Рішення № 80565187, 26.02.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8888/18 2/335/272/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження, за позовом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району до ОСОБА_3 Орзу Сабірівни про стягнення виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму виплачених надміру бюджетних коштів в розмірі 11 600 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачу, як тимчасово переміщеній особі призначено грошову допомогу для покриття витрат на проживання. Під час виплати допомоги було встановлено, що відповідач з 2010 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується заявами, підписаними нею особисто, на призначення різних видів допоміг від держави, які призначаються за місцем проживання особи, а тому вона не мала законних підстав для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Переплата бюджетних коштів виявлена за період з 06.09.2017 року по 05.03.2018 року у загальній становить сумі 11 600 грн. 00 коп. Відповідач була повідомлена про відшкодування суми переплати, але у добровільному порядку грошові кошти нею сплачені не були.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позов в повному обсязі та дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, зазначила, що ОСОБА_3 також звернулася до управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району з заявою від 16.11.2017 року щодо призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, при народженні дитини та одиноким матерям. За запитом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району було отримано відповідь від Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, про те, що гр. ОСОБА_3 починаючи з 29.06.2010 року фактично проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. З наданої особової справи ОСОБА_3 також було встановлено, що за рішенням Веселівської УПСЗН з липня 2010 року по грудень 2017 року відповідач отримувала різні види соціальної допомоги. Таким чином, представник позивача вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_3 починаючи з 2010 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3, де отримувала за місцем проживання різні допомоги від держави, то вона не мала законних підстав для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, призначення та отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. 23.02.2018 року, з метою повернення надміру виплачених бюджетних коштів, на адресу відповідача за вихідним № 06-03/0561 позивачем направлено рекомендованого листа, повідомлення про відшкодування надміру виплачених коштів від 23.03.2018 року. Однак, на розрахунковий рахунок Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району сума у добровільному порядку ОСОБА_3 повернута не була, що і змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована та тривалий час проживала в АРК, м. Євпаторія, вул. Чорноморське шосе, буд. 3-б, а тому вона мала всі законні підстави вважати себе внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території АРК Крим. Відповідач проживала не за адресою, яку вказує позивач у позовній заяві та в судовому засіданні, а за адресою проживання свекрові, Запорізька область, смт. Веселе, вул. Пролетарська, буд. 2. Так, 20.11.2014 року відбулася окупація Криму, а тому відповідач з сім’єю в березні 2014 року повернулися до матері її чоловіка в смт. Веселе, де через декілька місяців ОСОБА_3 народила останню дитину. Заяви та довідки, які додані як додатки до позовної заяви, на думку представника відповідача, підтверджують лише факт проживання відповідача задовго до початку військової агресії та окупації Криму. Таким чином, представник вважає, що факт призначення окремих видів соціальної допомоги в Веселівському районі не дає підстави вважати, що відповідач там проживала постійно або тривалий час. Посилаючись на те, що законодавством того часу не заборонялося оформлювати будь які соціальні виплати не за місцем реєстрації, а також на те, що ОСОБА_3 діяла згідно вимог чинного законодавства і жодним чином не порушувала прав та законних інтересів позивача, адвокат ОСОБА_2 просить відмовити у позові у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності встановив наступне.

Між сторонами склалися правовідносини, що врегульовані Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядком про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року (з відповідними змінами та доповненнями).

Спірним у справі є право відповідача на отримання з 06.09.2017 року по 05.03.2018 року допомоги переміщеним особам на оплату житлово-комунальних послуг та відповідно виникнення обов’язку повернення переплачених сум у випадку неправомірності їх отримання.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші (ст. 177 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття праві власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа має право на: єдність родини; сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права у пошуку та возз’єднанні членів сімей, які втратили зв’язок внаслідок внутрішнього переміщення; інформацію про долю та місцезнаходження зниклих членів сім’ї та близьких родичів; безпечні умови життя і здоров’я; достовірну інформацію про наявність загрози для життя та здоров’я на території її покинутого місця проживання, а також місця її тимчасового поселення, стану інфраструктури, довкілля, забезпечення її прав і свобод; створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання; забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено; сприяння у переміщенні її рухомого майна; сприяння у поверненні на попереднє місце проживання; забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством; надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я; влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади; отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування; проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування; безкоштовний проїзд для добровільного повернення до свого покинутого постійного місця проживання у всіх видах громадського транспорту у разі зникнення обставин, що спричинили таке переміщення; отримання гуманітарної та благодійної допомоги; інші права, визначені Конституцією та законами України.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 06.09.2017 року № 1239 та відповідно до Порядку, відповідачу у справі було призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі-грошова допомога), як працездатній особі (декретна відпустка) та матері чотирьох дітей, на період з 06.09.2017 року по 05.03.2018 року у сумі 2 400 грн. 00 коп. щомісячно, за фактичним місцем проживання згідно з довідкою про взяття а облік внутрішньо переміщеної особи від 31.08.2017 року № НОМЕР_1 – АДРЕСА_1. Загальна сума виплаченої грошової допомоги відповідачу становить 11 600 грн. 00 коп.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від’їзду; у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом. Внутрішньо переміщена особа зобов’язана виконувати інші обов’язки, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року (далі за текстом Порядок) передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку. Уповноважений банк приймає від уповноваженого представника сім’ї документи, необхідні для отримання грошової допомоги у разі відкриття поточного рахунка (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо виплата грошової допомоги раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку).

Як передбачено п. 5 Порядку, для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім’ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім’ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку).

Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім’ю та виплачуються одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім’ї у таких розмірах, для працездатних осіб – 442 грн. на одну особу (члена сім’ї). Обмеження розміру допомоги 2 400 грн.

Згідно п. 11 Порядку, уповноважений представник сім’ї, якому призначено грошову допомогу, зобов’язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім’ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Абзацом 4 пункту 12 Порядку передбачено, що виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

16.11.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району з заявою щодо призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, при народженні дитини та одиноким матерям.

За запитом Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району було отримано відповідь від Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, з якої встановлено, що ОСОБА_3 та її родина, починаючи з 29.06.2010 року фактично проживала за адресо: Запорізька область, смт. Веселе, вул. Леніна, буд. 162.

Як вбачається з копії особової справи ОСОБА_4, долученої до позовної заяви, 29.06.2010 року відповідач особисто звернулася до Веселівської районної адміністрації з заявою про призначення одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомогу на дітей одиноким матерям. За рішенням Веселівського Управління праці та соціального захисту населення, починаючи з липня 2010 року по грудень 2017 року відповідач отримувала різні види соціальних допоміг.

Згідно до ч.ч. 1, 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в України, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першої цієї статті.

Як вбачається з заяв, підписаними особисто відповідачем ОСОБА_3 на призначення різних видів допоміг від держави, які призначаються за місцем проживання особи, родина відповідача з 2010 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1.

На запит Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 26.01.2018 року за № 09-06/0273, Департаментом соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації були надані роз’яснення, в яких зазначено, що родина ОСОБА_3 не має законних підстав для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання,в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Як вбачається з листа переплати по особовому рахунку № 652765 та акту проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій, соціальної допомоги, компенсації та пільги від 23.02.2018 року, за період з 06.09.2017 року по 31.01.2018 року загальна сума, що була виплачена ОСОБА_3 складає 11 600 грн. 00 коп.

З метою повернення надміру виплачених бюджетних коштів ОСОБА_3 позивачем було надіслано поштою, рекомендованим листом, повідомлення про відшкодування надміру виплачених коштів від 23.02.2018 року № 06-03/056 про повернення грошової допомоги у сумі 11 600 грн. 00 коп. за місцем фактичного проживання. Однак, вбачається, що до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради був повернутий даний лист, у зв’язку з закінченням терміном зберігання.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 не виконаний її обов’язок, визначений п. 11 Порядку щодо повідомлення позивача про її проживання з 2010 року за адресою: Запорізькій області, смт. Веселе, вул. Леніна, буд. 162, що є підставою для припинення виплати допомоги.

Не приймаються до уваги доводи представника відповідача щодо можливості оформлення соціальних виплат в будь якому з районів України, оскільки підставою для взяття на облік в управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району ОСОБА_3, як внутрішньо переміщеної особи, стала саме відмітка про місце реєстрації на окупованій території.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 набула право власності на грошові кошти в розмірі 11 600 грн., які їй були виплачені як допомога внутрішньо переміщеним особам на проживання за період з 06.09.2017 року по 05.03.2018 року неправомірно, оскільки не мала права на отримання такої допомоги враховуючи те, що фактично з 2010 року зі своєю сім’єю мешкає у смт. Веселе, Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як передбачено ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як вказує ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені обставини, підтверджені доказами, що буди досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати з розгляду цієї справи складаються з судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору в повному обсязі в сумі 1 762 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 Орзу Сабірівни на користь Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району надміру виплачені бюджетні кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у сумі 11 600 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи, апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26.02.2019 року.

Повний текст рішення складено 01.03.2019 року.

Повні відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району, місцезнаходження індекс 69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 14, р/р 35213052078422, банк ДКСУ м. Київ у м. Запоріжжі, МФО 820172, ЄДРПОУ 37573822, (КПКВ 2501480).

Відповідач: ОСОБА_3 Орзу Сабірівна, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: відсутня згідно довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 27.08.2018 рок № 01-17/02/5391, фактично місце проживання: індекс: 69001, АДРЕСА_2.

Суддя В.О. Макаров