Рішення № 80551946, 19.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:229/4717/18

Провадження №: 2/755/1741/19

м. Київ

"19" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі документами в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва

цивільну справу № 229/4717/18

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»,

треті особи - приватний нотаріус КМНО Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та про призупинення виконавчого провадження,

УСТАНОВИВ:

позивач, звертаючись з позовом до суду, просить поновити строк для звернення із позовною заявою, визнати таким, що не підлягає виконанню, та скасувати виконавчий напис № 6277 виданий 17.07.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., яким стягнуто з позивача як боржника на користь відповідача Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі ПАТ «ПУМБ») заборгованість у розмірі 19 052,22 грн, посилаючись на те, що виконавчий напис було вчинено за межами трьохрічного терміну, передбаченого ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», за відсутності доказів, що підтверджують безспірність вимоги.

08.11.2018 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строк на реалізацію процесуального права подачі заяв по суті позовних вимог /а.с. 15-17/.

Ухвалою суду від 18.02.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та постановлено витребувати від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. належним чином завірену копію виконавчого напису № 6277 від 17.07.2018 /а.с. 48-49/.

22.02.2019 ухвалою суду залучено приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору; встановлено строк для подання пояснення третьої особи та відкладено судовий розгляд справи /а.с.52-54/.

Від третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. 14.03.2019 надійшли належним чином завірені копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 6277 від 17.07.2018 /а.с. 70-92/.

Відповідач ПАТ «ПУМБ» у встановлений судом строк не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву. За відсутності доказів поважності причин неподання сторонами заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України). Судовий розгляд справи призначено на 14.03.2019.

Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Цивільним законодавством задекларовано обов'язковості договірних зобов'язань для виконання сторонами (ст. 629ЦК України).

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Судом встановлено, що 29.09.2018 за місцем своєї основної праці у Дружківському дитячому будинку-інтернаті позивач отримала постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. від 09.08.2018 про відкриття відносно неї виконавчого провадження ВП № 56938899 /а.с. 5/.

Вказана постанова була винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 6277, що видано 17.07.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. /а.с.71,72/, в якому пропонується звернути стягнення з громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_3 виданий Дружківським МВ ГУМВС України в Донецькій області 16.03.2011, на користь ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості за період з 11.07.2017 по 11.07.2018 за Кредитним договором № НОМЕР_4 від 15.10.2012,що укладений нею із АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ПУМБ», у розмірі 19 052,22 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7 861,47 грн, прострочена заборгованість за комісією - 25 грн, прострочена заборгованість за процентами - 10 925,38 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту - 0 грн, строкова заборгованість за комісією - 0 грн, строкова заборгованість за процентами - 240,37 грн.

Позивач зазначає, що з часу припинення її кредитних відносин за банківської карткою з банком «Ренесанс», який припинив свою діяльність 14.03.2015, пройшло більше 3-х років, їй не було повідомлено про те, що його правонаступником став ПАТ «ПУМБ», не було повідомлень про зміну кредитора, відсутній розрахунок заборгованості. Вказує про те, що на її номер телефону раніше надходили смс-повідомлення, без конкретної особи, де була вказана сума сплати до 30.08.2018 74 770,78 грн та платіж за минулий період в сумі 11 513,35 грн /а.с.6,7/.

09.08.2018 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження № 56938899 на підставі виконавчого напису № 6277 виданого 17.07.2018 /а.с.5/.

Предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються,

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №62 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29.01.2019.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (в редакції чинній станом на 17.07.2018 - дату вчинення спірного виконавчого напису) встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. пункту 5 глави 16 Порядку № 296/5 від 22.02.2012).

Отже, станом на 17.07.2018 - дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В заяві про вчинення виконавчого напису від 11.07.2018 відповідач просив вчинити виконавчий напис на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений.

Стосовно безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника - то це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15.

Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнта банком здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

Тобто порядок, періодичність друкування форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту (п. 5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ 04.07.2018 № 75, далі - Положення № 75).

Первинний документ банку - це документ, який містить відомості про операцію, складається на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України (на паперових носіях або в електронній формі) (пп. 14 п. 3 Положення № 75).

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку корреспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.п. 61, 62 Положення № 75).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.

Із викладених вище норм матеріального права слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Судом встановлено, що при зверненні до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису у якості підтверджуючих документів відповідачем було надано: копію статуту ПАТ «ПУМБ» /а.с. 75-82/, копію витягу із наказу ПАТ «ПУМБ» від 24.07.2015 № 749 ОС /а.с. 83/, копію паспорту громадянина України ОСОБА_7 /а.с. 87/, копію довіреності, повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей, інформаційну довідку з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів /а.с. 84-86/, заяву про вчинення нотаріального напису /а.с. 88/, виписку із рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором № НОМЕР_4 /а.с. 89/, копію пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) /а.с. 90/, письмову вимогу (повідомлення) № вих. 404 від 31.05.2018 /а.с. 91/.

У спірному виконавчому написі нотаріус вказує, що боргові зобов'язання у ОСОБА_1 виникли за Кредитним № НОМЕР_4 від 15.10.2012, строк платежу настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення проводиться за період з 11.07.2017 по 11.07.2018.

Суд звертає увагу, що додана виписка з рахунку боржника не є первинним документом, а фактично є довідкою про заборгованість боржника, із якої неможливо зрозуміти, коли у відповідача виникло право вимоги, відсутні дані щодо останньої дати погашення за наданим кредитом, тощо.

Із письмових доказів, наданих суду, слідує, що засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості відповідачем нотаріусу не надані. За відсутності засвідченої банком виписки з особового рахунку боржника нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису.

За таких обставин у нотаріуса не було підстав вважати, що заборгованість є безспірною.

Крім цього, виконавчий напис викладений повністю на спеціальному бланку, а не на оригіналі документа чи його дублікаті, що встановлює заборгованість, що вказує на порушення нотаріусом пп. 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стосовно аргументу позивача про порушення нотаріусом статті 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, то суд прийшов такого висновку.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Водночас законодавство не зазначає строк, в межах якого виконавчий напис може бути вчинено, «позовною давністю», а вживає термін «давність».

Позовну давність слід відрізняти від строку вчинення виконавчого напису.

Норма, закріплена у п. 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку, пов'язує початок обчислення строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, з днем, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

У ст. 631 ЦК України визначається строк договору, яким є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, із закінченням строку належного виконання виникає заборгованість і прострочення, а у кредитора виникає право примусової вимоги, що може бути реалізовано шляхом вчинення виконавчого напису. При цьому, оскільки строк дії договору обумовлений повним виконанням сторонами своїх зобов'язань, то строк, вказаний у статті 88 Закону України «Про нотаріат», обчислюється з наступного дня після закінчення строку дії договору.

У даному випадку при зверненні до нотаріуса із заявою щодо вчинення виконавчого напису відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, необхідних для одержання виконавчого напису. Крім цього відсутні дані щодо виконання умови про те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом порушено вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

При судовому розгляді цієї справи позивачем доведено обставини на спростування безспірності вимог, недотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису викладених вище вимог чинного законодавства, що з урахуванням висновку Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц, є підставою для задоволення позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовної вимоги про поновлення строку для звернення з позовною заявою, то вона є безпідставною та не підлягає до задоволення, оскільки позивач звернулась до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в межах встановленого законодавством строку.

В частині позовної вимоги про скасування виконавчого напису, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів не є належним у розумінні ст. 16 ЦК України.

Щодо позовної вимоги призупинити виконавче провадження ВП № 56938899 від 09.08.2018 Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. до прийняття судового рішення, то в ухвалах суду від 08.11.2018 та 22.02.2019 зазначалось про те, що суд позбавлений можливості розглянути відповідно до норм цивільного-процесуального законодавства таку вимогу позивача, оскільки окреме клопотання, як того вимагає глава 10 ЦПК України відсутнє. Позивачем не дотримано положення чинного ЦПК України, що регулюють інститут забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене підлягають стягненню із відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного вище та керуючись Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, статтями 87-89 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 207, 626-628, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 10, 76, 77-81, 89, 141, 158, 247, 265, 272, 274-279, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи - приватний нотаріус КМНО Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та про призупинення виконавчого провадження - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 17.07.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстровано в реєстрі за № 6277, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1;

відповідач Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи: 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4;

треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: АДРЕСА_3;

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, адреса: АДРЕСА_2.

Складання повного тексту судового рішення - 19.03.2019.

Суддя В. Шевченко