Рішення № 80558494, 11.03.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2295/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Кундіус Світлани Олександрівни, м. Харків Фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків про стягнення 971740,68 грн. за участю :

представника позивача - Хоміч А.А., за довіреністю від 22.10.18р.;

відповідача 1 - Кундіус С.О., особисто на підставі паспорта;

представника відповідача 1 - Цогоєва О.А., на підставі договору про надання правової допомоги від 21.10.18р., ордеру від 22.10.18р.та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.01.09р.;

представника відповідача 2 - Цогоєва О.А., на підставі договору про надання правової допомоги від 22.11.18р., ордеру від 08.12.18р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.01.09р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця про стягнення 971740,68 грн. заборгованості за рамковою угодою № FW207.506 від 30.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 17.09.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2018 року підготовче засідання відкладено на 01.10.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2018 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2, підготовче засідання відкладено на 19.11.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2018 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи спочатку було задоволено та призначено у справі підготовче засідання на 10.12.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2018 року підготовче засідання було відкладено на 14.01.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.01.2019 року заяву позивача про уточнення позовних вимог від 11.01.2019 року прийнято до розгляду, в клопотанні відповідача про призначення судової економічної експертизи (від 12.11.2018 року № 32003) відмовлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі № 922/2295/18 на 04.02.19.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляд в судовому засіданні на 12.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засідання було оголошено перерву до 11.03.2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2019 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неналежне виконання відповідачем 1 умов рамкової угоди та договору про надання траншу щодо вчасного повернення кредиту у розмірі та строки, передбачені графіком погашення заборгованості.

Відповідач 1 та представник відповідача 1 в судовому засіданні 11.03.2019 року заперечували проти позову, посилаючись на те, що по-перше кредит було видано відповідачу 1 у гривні, а не доларах США, по-друге меморіальний ордер наданий позивачем, не підтверджує продаж валюти позивачем з метою їх перерахування за кредитним договором саме відповідачу 1. Таким чином відповідач 1 вказує на те, що оскільки виконання банком зобов'язань щодо видачі кредиту відбувалось у національній валюті гривні, то у відповідача 1 виникло гривневе зобов'язання з його повернення. Крім того відповідач посилається на те, що за випискою з поточного рахунку, наданого позивачем на підтвердження факту видачі кредиту, на поточний рахунок у гривні 30.09.2013 року зараховано 368460,00 грн., 03.10.2013 року перераховано з поточного рахунку на картрахунок 361477,79 грн. та з виписки з карткового рахунку вбачається, що на нього 03.10.2013 року зараховано 306585,00 грн. Крім того відповідач 1 також вказує на те, що останнім було здійснено погашення кредиту у розмірі 6400,00 дол. США, які не були зараховані банком.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 11.03.2019 року заперечував проти позову, посилаючись на ті ж обставини, що й відповідач 1, проте додатково у відзиві зазначив про те, що відповідач 2 не був обізнаний про форму виданого кредиту, графік погашення заборгованості в доларах США.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

18.09.2013 року Кундіус Світланою Олександрівною було надано позивачу заяву на отримання кредиту фізичної особи-підприємця (а.с. 130, том 2), предметом якої було прохання заявника розглянути питання про можливість надання кредиту у розмірі 45000,00 USD строком на 60 місяців.

30.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кундіус Світланою Олександрівною (відповідач 1) було укладено Рамкову угоду № FW207.506, у відповідності до умов якої позивач здійснює кредитування відповідача 1 на підставі кредитного договору.

30.09.2013 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір про надання траншу № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року, відповідно до якого відповідачу 1 надано кредит в сумі 45000 доларів США з процентною ставкою 9,90% (договором № 2 від 01.11.2016 року про внесення змін до договору траншу розмір процентів було збільшено до 10,79% річних) строком на 56 місяців (договором № 1 від 03.12.2014 року про внесення змін до договору траншу строк користування збільшено до 66 місяців).

25.03.2014р. між сторонами укладено Нову редакцію Графіку повернення кредиту та сплати процентів, яким змінено дати та суми чергових платежів та перенесено сплату капіталу з 4-х чергових платежів.

25.04.2014р. між сторонами укладено Нову редакцію Графіку повернення кредиту та сплати процентів, яким перенесено сплату капіталу з чергового платежу на останній платіж по графіку.

03.09.2014 року між сторонами було укладено Нову редакцію Графіку повернення кредиту та сплати процентів, яким перенесено сплату тіла декількох чергових платежів на останній платіж по графіку.

03.12.2014р. між сторонами Укладено Договір №1 про внесення змін до Договору траншу, яким змінено строк користування кредитом до 66 календарних місяців, від дати видачі кредиту включно та підписано відповідний графік погашення кредиту та проценті в новій редакції.

18.03.2015р. між сторонами укладено Нову редакцію Графіку повернення кредиту та сплати процентів, яким перенесено сплату тіла декількох чергових платежу на останній платіж по графіку.

03.09.2015р. між сторонами укладено Нову редакцію Графіку повернення кредиту та сплати процентів, яким перенесено сплату тіла декількох чергових платежу на останній платіж по графіку.

01.12.2015р. між сторонами укладено Нову редакцію Графіку повернення кредиту та сплати процентів, яким перенесено сплату тіла декількох чергових платежів на останній платіж по графіку.

29.04.2016р. між сторонами укладено Нову редакцію Графіку повернення кредиту та сплати процентів, яким перенесено сплату тіла декількох чергових платежів на останній платіж по графіку.

01.11.2016р. між сторонами Укладено Договір №2 про внесення змін до Договору траншу, яким змінено вид відсоткової ставки - змінювана, та встановлено з 03.11.2016р. по 03.10.2017р. 8% річних, весь інший період користування 10,79% та підписано відповідний графік погашення кредиту та сплати процентів в новій редакції.

02.11.2017р. між сторонами укладено Нову редакцію Графіку повернення кредиту та сплати процентів, яким перенесено сплату тіла декількох чергових платежів на останній платіж по графіку.

У п.2 договору сторони, зокрема, встановили, що розмір кредиту - 45000,00 доларів США, а строк користування - 60 місяців від дати видачі кредиту включно. Сторони визначили також спосіб видачі кредиту через продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № 260090194377 у кредитора. Щодо процентів, сторони погодили змінювану процентну ставку в розмірі 9,90% річних, виходячи із 360 календарних днів у році. Так, проценти, вказані у рядку 3 таблиці п.2 цього договору діють з моменту укладення цього договору і до моменту їх зміни відповідно до правил, вказаних нижче. Через кожні 12 місяців, починаючи з дати видачі кредиту та до моменту його повного погашення (надалі - дата зміни процентів), розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього договору змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: проценти = Індекс Libоr 12 + 9,24%. Змінений розмір процентів застосовується з дати зміни процентів (включно) і діє до останнього календарного дня (включно), що передує дню наступної дати зміни процентів. Розмір процентів, визначених відповідно до вищенаведеної формули не може перевищувати максимальний розмір процентів, який вказаний у рамковій угоді. Якщо розмір процентів, розрахований за формулою буде більшим ніж максимальний розмір процентів, то проценти встановлюються на рівні максимального розміру. Кредитор зобов'язаний відправити або вручити письмове повідомлення позичальнику про зміну процентної ставки не менш як за 15 календарних днів до дати зміни процентів.

Після зміни процентної ставки кредитор повинен сформувати новий графік, де відобразити платежі з врахуванням зміни розміру процентів. Новий графік формується по принципу формування попереднього графіку. При цьому сума платежів змінюються пропорційно до зміни розміру процентів без зміни кількості таких платежів. Даний графік не підлягає погодженню з позичальником і для його чинності є достатнім підпису кредитора. Сторони можуть погодити інший принцип формування нового графіка, у такому випадку, новий графік підписується обома сторонами. Кредитор повинен надіслати новий графік позичальнику не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати зміни процентів. Сторони підтверджують, що зміна процентів у даному порядку є погодженою, а тому буде вважатися такою, що здійснена за взаємною згодою і не є односторонньою. Зміна відбувається автоматично без необхідності отримання погоджень, вчинення додаткових дій, укладення додаткових договорів чи будь-яких інших документів та жодна із сторін не може в односторонньому порядку відмовитися від такої зміни. Позичальник погоджується, що неотримання повідомлення про зміну процентної ставки, нового графіка чи заперечення проти принципу його формування не може бути підставою для заперечення / недійсності зміни розміру процентів.

У п.3 договору про надання траншу сторони також погодили, що кредит видається у дату, вказану в графіку повернення кредиту і сплати процентів (раніше і надалі - графік), що є додатком №1 до цього договору за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором. Позичальник уповноважує кредитора здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку України (раніше і надалі - МВРУ) за курсом кредитора та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок позичальника. Одночасно позичальник уповноважує кредитора здійснити договірне списання суми комісій кредитора та інших банків за операцію продажу валюти згідно з тарифами кредитора та суми інших витрат/втрат, пов'язаних даною операцією.

На підтвердження надання відповідачу 1 кредиту, позивачем було надано виписку з рахунку з 30.09.2013 року, відповідно до якої позивачем було перераховано відповідачу-1 368460,00 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів від продажу 45000,00 USD згідно кредитного договору № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року. Утримані комісії за видачу кредиту 5526,90 грн., за продаж валюти 1105,38 грн. Курс МВРУ 8,18800000. Без ПДВ.

Також позивачем було надано меморіальний ордер № 18753633_198813671 від 30.09.2013 року з якого вбачається операція з продажу валюти на МВРУ згідно кредитного договору № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року (а.с. 175, том 2).

Як визначено у п.3.5 рамкової угоди, кредит вважається виданим з моменту списання суми кредиту з відповідного рахунку кредитора з метою видачі кредиту, а при видачі овердрафту - з моменту виникнення дебетового сальдо поточного рахунку позичальника.

За умовами договору про надання траншу, повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій рамковою угодою. Дата останнього платежу згідно з графіком може відрізнятися від дати спливу строку користування кредитом, вказаного у п.2 цього договору, але не більше ніж на 7 календарних днів (п.4). Погашення усіх грошових зобов'язань позичальника за цим договором здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки у черговості, вказаній рамковою угодою (п.5).

У рамковій угоді визначено порядок погашення грошових зобов'язань. Так, погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку, черговості, валюті та розмірі, встановлені угодою та кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений кредитором рахунок. Строк виконання зобов'язань по сплаті процентів, неустойки, комісій, витрат пов'язаних з укладенням, виконанням, припиненням договорів та погашенням заборгованості вважається таким, що настав з моменту їх нарахування. Погашення грошових зобов'язань відбувається відповідно до правил, встановлених Угодою і Кредитними договорами незалежно від зміни курсів валюти та будь-яких інших обставин, якщо інше прямо не передбачено законодавством (п.7.1). Грошові зобов'язання вважаються погашеними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов'язань та у встановленій угодою черговості на відповідний рахунок кредитора (п.7.2). Погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів - у національній валюті, якщо інше не визначено угодою чи кредитним договором. Якщо розмір комісій, неустойки та інших платежів обчислюється у відсотках від визначеної суми у іноземній валюті, або виражені у іноземній валюті, то погашення здійснюється у національній валюті за офіційним курсом НБУ гривні до даної іноземної валюти на дату їх нарахування. Якщо комісія розраховується від суми кредиту, що підлягає продажу на МВРУ, то розмір комісії обчислюється від суми у гривнях, яка отримана в результаті такого продажу. Коливання валютних курсів не може бути підставою для зміни правил погашення грошових зобов'язань Позичальника, валюти виконання зобов'язань, зміни правил визначення еквіваленту грошових зобов'язань, застосування курсу валюти, який діяв на дату видачі кредиту тощо (п.7.3). Погашення грошових зобов'язань здійснюється протягом операційного часу кредитора у день, що визначений кредитними договорами як день настання строку погашення (платежу). Якщо цей день не є банківським днем, погашення здійснюється не пізніше наступного за цим днем банківського дня (п.7.4).

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання усіх грошових зобов'язань позичальника, строк виконання яких настав на момент платежу у повному обсязі, вимоги кредитора погашаються у такій черговості незалежно від призначення платежу, вказаного у розрахунковому документі, на підставі якого вносився платіж, якщо інше не встановлено кредитним договором чи кредитором: 1) витрати кредитора, пов'язані з погашенням заборгованості; 2) неустойка; 3) проценти за неправомірне користування кредитом; 4) заборгованість по процентах за користування кредитом; 5) заборгованість по кредиту; 6) проценти за користування кредитом; 7) кредит, 8) інші грошові зобов'язання (п.7.7).

Відповідно до п. 7.8 рамкової угоди сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка кредитора з розрахунком заборгованості. Такий розмір заборгованості сторони погоджуються вважати безспірним доки позичальником не буде доведено протилежне.

У п.8.2 рамкової угоди встановлено підстави, за наявності яких кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, зокрема й в разі прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 банківські дні. Згідно з п.8.3 договору, вимога кредитора про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмовій формі та на вибір кредитора вручається або передається позичальникові у порядку, встановленому п. 12.2 угоди. У випадку неможливості надати вимогу позичальникові така вимога може бути пред'явлена його поручителям. У відповідності до п.8.4 цієї угоди, позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

Також, як свідчать матеріали справи, в забезпечення виконання зобов'язань відповідачем 1 перед Банком, 30.09.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 (відповідач 2, поручитель) було укладено договір поруки № 31371-ДП1, у відповідності до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання своїх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що розмір зобов'язань позичальника визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому розмір зобов'язань, які виникають з Рамкової угоди і укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з урахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування.

Пунктом 4.2 договору поруки передбачено, що договір вступає в силу з моменту його укладення діє протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту його, що наступить пізніше: припинення строку дії Рамкової угоди, належного виконання усіх зобов'язань позичальника за Кредитними договорами та поручителя за договором.

Як зазначає позивач, відповідач 1 порушив умови рамкової угоди та договору про надання траншу, а саме з порушенням графіку погашення заборгованості здійснював оплати, у зв'язку з чим позивачем на підставі п.8.2 рамкової угоди, 18.04.2018 року було направлено відповідачу 1 вимогу про повне дострокове погашення кредиту (а.с. 37, том 1), в якій останній просив відповідача 1 погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту, що разом складає 1445,82 дол. США борг по капіталу, 664,89 дол. США борг по процентам, 6,26 дол. США проценти за неправомірне користування кредитом, 34026,50 дол. США капітал дострокового погашення, 760,05 грн. пені.

Крім того, 18.04.2018 року позивачем було направлено відповідачу 2, як поручителю за кредитним договором вимогу № 1-2/18/180 3 про виконання зобов'язань за договором поруки (а.с. 245, том 1).

Проте, як зазначає позивач, на даний час відповідачі заборгованість за договором про надання траншу не погасили, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про солідарне стягнення з ФОП Кундіус С.О. та ОСОБА_2 заборгованості за кредитом.

Відповідачі проти позову заперечують та вказують на те, що по-перше кредит було видано відповідачу 1 у гривні, а не доларах США, по-друге відповідачі вказують на те, що меморіальний ордер наданий позивачем, не підтверджує продаж валюти саме позивачем з метою їх перерахування за кредитним договором відповідачу 1. Таким чином відповідачі вказують на те, що оскільки виконання банком зобов'язань щодо видачі кредиту відбувалось у національній валюті гривні, то у відповідача 1 виникло гривневе зобов'язання з його повернення. Крім того відповідачі посилаються на те, що за випискою з поточного рахунку, наданого позивачем на підтвердження факту видачі кредиту, на поточний рахунок у гривні 30.09.2013 року зараховано 368460,00 грн., 03.10.2013 року перераховано з поточного рахунку на картрахунок 361477,79 грн. та з виписки з карткового рахунку вбачається, що на нього 03.10.2013 року зараховано 306585,00 грн. відповідач 1 також вказує на те, що останнім було здійснено погашення кредиту у розмірі 6400,00 дол. США, які не були зараховані банком.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням) , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вже було зазначено вище, на підставі укладеної між позивачем та відповідачем 1 рамкової угоди № FW207.506 та договору про надання траншу № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року, останньому було перераховано на розрахунковий рахунок 260090197377.980 грошові кошти у розмірі 368460,00 грн. із призначенням платежу: перерахування коштів від продажу 45000,00 USD згідно кредитного договору № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року. Утримані комісії за видачу кредиту 5526,90 грн., за продаж валюти 1105,38 грн. Курс МВРУ 8,18800000. Без ПДВ (виписка банку, а.с. 39, том 1).

Відповідачі заперечуючи проти позову вказували зокрема на те, що грошові кошти були переховані банком у гривні, а не в доларах США, у зв`язку з чим Банком не були виконані зобов`язання за рамковою угодою та договором про надання траншу, оскільки останні передбачали видачу кредиту у валюті - USD, а не у гривні.

Стосовно вищезазначених тверджень, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, у п.2 договору сторони, зокрема, встановили, що розмір кредиту - 45000,00 доларів США, а строк користування - 60 місяців від дати видачі кредиту включно. Сторони визначили також спосіб видачі кредиту через продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № 260090194377 у кредитора.

Також п. 7.3 рамкової угоди передбачено, що погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів - у національній валюті, якщо інше не визначено угодою чи кредитним договором.

Отже в даному випадку, сторонами було визначено спосіб видачі кредиту, саме через продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № 260090194377 у кредитора.

Таким чином твердження відповідачів щодо невиконання Банком зобов`язань за рамковою угодою та договором про надання траншу, у зв`язку з видачею кредиту саме у гривні, а не в USD є безпідставними, оскільки такий спосіб видачі кредиту був передбачений зазначеною рамковою угодою та договором про надання траншу.

Продаж Банком кредитних коштів у розмірі 45000 дол. США на МВРУ підтверджується меморіальним ордером № 18753633_198813671 від 30.09.2013 року, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до вказаного меморіального ордеру було здійснено операцію з продажу валюти на МВРУ згідно кредитного договору № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року.

Тобто за кредитним договором, укладеним з відповідачем 1.

В судовому засіданні відповідачі вказували на те, що надана до матеріалів справи копія меморіального ордеру № 18753633_198813671 від 30.09.2013 року не є належним доказом продажу валюти від імені відповідача 1 на МВРУ та вказаний меморіальний ордер не містить печатки банку та оформлений неналежним чином.

Проте суд не погоджується із зазначеними твердженнями відповідачів з огляду на наступне.

Дослідивши надану позивачем копію меморіального ордеру, судом встановлено, що він містить номер, дату, суму, номери рахунків платника та одержувача, призначення платежу, печатку банку та підпис.

Крім того зазначення в меморіальному ордері платником - Кундіус С.О. та призначення платежу: продаж валюти на МВРУ згідно кредитного договору № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року спростовують твердження відповідачів щодо продажу валюти не від імені відповідача 1.

Щодо заперечень відповідачів стосовно того, що поданий позивачем меморіальний ордер є електронним доказом, який подано неналежним чином, суд зазначає наступне.

В даному випадку подана позивачем копія меморіального ордеру є письмовим доказом, оскільки останнім подано його в паперовій формі та відповідний доказ засвідчений у відповідності до вимог ч. 5 ст. 91 ГПК України.

Крім того, п. 6 ст. 91 ГПК України передбачено можливість витребування оригіналу письмового доказу за клопотанням сторони або за ініціативою суду.

Відповідачем 1 на підтвердження своїх заперечень також було надано лист Національного банку України, з якого на думку відповідачів не вбачається, що заявлені позивачем кошти на продаж валюти на МВРУ 30.09.2013 року згідно меморіального ордеру було здійснено саме від імені Кундіус С.О.

Дослідивши наявний в матеріалах справи лист Національного банку України від 12.11.2018 року (а.с. 125, том 2) судом встановлено, що відповідно до вказаного листа за наявними даними системи підтвердження угод, існує загальний обсяг заявленої АТ «ПроКредит Банк» на купівлю валюти на міжбанківському валютному ринку України та зареєстровано інформацію щодо загального обсягу купівлі та продажу безготівкового долара США за гривню АТ «ПроКредит Банк» 30.09.2013 року.

Тобто в даному випадку, у листі НБУ зазначеного лише загальний обсяг заявленої АТ «ПроКредит Банк» на купівлю валюти на міжбанківському валютному ринку України на певну дату без зазначення будь яких осіб.

Щодо тверджень відповідачів стосовно того, що при наданні кредиту в іноземній валюті Банк повинен був відобразити кредитну операцію в первинному документі - меморіальному ордері бухгалтерською проводкою за масками рахунків 2063-2600, в той час як у виписках банку, які містяться в матеріалах справи, суми на погашення за договором про надання траншу від 30.09.2013 року на поточний рахунок відповідача за маскою 2600 не вносились, суд зазначає наступне.

В даному випадку, режим використання коштів, розміщених на поточному рахунку фізичної особи-підприємця встановлений інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою НБУ від 12.11.2003 року № 492, яка не містить обмежень щодо використання національної валюти на ньому, а саме національна валюта була зарахована на поточний рахунок відповідача 1 після продажу коштів кредиту на МВРУ.

Так відповідно до п. 5.1 вказаної інструкції за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктами господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Таким чином твердження відповідачів щодо порушення режиму рахунків є безпідставними.

Щодо руху коштів між рахунками 2063 та 2900, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, чинної на дату виникнення спірних правовідносин, призначення рахунку:

2063 - облік довгострокових кредитів, що надані суб'єктам господарювання на здійснення поточної діяльності, у тому числі для здійснення операцій з експорту та імпорту товарів і послуг. За дебетом рахунку проводяться суми наданих кредитів.

2900 - облік сум, перерахованих клієнтами, або сум, що підлягають перерахуванню на рахунки клієнтів за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів згідно з договором-дорученням. За кредитом рахунку проводяться суми, що отримані від клієнтів за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів.

З наданого позивачем меморіального ордеру 18753633_198813671 від 30.09.2013 року вбачається операція з продажу валюти на МВРУ згідно кредитного договору № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року за масками рахунків 2063… та 2900….

Відповідно до банківської виписки грошові кошти у розмірі 45000,00 дол. США були перераховані на розрахунковий рахунок саме за маскою 2900 (29006000100523.840) із призначенням платежу: продаж валюти на МВРУ згідно кредитного договору № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року.

В той час, як в подальшому банківські операції за кредитним договором здійснювались банком з використанням банківського рахунку відповідача 1.

Щодо заперечень відповідача 2 стосовно не підписання та не укладення відповідачем 1 з позивачем договору банківського рахунку в національній та іноземній валютах, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні копія договору № PRP.94377-67 про обслуговування поточного рахунку в ЗАТ «ПроКредит Банк» від 29.12.2005 року з додатком № 1 від 29.12.2005 та додатком № 1 від 11.03.2011 року, що спростовує вищенаведені твердження відповідача 2 ( том 2 арк. спр. 178-181).

Також заперечуючи проти позову, відповідач 2 вказує на те, що відповідно до виписки з карткового рахунку № 26257250007477.980 відповідач 1 отримала 03.10.2013 року овердрафт в сумі 306585,00 грн. та відповідно до умов договору № ПК CRD_PI_SAV-FIL.7477-1 користувалась платіжним лімітом, сплачувала відсотки та комісії за користування овердрафтом, станом як на 10.10.2018 року так і на даний час скористалась формулою овердрафту та відсотків, інших платежів в розмірі 316143,13 грн., повернула суму в розмірі 316151,84 грн., має позитивний залишок - переплату в розмірі 8,71 грн.

На зазначені вище твердження відповідача 2, суд зазначає наступне.

30.09.2013 року між позивачем та фізичною особою Кундіус С. О. (не як суб'єктом підприємницької діяльності) було укладено договір № ПК CRD_PI_SAV-FIL.7477-1 про відкриття та обслуговування карткового рахунку фізичної особи.

Відповідно до вказаного договору, відповідачу 1 було відкрито картковий рахунок № 26257250007477 для обліку операцій з використанням банківських платіжних карток.

Вищезазначений договір не є кредитним договором і не містить умов щодо надання відповідачу 1 овердрафту, порядку нарахування процентів за користування ним, порядок повернення овердрафту та сплати процентів тощо.

Відповідно до виписки за вказаним рахунком (яка наявна в матеріалах справи), 03.10.2013 року на вказаний картковий рахунок через касу позивача було зараховано з рахунку позивача № 10025000001537 готівкові кошти у розмірі 306585,00 грн. з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку».

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, чинної на дату виникнення спірних правовідносин призначення рахунку 1002 - облік готівки в національній та іноземній валюті в операційній касі відділень банку. За дебетом рахунку проводяться суми готівки, що вносяться до операційної каси відділень банку для зарахування на рахунки відділень та рахунки клієнтів.

Таким чином, відповідач 1 не отримував овердрафту у позивача і кошти у розмірі 306585,00 грн. були внесені на картковий рахунок відповідача 1 через касу позивача, що спростовує твердження відповідача 2 стосовно отримання відповідачем 1 овердрафту та здійснення його погашення.

Стосовно заперечень відповідача 2 щодо необізнаності останнього про форму виданого кредиту, графіку погашення заборгованості в доларах США, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу «Гарантії та запевнення» договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем 2, останній підтвердив, що «перед підписанням Договору, у визначенні ним спосіб та обсязі належно ознайомився з усіма умовами цього договору та Кредитних договорів, їх повністю і однаково із кредитором розуміє, вважає справедливим, адекватним, розумними, усвідомлює їх наслідки, обсяг своєї відповідальності та жодних заперечень не має».

Таким чином, відповідач 2 підписуючи договір поруки визнав його умови та прийняв на себе зобов'язані передбачені договором поруки та кредитними договорами.

Отже, в даному випадку, перерахування грошових коштів у розмірі 368460,00 грн. на розрахунковий рахунок 260090197377.980, який належить відповідачу 1, здійснювалось саме на виконання умов рамкової угоди та договору траншу та у спосіб, визначений п. 2 рамкової угоди через продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № 260090194377 у кредитора.

Як вже було зазначено вище, відповідна рамкова угода та договір про надання траншу були підписані з боку відповідача 1, тобто останній погодився з умовами, викладеними у рамковій угоді та договорі про надання траншу та взяв на себе зобов'язання з повернення кредиту на умовах, визначених угодою та договором.

Як вбачається з графіку погашення заборгованості, який змінювався сторонами шляхом укладення додаткових угод, валюта повернення кредиту визначена, як USD, гривневого еквіваленту щодо сплати кредиту сторонами визначено не було.

Відповідно до графіку погашення заборгованості капітал внеску та проценти визначені у USD.

Умови рамкової угоди № FW207.506 та договору про надання траншу № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року також не містять гривневого еквіваленту видачі (чи погашення) кредиту.

Докази визнання недійсними рамкової угоди та договору про надання траншу в судовому порядку, в матеріалах справи відсутні.

Стосовно правомірності укладення позивачем договору про надання траншу у валюті USD, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

Відповідно до статті 5 Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до п. п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

У відповідності до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 р. №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій);

Відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Національного банку України при укладенні рамкової угоди та договору траншу банк діяв на підставі виданих йому Національним банком України банківської ліцензії №195 від 13.10.2011 на право надання банківських послуг (банківські послуги, які є валютними операціями, надаються на підставі генеральної ліцензії Національним банком України на здійснення валютних операцій) визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій №195 від 13.10.2011 року.

З огляду на викладене, укладаючи договір банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями), яке діяло в період нарахування боргу по кредиту та відсотків, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за N559/7880, яке діяло в період нарахування боргу по кредиту та відсотків, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Приписами п. 5.4. Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням вищевикладеного, суд приймає банківську виписку, як належний доказ підтвердження видачі кредиту відповідачу 1 за рамковою угодою та договором про надання траншу.

З аналізу наведених норм законодавства та наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено надання відповідачу 1 кредиту у розмірі 45000,00 дол. США, а саме меморіальним ордером та банківською випискою про перерахування на розрахунковий рахунок 260090197377.980 грошових коштів у розмірі 368460,00 грн. (еквівалент 45000,00 USD) із призначенням платежу: перерахування коштів від продажу 45000,00 USD згідно кредитного договору № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року.

Відповідач в свою чергу погашення тіла кредиту та процентів згідно графіку, затвердженого сторонами у додатковій угоді, не здійснив, у зв'язку з чим позивачем було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості за договором про надання траншу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на дату подачі позову заборгованість відповідача 1 за тілом кредиту та відсоткам становить:

- Капітал кредиту 924804,67 грн.;

- Проценти 24785,86 грн.

- Проценти за неправомірне користування кредитом 2763,54 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було заявлено до стягнення вищезазначену заборгованість солідарно з відповідачів, тобто кредитора та поручителя.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання. Забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки стороною основного зобов'язання є юридична особа, а фізична особа (відповідач-2) є поручителем у даному зобов'язані, слід зазначити, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017р. господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення підсудності господарському суду щодо розгляду відповідної справи.

За таких обставин, даний спір підлягає розгляду в господарському суді.

До аналогічних висновків прийшов і Верховний суд у складі Великої палати у постанові від 13.03.2018р. у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40цс18).

Перевіривши розрахунок суми заборгованості по тілу кредиту, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок боргу було здійснено Банком з урахуванням часткових оплат відповідача 1 та останнім зарахованим платежем є 26.03.2018 року.

Відповідно до контррозрахунку відповідача 1, останнім з квітня 2018 року жовтень 2018 року (включно) було здійснено погашення заборгованості в розмірі 5740,00 доларів США.

На підтвердження вищезазначених оплат, відповідачем 1 було надано квитанції про сплату боргу.

Позивач в судовому засіданні також підтвердив часткову сплату відповідачем 1 заборгованості.

Проте, Банк у своєму розрахунку зазначив про те, що відповідачем-1 05.05.2018 року було сплачено 810 доларів США, а не 840 доларів США, як зазначено відповідачем 1 у конррозрахунку.

В матеріалах справи наявна квитанція (а.с. 164, том 1) про сплату заборгованості відповідачем -1, з якої вбачається, що 05.05.2018 року останнім було сплачено саме 840 доларів США.

Таким чином вищенаведені посилання Банку є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано позов до суду 17.08.2018 року, що підтверджується штампом канцелярії суду.

Таким чином, частина заборгованості, погашена відповідачем 1 (яка не увійшла у розрахунок позивача та не була врахована останнім при подачі позову), здійснювалась останнім до подачі позову, а саме у квітні 2018 року в розмірі 800,00 доларів США, травні 2018 року у розмірі 840 доларів США, червні 2018 року у розмірі 900 доларів США, липні 2018 року у розмірі 800 доларів США та серпні 2018 року (03.08.2019 року) у розмірі 800 доларів США.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що право позивача в частині заявлених до стягнення 4140,00 доларів США (еквівалент 107929,80 грн. з урахуванням курсу валют за яким позивачем було здійснено розрахунок боргу - 26,07 грн.) не є порушеним, оскільки відповідні кошти були сплачені відповідачем 1 до подачі позову, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.

Крім того, судом встановлено, що заборгованість у розмірі 1600 доларів США (еквівалент 41712,00 грн. з урахуванням курсу валют за яким позивачем було здійснено розрахунок боргу - 26,07 грн.) було сплачено відповідачем 1 після подачі позову, а саме 03.09.2018 року було сплачено 800,00 доларів США та 03.10.2018 року було сплачено 800,00 доларів США.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, частину заборгованості відповідачем було сплачено після відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем було сплачено частину заборгованості в розмірі 1600 доларів США (еквівалент 41712,00 грн. з урахуванням курсу валют за яким позивачем було здійснено розрахунок боргу - 26,07 грн.) після подачі позовної заяви до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо залишку заборгованості по капіталу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання.

Наявність заборгованості відповідача 1 за рамковою угодою та договором про надання траншу, підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, п. 7.8 рамкової угоди сторони погодили, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка кредитора з розрахунком заборгованості. Такий розмір заборгованості сторони погоджуються вважати безспірним доки позичальником не буде доведено протилежне.

Відповідачами в свою чергу не було надано належних доказів погашення заборгованості по тілу кредиту в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Як зазначено у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява № 4909/04, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Із розрахунку позивача вбачається, що станом на момент звернення останнього до суду з відповідним позовом, заборгованість відповідача 1 за кредитним договором у валюті кредиту USD - 35472,32.

З урахування курсу валют станом на момент здійснення позивачем розрахунку, заборгованість відповідача 1 у гривневому еквіваленті склала - 924804,67 грн. (за курсом 26,07 грн.).

Таким чином з урахуванням здійснених відповідачем 1 оплат, на даний час заборгованість відповідача складає 29732,32 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 775162,87 грн.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за рамковою угодою № FW207.506 та договором про надання траншу № 207.43953/FW207.506 від 30.09.2013 року в розмірі 775162,87 грн. (заборгованість по капіталу) обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів відсотків у розмірі 24785,86 грн. та відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 2763,54 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Рамковою угодою визначено прядок сплати відсотків, відповідно до якої за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою (п.4.1). Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту (п.4.2). Проценти нараховуються у дні, визначені відповідним кредитним договором як дні погашення процентів, на суму залишку кредиту, існуючого на момент закриття кожного з операційних днів за кожен календарний день періоду між датою (включно), що передує поточному нарахуванню та датою (включно) останнього нарахування процентів (видачі кредиту - для першого нарахування). При цьому залишком кредиту у небанківські дні є залишок на кінець останнього операційного дня, що передував ним дням (п.4.3). У випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного й погашення (п.4.4).

Тобто сторонами було визначено нарахування відсотків з дати виникнення заборгованості до дати повного й погашення.

Як вже було встановлено вище, докази погашення заборгованості по кредиту в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Таким чином нарахування позивачем відсотків за користування кредитом та відсотків за неправомірне користування кредитом є правомірним, а позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів відсотків у розмірі 24785,86 грн. та відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 2763,54грн. обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів пені в розмірі 19386,61 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ЦК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, згідно з ч.6 ст.232 ГК України, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У рамковій угоді сторони погодили, що нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості (п.10.4).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 здійснював сплату щомісячних платежів за кредитом з порушенням графіку погашення заборгованості, підписаному сторонами.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд вважає його арифметично вірним, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення пені у розмірі 19386,61 грн. обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 12343,21 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, ч.1, 3 ст. 202, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити частково.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Кундіус Світлани Олександрівни (АДРЕСА_1, 61118, код НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (61118, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 04.08.1967 р.н.) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (проспект Перемоги, 107А, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 21677333) 775944,97 грн. заборгованості по капіталу, 24785,86 грн. відсотки, 2763,54 грн. відсотки за неправомірне користування кредитом, 19386,61 грн. пені та 12343,21 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 107929,80 грн. ( 4140 дол. США ) відмовити.

В іншій частині позову у сумі 41712,00 грн. (1600 дол. США) провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 20.03.2019 р.

Суддя Н.С. Добреля