Ухвала суду № 80565183, 15.03.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2908/19 1-кс/335/1990/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В., прокурора Кудінцевої С.В., слідчого Тищенко І.О., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого слідчого відділення Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3, погоджене прокурором Запорізької міської прокуратури № 2 ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх дітей, не працевлаштованого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований та мешкає за адресою: м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1, раніше засудженого:

30.09.2008 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, з випробувальним строком 2 роки;

09.09.2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 71 КК України, строк покарання був частково приєднаний до вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2008 року, до покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі;

15.06.2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 70 КК України до арешту строком на 4 місяці,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділення Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3, 15.03.2019 року звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Запорізької міської прокуратури № 2 ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080060000586 від 13.03.2019 року.

Як вбачається з матеріалів клопотання слідчим відділенням Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019080060000586 від 13.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

14.03.2019 року о 01 годині ОСОБА_1 затриманий за підозрою у вчиненні злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

14.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Відповідно до змісту клопотання у кримінальному провадженні наявна обґрунтована підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 13.03.2019 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 13.03.2019 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 13.10.2019 року; протоколом обшуку від 13.03.2019 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.03.2019 року; протоколом огляду речей від 13.03.2019 року; протоколом огляду речей із потерпілим ОСОБА_5 від 14.03.2019 року.

У клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, які дають достатньо підстав вважати, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 неможливо застосувати жоден із більш м'яких запобіжних заходів.

Так в клопотанні зазначено, що під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим у слідства виникла необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину середньої тяжкості, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк до п’яти років, раніше був засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, існує ризик того, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказане підтверджуються тим, що ОСОБА_1 не працевлаштований, раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, на теперішній час в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчинені ряду умисних корисливих злочинів проти власності, отже на думку сторони обвинувачення ОСОБА_1 є схильним до продовження злочинної діяльності.

Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні слідчий та прокурор, кожний окремо, підтримали клопотання з підстав зазначених у ньому та просили його задовольнити.

Разом з тим, прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, не працює, не має міцних соціальних зв'язків, офіційного законного джерела доходу, а тому такий запобіжний захід як тримання під вартою буде належною гарантією виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи, що відсутні підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що підозра є необґрунтованою та не підтверджується належними, допустимими доказами, оскільки прямі докази причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення - відсутні.

Крім того, захисник зазначив про те, що слідчим та прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, посилання на які є формальним. Також слідчим та прокурором необґрунтована можливість застосування до підозрюваного інших більш м'яких запобіжних заходів таких, наприклад, як домашній арешт, який на його думку буде достатнім на даній стадії досудового розслідування.

При цьому захисник просив врахувати дані про особу ОСОБА_1, який раніше хоча і судимий, проте має постійне місце реєстрації та проживання, вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим та просить обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Також захисник просив визнати незаконним затримання ОСОБА_1 з огляду на те, що у протоколі про затримання зазначено про те, що ОСОБА_1 був затриманий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, а саме якщо безпосередньо після вчинення злочину, очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Однак таке суперечить дійсності з огляду на те, що підозрюваного не застали під час вчинення злочину, а також після його вчинення, ні потерпілий, ні інші очевидці злочину не вказали на нього, а також на його тілі і одязі відсутні будь-які ознаки вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Також фактичне затримання ОСОБА_1 відбулося 13.03.2019 року о 16-00 год., що не відповідає часу затримання, який вказаний у протоколі затримання особи, де вказано час фактичного затримання 14.03.2019 року о 01 годині. Саме з 16-00 год. 13.03.2019 року ОСОБА_1 був позбавлений можливості вільно пересуватися та перебував під контролем працівників поліції. При цьому захисник звертає увагу на те, що під час затримання ОСОБА_1 органом досудового розслідування було грубо порушено право останнього на захист, оскільки невчасно поінформовано центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про його затримання. Наведені обставини свідчать про наявність підстав для негайного звільнення ОСОБА_1 з під варти.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував з приводу задоволення клопотання з підстав наведених захисником. Крім того, заперечував свою причетність до інкримінованого йому злочину. Зазначив про те, що він був фактично затриманий о 16-00 год. 13.03.2019 року в районі зупинки транспорту „універмаг Україна” у м. Запоріжжі, при затриманні працівники поліції посадили його до машини та відвезли до відділення поліції де він весь час перебував до часу складання протоколу затримання та був позбавлений можливості добровільно пересуватися.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що слідчим відділенням Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019080060000586 від 13.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 14.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 затриманий 14.03.2019 року о 01 годині за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Зі змісту протоколу затримання випливає, що 13.03.2019 року до Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що 13.03.2019 року приблизно о 01 годині 30 хвилин, невстановлена особа, знаходячись за адресою м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 178, шляхом розбиття скла таємно викрала з автомобілю НОМЕР_1 інструменти та магнітолу, чим спричинила матеріальні збитки ОСОБА_5

Також зі змісту протоколу випливає, що ОСОБА_1 о 18-00 годині був доставлений до Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області оперативними співробітниками Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області .

14.03.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:

- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

- чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що на вказаному етапі досудового розслідування суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Отже на початковій стадії розслідування, що має місце у даному випадку, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_1 ознак інкримінованого злочину.

Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_1 та причетність підозрюваного до вчиненого, свідчать протокол огляду місця події від 13.03.2019 року; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 13.03.2019 року; протокол обшуку від 13.03.2019 року; протокол огляду речей від 13.03.2019 року; протокол огляду речей із потерпілим ОСОБА_5 від 14.03.2019 року.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає передчасними доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до вчиненого кримінального правопорушення та вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. При цьому висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_1 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим.

Прокурор в судовому засіданні просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вважаючи, що існують ризики переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особи ОСОБА_1, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до п’яти років позбавлення волі, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим, а також відсутність у ОСОБА_1 постійного місця роботи, офіційного джерела доходу, міцних соціальних зв’язків, наявність судимостей за умисні корисливі злочини проти власності.

Наведені обставини у сукупності дають підстави вважати про існування ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_1 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.

У зв'язку із зазначеним, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При застосуванні запобіжного заходу судом враховано також вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя.

При цьому, слідчий суддя вважає обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить попередження вищезазначених ризиків.

Наявність у ОСОБА_1 постійного місця реєстрації та проживання, з урахуванням фактичних обставин справи, не зменшує існуючих ризиків.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання, на виконання вимог ст. 194 КПК України, слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, за змістом п.п. «b» та «c» ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя та можливість вчинення іншого кримінальне правопорушення. При цьому, небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують. На даний час ОСОБА_1 не працює і не має офіційного або неофіційного джерел доходів, соціально-корисною працею не займається, соціальні зв’язки опосередковані, отже може вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Слід зазначити, що в противагу вказаним ризикам сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували зокрема, що підозрюваний не буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чи вчинити інше правопорушення.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_1, покладених на нього обов’язків, а тому приходить до висновку, про необхідність визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у межах 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 38 420 гривень, оскільки внесення застави, саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та як з урахуванням вказаних обставин.

Крім того, у відповідності до ст. 206 КПК України на слідчого суддю покладено обов'язки щодо захисту прав людини.

Приписами зазначеної статті визначено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

При цьому частиною другою статті 206 КПК України закріплені умови при наявності яких здійснюється з'ясування підстав позбавлення волі певної особи з її доставкою до слідчого судді, а саме: якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Статтею 211 КПК України передбачено, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесят двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 цього Кодексу, а затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 186 КПК України передбачено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, 14.03.2019 року о 01 годині складено протокол про затримання ОСОБА_1 у приміщенні кабінету № 15 Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 14.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 затриманий 14.03.2019 року о 01 годині за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Зі змісту протоколу затримання випливає, що 13.03.2019 року до Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що 13.03.2019 року приблизно о 01 годині 30 хвилин, невстановлена особа, знаходячись за адресою м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 178, шляхом розбиття скла таємно викрала з автомобілю НОМЕР_1 інструменти та магнітолу, чим спричинила матеріальні збитки ОСОБА_5

Також зі змісту протоколу випливає, що ОСОБА_1 о 18-00 годині був доставлений до Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області оперативними співробітниками Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області.

Слід зазначити, що затримання підозрюваного ОСОБА_1 відбулось 14.03.2019 року о 01 годині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, разом з цим згідно повідомленої підозри, ОСОБА_8 вчинив протиправні дії 13.03.2019 року о 01-30 год., тобто майже через добу після вчинення інкримінованого злочину відбулося затримання останнього, отже уповноважений орган не мав законних підстави для його затримання, оскільки матеріали клопотання не містять даних проте, що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа – ОСОБА_1 щойно вчинив злочин, а відтак таке затримання з підстав, передбачених п. 2 ст. 208 КПК України, є необґрунтованим та безпідставним.

Також, слідчий суддя погоджується зі стороною захисту, що фактичне затримання ОСОБА_1 відбулося саме з 13.03.2019 року 16-00 години, оскільки в противагу зазначеним твердженням стороною обвинувачення не надано суду будь яких доказів на спростування зазначеного.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 213 КПК України, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Зі змісту протоколу про затримання ОСОБА_1 вбачається, що останній був фактично затриманий 13.03.2019 року о 18-00 год. При цьому про затримання ОСОБА_1 було повідомлено Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях о 00 год. 39 хв. 14.03.2019 року, тобто з порушенням принципу невідкладності такого повідомлення.

Отже з урахуванням викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що затримання Вознесенівським ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_9 на підставі протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.03.2019 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, слід визнати незаконним.

Враховуючи, що слідчим суддею встановлені підстави для застосування запобіжного заходудо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, зокрема встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому відсутні підстави для звільнення останнього з під варти, разом з цим строк тримання під вартою на 60 днів підозрюваного, слід рахувати з 13.03.2019 року з 16-00 год., тобто з дня фактичного затримання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву захисника – адвоката ОСОБА_10 в порядку ст. 206 КПК України - задовольнити частково.

Визнати затримання Вознесенівським ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_9 на підставі протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.03.2019 року, незаконним на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

В задоволенні решти заяви – відмовити.

Клопотання слідчого слідчого відділення Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в Запорізькій області ОСОБА_3, погоджене прокурором Запорізької міської прокуратури № 2 ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1– задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11 травня 2019 року.

Строк тримання під вартою підозрюваного, рахувати з 13.03.2019 року 16-00 год., тобто з дня фактичного затримання.

Встановити розмір застави ОСОБА_1у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 38 420 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_1(в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1з-під варти.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_1чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов’язки, що покладаються у зв’язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваного ОСОБА_1вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 11 травня 2019 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя Ю.В.Геєць