Рішення № 80564127, 01.03.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8143/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 березня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» подану в особі представника позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ, Районного відділу ДВС Ужгородського МРУЮ про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» в особі представника позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ, Районного відділу ДВС Ужгородського МРУЮ про звільнення майна з-під арешту. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 15.05.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № MKVCGA00000002 згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 80000,00 USD, а також в розмірі 9000,00 USD на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.05.2017 р.

В забезпечення належного виконання зобовязань за кредитним договором 15.05.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за № 984, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 100.10 кв.м., який розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Нахімова, 41, яке належить позичальнику - відповідачу, відповідно до свідоцтва про право власності № 602132 від 17.04.2003 р. на підставі договору купівлі-продажу № 1794 посвідченого 17 квітня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_3

Однак, було виявлено, що на предмет іпотеки накладено арешти,а саме:

26.05.2010 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_4М.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №19428166 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

28.05.2010 року старшим державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_5І.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №19480278 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

09.07.2010 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_4М.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №19872424 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

12.07.2010 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_4М.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №20273705 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

28.07.2010 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_6М.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №20499941 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

28.09.2010 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_7В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №19287355 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

26.01.2011 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_8П.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №23530592 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

18.03.2011 року державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_9В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №25223529 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

21.09.2011 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_9В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження № 28812701 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

22.09.2011 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_9В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №28834288 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

16.10.2012 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_9В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №34762207 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

09.11.2012 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_10Р.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №35004993 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

13.12.2012 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_10Р.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №35689915 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

30.08.2013 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_10Р.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №39457160 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

07.08.2014 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_10Р.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №43976492 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 712/13657/12 від 02.07.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки задоволено частково та вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на вищевказаний предмет іпотеки.

Позивач вважає, що накладення державними виконавцями арештів на майно, яке належить ОСОБА_2 на праві власності та одночасне перебування в іпотеці ПАТ КБ «Приват Банк», порушує охоронювані інтереси та права ПАТ КБ «ПриватБанк» (іпотекодержателя), зокрема порушує право Банку на своєчасне задоволення своїх вимог, які забезпечені іпотекою майна, за рахунок вартості іпотечного майна.

Оскільки договір іпотеки був укладений, 15.05.2007 р., а постанови про накладення арешту винесені у 2010-2014 р.р. тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки ,накладенням арешту на іпотечне майно порушено права ПАТ КБ «ПриватБанк» , як іпотекодержателя , відповідно до вимог чинного законодавства має пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, однак у звязку з наявністю арештів позбавлений можливості задовольнити свої вимоги шляхом реалізації предмета іпотеки , позивач просить суд ухвалити рішення яким звільнити з-під арештів нерухоме майно, а саме: будинок, загальна площа 100,10 кв.м., житловою площею 74,00 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Ужгород, вулиця Нахімова, будинок № 41 (сорок один), який перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» , які накладені на підставі постанов про арешт всього майна боржника ОСОБА_2 державними виконавцями Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського МРУЮ та Районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського МРУЮ.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не засто-совувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідачі у судове засідання повторно не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи та письмових заперечень до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушен-ням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідачі повідомлені належним чином повторно не з'явилися до суду без повідомлення причин, не подали відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 15.05.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № MKVCGA00000002 згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 80000,00 USD, а також в розмірі 9000,00 USD на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.05.2017 р.копія якого приєднана до матеріалів справи./а.с.5-10/

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № MKVCGA00000002 ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 15.05.2007 року уклали договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ,зареєстрований в реєстрі за № 984, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_2передає в іпотеку іпотеко держателю нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 100.10 кв.м., житловою площею 74,00 кв.м., який розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Нахімова, 41, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2на підставі договору купівлі-продажу № 1794 посвідченого 17 квітня 2003 року приватним нотаріусом ОСОБА_3, копія якого приєднана до матеріалів справи./а.с.11-16/

У звязку з заборгованістю відповідача, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 712/13657/12 від 02.07.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки задоволено частково та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKVCGA00000002 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 100.10 кв.м., житловою площею 74,00 кв.м., який розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Нахімова, 41, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» ( а.с. 34-37)

Як встановлено судом,на предмет іпотеки накладено арешти,а саме:

26.05.2010 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_4М.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №19428166 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

28.05.2010 року старшим державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_5І.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №19480278 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

09.07.2010 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_4М.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №19872424 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

12.07.2010 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_4М.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №20273705 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

28.07.2010 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_6М.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №20499941 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

28.09.2010 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_7В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №19287355 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

26.01.2011 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_8П.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №23530592 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

18.03.2011 року державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_9В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №25223529 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

21.09.2011 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_9В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження № 28812701 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

22.09.2011 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_9В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №28834288 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

16.10.2012 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_9В.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №34762207 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

09.11.2012 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_10Р.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №35004993 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

13.12.2012 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_10Р.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №35689915 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

30.08.2013 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_10Р.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №39457160 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки;

07.08.2014 року заступником начальника міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (ОСОБА_10Р.) при примусовому виконанні виконавчого провадження №43976492 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в тому числі й на вищевказане майно, що є предметом іпотеки.

Накладення арешту на іпотечне майно порушує пріоритетні права позивача як іпотекодержателя.

Оскільки зазначена нерухомість є предметом іпотеки, позивач має намір реалізувати її в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором.

Проте, наявність арешту перешкоджає реалізації прав ПАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателя.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Частина 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Для реалізації права іпотекодержателя, останній має право звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Законом України «Про іпотеку» визначені й інші способи реалізації іпотекодержателем своїх прав. Однак, у разі накладання арешту на предмет іпотеки, іпотекодержатель позбавляється права задовольнити свої вимоги, зокрема, шляхом позасудового врегулювання.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках, ніж передбачених ч. 4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналогічна норма передбачена була у Законі України "Про виконавче провадження" в редакції чинній на час накладення оскаржуваних арештів та на час звернення до суду.

Так, згідно ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції чинній на час накладення оскаржуваних арештів - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Верховний Суд України в п. 16 Постанови Пленуму від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» звернув увагу на те, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до ч. 4 і ч. 7 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час накладення оскаржуваних арештів та звернення до суду) , про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Належних та допустимих доказів того, що ДВС, на виконання вимог вищевказаної норми Закону, повідомляла іпотекодержателя про накладення арешту на майно боржника, що перебуває в іпотеці, суду не надано.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Як встановлено судом, зокрема на майно, іпотекодержателем якого є позивач, накладено арешти в ході здійснення виконавчих проваджень щодо боржника.

Відповідно до ч. 6 і ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, законом встановлений пріоритет іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке перебуває в іпотеці.

Судом встановлено, що договір іпотеки був укладений, 15.05.2007 р. між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2, а постанови про накладення арешту винесені у 2010-2014 р.р., тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки. Отже, позивач має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином, наявність арештів на іпотечне майно порушує законні права позивача на забезпечення виконання умов кредитного договору № MKVCGA00000002 від 15.05.2007 року, укладеного із ОСОБА_2

Виходячи з наведеного, накладення арешту на предмет іпотеки є незаконним, оскільки дане майно є забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед позивачем, а тому позов є обґрунтованим, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підлягає задоволенню.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмовими поясненнями третьої особи.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних у справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом звільнення з-під арешту будинку, що знаходиться за адресою: місто Ужгород, вулиця Нахімова, будинок № 41 (сорок один), який перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» , які накладені на підставі постанов про арешт всього майна боржника ОСОБА_2 державними виконавцями Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського МРУЮ та Районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського МРУЮ.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Напідставі ч.6 ст.259 ЦПК України, враховуючи складність даної справи, складання повного рішення суду відкладено на строк до десяти днів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 15, 16, ч. 1 ст. 572, ч. 1 ст. 575 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 6, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» подану в особі представника позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Міського відділу ДВС Ужгородського МРУЮ, Районного відділу ДВС Ужгородського МРУЮ про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Звільнити з-під арештів нерухоме майно, а саме: будинок, загальна площа 100,10 кв.м., житловою площею 74,00 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Ужгород, вулиця Нахімова, будинок № 41 (сорок один), який перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» , які накладені на підставі постанов про арешт всього майна боржника ОСОБА_2 державними виконавцями Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського МРУЮ та Районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського МРУЮ.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сплачений ними судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство КБ «ПРИВАТБАНК», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570;

Відповідачі

– ОСОБА_2 ( місце реєстрації м. Ужгород, вул. Нахімова, 41, РНОКПП НОМЕР_1);

– Міський відділ ДВС Ужгородського МРУЮ ( місце знаходження м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10);

– Районний відділ ДВС Ужгородського МРУЮ ( місце знаходження м. Ужгород, пл. Ш.Петефі,14);

Дата складання повного судового рішення 11. 03.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_11