесах такий борг не визнає. Окрім цього, зазначив, що у квитанції, яку боржник долучає у всіх судових процесах, призначення платежу – не виконання рішення суду, а сплата заборгованості, в якій відсутній навіть номер кредитного договору, що дає підстави стверджувати про незаконність дій державного виконавця. Скаржник визнав, що по суті рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2018 р. стягнуто частково борг, який існує у ОСОБА_3 перед ним, однак вважає, що наведене не перешкоджає йому як стягувачу звернутися до суду з скаргою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

В судовому засіданні державний виконавець Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_5 не визнала вимоги скарги та подала письмове заперечення, яке долучено до матеріалів скарги. Вважає, що скаржник пропустив строк на звернення до суду зі скаргою, а скарга є необґрунтованою, оскільки державний виконавець діяв у спосіб та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», і отримавши квитанцію про повну сплату заборгованості боржником, на законних підставах закрив виконавче провадження. Вважає, що в разі наявності інших сум заборгованості у ОСОБА_3 по даному кредитному договору, спір про стягнення цих сум повинен вирішуватися не в порядку Розділу VІІ ЦПК України, а в порядку позовного провадження. І скаржник таким правом скористався, звернувшись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, право на стягнення якого він набув згідно договору про відступлення прав вимоги.

Державний виконавець Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_6 повністю підтримав заперечення, подане на адресу суду та просить відмовити у поновленні строку на звернення до суду зі скаргою, зазначаючи, що 18.07.2018 року скаржник звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2 До вказаної позовної заяви позивачем долучено повний пакет документів, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, в тому числі і постанову про закінчення виконавчого провадження. А відтак, саме з цього часу слід рахувати строк на звернення скаржника до суду, оскільки інших відомостей про те, коли скаржник отримав постанову про закінчення виконавчого провадження немає. Додатково просить суд врахувати і той факт, що якщо скаржник і не був стороною виконавчого провадження, то 01.10.2018 р. ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.02.2015 р. у цивільній справі за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, з ПАТ «Банк Форум» на ОСОБА_1. А відтак, будучи заміненим як сторона виконавчого провадження та маючи у розпорядженні повний пакет документів з виконавчого провадження, в тому числі і постанову про закінчення виконавчого провадження, скаржник не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В судовому засіданні заінтересована особа (боржник у виконавчому провадженні) ОСОБА_3 вимоги скарги не визнала та подала письмове заперечення на скаргу про постанову про закриття виконавчого провадження, яке долучено до матеріалів скарги. Зокрема, вважає, що вимоги скарги не мають жодної правової підстави, а направлені на штучне створення судових процесів та спрямовані на рейдерське захоплення її майна. Так, просить суд врахувати, що скаржник свідомо приховує факт звернення до Львівського окружного адміністративного суду 18.07.2018 р. з позовною заявою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Покликаючись на ст.ст. 256, 262, 267 ЦК України, ст. 449 ЦПК, рішення Верховного Суду України від 13.09.2006 р. по справі №6-26370кс04, ухвалу Верховного суду від 10.01.2018 р., рішення ЄСПЛ у справі №3236 від 03.04.2008 р. «Пономарьов проти України», ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що є усі підстави для відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою. По суті скарги, ОСОБА_3 просить суд врахувати, що виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець чітко вказала про сплату ОСОБА_3 заборгованості за рішенням суду. Звертає увагу, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.04.2015 р. встановлено факт повного погашення відповідачем своїх боргових зобов’язань за даним кредитним договором. Просить також суд врахувати, що квитанція про сплату заборгованості від 23.04.2015 р. свідчить про повне виконання нею рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.02.2015 р., і саме ПАТ «Банк Форум» обрав спосіб стягнення боргу у гривневому еквіваленті. Додатково доповнила, що скаржник звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості в розмірі 12463,53 доларів США, що станом на 18.06.2018 р. становить 328040,10 грн., і рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2018 року його позов задоволено. Покликаючись на ст.ст. 1,2,6,18,19,39 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 82,447, 451 ЦПК України, постанову ВСУ від 12.07.2017 р. у справі №6-708цс17, просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на постанову про закінчення виконавчого провадження.

Окрім цього, 18.03.2019 р. заінтересована особа (боржник у виконавчому провадженні) ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, в якій доповнила вимоги заперечення та навела ряд питань, які вважає, слід дослідити суду під час розгляду скарги в судовому засіданні. Просить суд розглянути скаргу у її відсутності, до заяви ОСОБА_1 застосувати позовну давність, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про продовження строку на подання скарги та в задоволенні скарги на постанову про закінчення виконавчого провадження. Окрім цього, вважає, що суд приймаючи в судовому процесі сторону стягувача, однобоко досліджує доводи скаржника, заплутує її, збиваючи з думки та спонукає до визнання обставин наявності боргу, порушує процесуальні норми та міжнародні стандарти.

Суд вважає, що розгляд скарги слід завершувати у відсутності заінтересованої особи (боржника у виконавчому провадженні) ОСОБА_3, оскільки остання брала участь в судовому засіданні під час розгляду скарги по суті, надала суду письмові заперечення та реалізувала право надати письмові пояснення безпосередньо в судовому засіданні, не бажаючи в подальшому брати участь в судовому засіданні, подала 18.03.2019 р. письмову заяву в канцелярію суду про завершення розгляду скарги у її відсутності. Продовження розгляду скарги у відсутності ОСОБА_3 повністю відповідає вимогам ч.2 ст.450 ЦПК України.

Заслухавши думку скаржника, представників Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заінтересованої особи (боржника у виконавчому провадженні) ОСОБА_3, свідка ОСОБА_7, оглянувши матеріали справи №456/4519/14ц, матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження №50116862, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження слід відмовити, а скаргу про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження слід залишити без розгляду з наступних підстав.

В судовому засіданні оглядом матеріалів цивільної справи №456/4519/14-ц встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.02.2015 р. задоволено позов ПАТ «Банк Форум» та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк Форум» 266194,86 коп. Рішення набрало законної сили та не було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку /а.с.69-70/.

22.10.2015 р. на підставі заяви представника ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_9 на адресу ПАТ «Банк Форум» надіслано виконавчий лист у справі №456/4519/14-ц /а.с.79/.

Згідно договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.03.2018 р., ПАТ «Банк Форум» повністю відступлено ОСОБА_1 всі права грошової вимоги до позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором від 15.08.2018 р. /а.с.84-88/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.10.2018 р. замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.02.2015 р. у цивільній справі за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, з ПАТ «Банк Форум» на ОСОБА_1 /а.с.99/.

Оглядом матеріалів виконавчого провадження №26/2, номер за ЄДРВП 50116862 встановлено, що на підставі заяви представника ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_9 від 09.02.2016 р., 10 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справі №456/4519/14-ц (ВП №50116862/.

03.03.2016 р. у виконавчому провадженні №50116862 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_3

15.03.2016 р. у виконавчому провадженні №50116862 накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3

15.02.2016 р. державний виконавець звернувся до ПАТ «Банк Форум» з листом, в якому просив повідомити про стан сплати заборгованості, чи відсутність такої сплати.

Постановою державного виконавця Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2 від 17.03.2016 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/4519/14-ц, виданого 22.01.2015 р. закінчено у зв’язку з повною сплатою боржником ОСОБА_3 заборгованості.

Набувши право вимоги за договором від 22.03.2018 р., та будучи заміненим як стягувач у виконавчому провадженні 01.10.2018 р., ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2 Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 одночасно подано суду заяву про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою, в якій останній вказує, що строк на звернення до суду пропустив з поважних причин, оскільки лише 02.01.2019 р. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження у повному обсязі.

Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно зі ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи №456/4519/14-ц та матеріалів виконавчого провадження №50116862, скаржник ОСОБА_1 набувши за договором №1059-Ф про відступлення (купівлі-продажу) право вимоги за кредитним договором №0048/08/6.10-ZNv, 14.06.2018 р. звернувся до Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, на яку керівником служби накладено резолюцію «До виконання». В подальшому, 18.07.2017 р. ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Львівського окружного адміністративного суду про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи звернення до адміністративного суду відсутністю процесуального статусу у вказаному виконавчому провадженні (а.с.173-174). З долучених до матеріалів скарги державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_6 документів вбачається, що до матеріалів вказаної позовної заяви долучено копії документів, які містяться у виконавчому провадженні, зокрема постанову про закінчення виконавчого провадження, яка є предметом розгляду скарги. Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою слугувала відсутність процесуального статусу у виконавчому провадженні, оскільки відповідне рішення про заміну сторони виконавчого провадження на той час прийнято не було. Однак, суд вважає, що набувши згідно ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.10.2018 р. право стягувача за виконавчим листом №456/4519/14-ц та отримавши попередньо копію постанови про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2, та копії документів, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, скаржник не був позбавлений права звернутися до суду зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження. Слід вказати, що звертаючись до Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області 05.12.2018 р. з заявою про надання можливості ознайомитися за матеріалами виконавчого провадження, скаржником до такої заяви долучено копію ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.10.2018 р., на якій останнім власноручно проставлено дату 05.12.2018 р., а відтак, навіть за відсутності в матеріалах цивільної справи розписки скаржника про отримання копії такої ухвали та відсутність його при постановленні даного судового рішення, у суду є всі підстави вважати, що така ухвала суду отримана скаржником не пізніше 05.12.2018 р. Слід також зазначити, що в судовому засіданні поясненнями свідка – начальника Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_7 встановлено, що дійсно скаржник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 02.01.2019 р. Однак наведене не спростовує висновки суду про пропуск строку на звернення до суду зі скаргою та відсутність поважних причин для його поновлення. Суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що лише ознайомлення зі всіма матеріалами виконавчого провадження, надає підстави йому звернутися до суду з відповідною скаргою, оскільки оглядом матеріалів позовної заяви, адресованої адміністративному суду встановлено, що незважаючи на той факт, що скаржник не був на час звернення до вказаного суду стороною виконавчого провадження, останнє не перешкодило йому звернутися до вказаного суду з позовом і навести повне обґрунтування незаконності винесеної з його точки зору постанови про закінчення виконавчого провадження.

Аналізуючи доводи скарги, яка є предметом вказаного судового процесу та аргументи, викладені в позовній заяві, адресованій адміністративному суду, суд приходить до висновку, що такі є аналогічними за змістом, матеріали долучені скаржником до позовної заяви аналоігчні матеріалам, які містяться у виконавчому провадженні, яке повністю досліджене в судовому засіданні.

Доводи скаржника про те, що вказані документи він отримав від ПАТ «Банк Форум» і боржника ОСОБА_3, і це не є копії всіх необхідних документів матеріалів виконавчого провадження не доведені жодними належними доказами. Так, в матеріалах виконавчого провадження міститься заява ОСОБА_10, датована 14.06.2018 р., на якій мітиться резолюція керівника «До виконання». Дійсно в матеріалах виконавчого провадження відсутня розписка скаржника про ознайомлення з ним, однак наведене не спростовує висновків суду про те, що станом на 18.07.2017 р., коли скаржник ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Львівського окружного адміністративного суду про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, останній мав на руках копії матеріалів виконавчого провадження, та набувши право стягувача згідно ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області 01.10.2018 р., не мав жодних перешкод для звернення до суду зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження. І навіть за умови, що ухвала суду не була ним отримана 01.10.2018 р., така ухвала суду отримана скаржником не пізніше 05.12.2018 р., про що наведено вище.

Натомість скарга на постанову про закінчення виконавчого провадження здана скаржником на пошту 11.01.2019 р., про що свідчить відмітка на поштовому відправленні.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу і на наступні факти.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором датоване 23.02.2015 р.

22.10.2015 р. на підставі заяви представника ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_9 на адресу ПАТ «Банк Форум» надіслано виконавчий лист у справі №456/4519/14-ц /а.с.79/.

10.02.2016 р. на підставі заяви представника ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_9 від 09.02.2016 р., відкрито виконавче провадження, 17.03.2016 р. виконавче провадження закрито.

Однак, починаючи з 09.02.2016 р., включаючи і дату з 17.03.2016 р., коли було винесено постанову про закриття виконавчого провадження, Банк до Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області з жодними заявами, чи клопотаннями не звертався, натомість 22.03.2018 р. відступив право вимоги скаржнику ОСОБА_10, у якого починаючи з вказаної дати не було жодних перешкод дізнатися про хід виконавчого провадження, що фактично ним було вчинено до 18.07.2017 р., коли скаржник ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Львівського окружного адміністративного суду про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до змісту ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути незаформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.

У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).

В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Відповідно до абзацу 3 п.22 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю „ДІД Коне" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України „Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Тобто, і право на звернення зі скаргою, і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.

Крім цього, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Дійсно, у певних випадках про що йдеться у ст.ст. 127, 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк може бути поновлено судом.

Відповідно до вказаних вище норм закону, суду слід з’ясовувати чи пропущено особою строк на подання скарги та у випадку якщо так, чи є підстави для поновлення такого строку. Вказане стосується в особливому порядку випадків, коли рішення, дії чи бездіяльність оспорюються через значні проміжки часу, що має місце і у даному випадку.

Як вказано вище особа має право на оскарження дії, рішення чи бездіяльності державного виконавця у стислий десятиденний строк з дня, коли вона дізналась, або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод.

Відповідно слід з’ясувати, коли заявник дізнався або міг дізнатись про оскаржуване ним рішення державного виконавця від 17.03.2016 р., оскільки у випадку коли особа не дізналась або не могла дізнатись про такі, строк про який йдеться не слід вважати пропущеним.

Із матеріалів виконавчого провадження не вбачається дата ознайомлення скаржника з такими матеріалами, однак допитаний в судовому засіданні начальник Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_7 підтвердив факт ознайомлення скаржника з матеріалами виконавчого провадження 02.01.2019 р., що підтверджує пояснення скаржника в судовому засіданні. Однак суд не вважає, що саме з цього часу слід рахувати строк на звернення до суду зі скаргою. Суд вважає, що скаржник ОСОБА_10 набув право на звернення до суду зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження після 01.10.2018 р., коли був замінений як стягувач у виконавчому провадженні, незважаючи на відсутність в матеріалах справи розписки про отримання такого судового рішення, такий строк слід рахувати не пізніше 05.12.2018 р., коли скаржник звернувся з заявою про надання можливості ознайомитися за матеріалами виконавчого провадження до Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, оскільки скаржником до такої заяви долучено копію ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області 01.10.2018 р., на якій останнім власноручно проставлено дату 05.12.2018 р.

Слід також зазначити, що навіть у випадку, коли би суд прийшов до висновку про відрахування строку з 02.01.2019 р., то скаржник не пропустив би строк на звернення до суду зі скаргою і підстав поновлювати його б не було, оскільки скарга надіслана поштою, і на конверті міститься відмітка 11.01.2019 р.

Жодних інших доводів про будь-які перешкоди, наявність об’єктивних, непереборних обставин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду, ним не наведено та доказів цього не представлено.

Причин ж, які б свідчити про поважність пропуску строку для подання скарги не наводилось та відповідно судом таких не встановлено.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2

А відтак, і про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2

Суд вважає безпідставними доводи заінтересованої особи (боржника у виконавчому провадженні) ОСОБА_3 про наявність підстав для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні скарги у зв’язку з пропуском строку на звернення до суду, вказані доводи суперечать правовим приписам ч. 2 ст. 126 ЦПК України, згідно якої документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Окрім цього, позиція суду про залишення в даному випадку скарги без розгляду повністю відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 201/10398/16-ц, у якій суд встановив: «Тлумачення положень абзацу 1 частини першої статті 385, частини другої статті 72 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржених ухвал) дозволяє зробити висновок, що якщо скаргу подано із пропущенням десятиденного строку, при відсутності підстав для поновлення цього строку, скарга залишається без розгляду. Встановивши, що боржник ОСОБА_2 та його представник 26 листопада 2015 року звернулися до відділу державної виконавчої служби із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження і відмовився від отримання постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 вересня 2015 року, суди зробили обґрунтований висновок про залишення скарги без розгляду».

У зв’язку з відмовою в поновленні строку на звернення до суду зі скаргою та залишенням скарги без розгляду, суд не аналізує доводи скарги та не оцінює докази, подані учасниками на підтримку своїх позицій у вказаному судовому процесі по суті.

Що стосується доводів, викладених у заяві ОСОБА_3, яка надійшла на адресу суду 18.03.2019 р., та в якій остання просить суд дослідити перелік поданих нею запитань, то такі аналізу та обґрунтуванню в судовому рішенні не підлягають у зв’язку з підставами, наведеними вище.

Окрім цього, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд вважає, що доводи заінтересованої особи (боржника у виконавчому провадженні) ОСОБА_3, викладені у заяві, яка надійшла на адресу суду 18.03.2019 р. стосовно незаконності дій головуючого по справі є надуманими та безпідставними Слід зазначити, що вказуючи у заяві про порушення суддею норм ст.ст. 6,12 ЦПК України, ОСОБА_3 з наведених підстав не заявляє відвід головуючому по справі, хоча згідно ст.ст.36, 40 ЦПК України наділена таким правом. Наведене свідчить про голослівність тверджень останньої, оскільки жодного порушення прав ОСОБА_3 під час розгляду скарги судом допущено не було. Слід звернути увагу ОСОБА_3, що межі розгляду скарги та питання, які суд вважає за необхідне дослідити під час розгляду скарги, належить до виключної компетенції суду, і учасник провадження не наділений правом вирішувати, що саме повинен дослідити суд під час розгляду скарги. У разі незгоди з діями головуючого по справі, учасник вправі у встановленому законом порядку звернутися до суду з заявою про відвід судді, однак ОСОБА_3 таким правом не скористалася та подала до суду заяву, в якій зазначила, що суд порушив її процесуальні права, проте просить суд продовжувати розгляд скарги у її відсутності та постановити судове рішення. Суд вважає, що доводи ОСОБА_3 викладені у заяві про незаконність дій суду не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому підстави заявити самовідвід головуючим по справі відсутні. Суд вважає, що такі дії ОСОБА_3 спрямовані на дискредитацію судді в очах інших учасників процесу, і за умови відповідності таких частині 4 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можуть мати наслідком повідомлення судді в компетентні органи про втручання в діяльність судді у здійснення правосуддя.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, ст.49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону станом на 17.03.2016 р.), рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. у справі № 18-рп/2012, п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішеннями ЄСПЛ у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Воловік проти України» від 03 квітня 2008 року, «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 201/10398/16-ц, постановою Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №755/8494/16-ц, постановою Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц, суд

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2

Скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №50116862, видану 17.03.2016 р. державним виконавцем Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_12

Повний текст ухвали суду виготовлено

20.03.2019 р.