Рішення № 80548177, 18.03.2019, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/771/18

Провадження № 2/630/70/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/771/18 (провадження №2/630/70/19) за позовною заявою, поданою ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок літ. "А-1", з верандою літ. "а1" сіньми літ. «а», загальною площею 35,40 кв.м., житловою площею - 14,80 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2, померлої 25 лютого 2008 року, яка прийняла спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 01 січня 1993 року, –

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявленого позову позивач вказувала, що житловий будинок, який розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, був побудований її дідом ОСОБА_3, який за життя право власності на нього так і не зареєстрував. Після смерті діда вказаний житловий будинок успадкувала мама позивача - ОСОБА_2, оскільки вступила в управління спадковим майном, але право власності вона на спадкове майно не оформила, хоча склала заповіт від свого імені. В 2008 році ОСОБА_2 померла, а спадщину у виді житлового будинку, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, прийняла її донька – позивач по справі ОСОБА_1, яка звернулися до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Саме тому вона була змушена звернутися з даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, але подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, вказувала, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Люботинська міська рада Харківської області до суду подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом без участі її представника, за наявними у справі документами та відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні встановлене наступне.

Спірним є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська (колишня вул. Радянська), 215, право власності на який згідно із довідкою КП «Люботинське БТІ» №420 від 10 грудня 2018 року не зареєстровано. Також відповідно до вказаної довідки назва вул. Радянська на вул. Слобожанська змінена згідно рішення Люботинської міської ради Харківської області №73 від 23 лютого 2016 року.

Відповідно до договору на право будівництва будинку і безстрокове користування земельною ділянкою від 08 квітня 1949 року, зареєстрованому в Люботинському міськкомунгоспі за №49/2 земельна ділянка площею 1350 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, надана в безстрокове користування ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку.

Як вбачається з копії технічного паспорту, виготовленого КП «Люботинське БТІ» на замовлення ОСОБА_1 станом на 10 грудня 2018 року, на земельній ділянці за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, були побудовані в 1948 році: житловий будинок літ. «А-1», з верандою літ. «а1», сіньми літ. «а», загальною площею 35,40 кв.м, житловою площею 14,80 кв.м, службовою площею 10,20 кв.м., холодною площею 10,40 кв.м., а також сараї літ. «В», літ. «Д», вбиральня літ. «Г», огорожа 1,2.

Станом на 1948 рік питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Таким чином, з моменту завершення будівництва житлового будинку ОСОБА_3 набув статусу власника житлового будинку та він набув право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, був збудований та набутий ОСОБА_3 одноособово.

Крім того, та обставина, що ОСОБА_3 був власником домоволодіння, що розташоване за адресою: Харківська область,м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, підтверджується копією рішення виконавчого комітету Люботинської міської ради народних депутатів №131 від 10 квітня 1984 року.

01 січня 1993 року ОСОБА_3, який був зареєстрований з 1971 року за адресою: АДРЕСА_1, помер, що підтверджується копією актового запису про смерть №70, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції та витребуваного на запит суду.

Враховуючи, що ОСОБА_3 помер 01 січня 1993 року, тобто в період дії Цивільного кодексу України 1963 року, суд вважає за доцільне керуватися нормами ЦК України в редакції 1963 року, так як відповідно до п.4 Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України 2003 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Відносно цивільних правовідносин, які виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли та продовжують існувати після вступу його в силу. В зв’язку з тим, що вказані правовідносини виникли та продовжували існувати до 01 січня 2004 року, тобто до вступу в силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин між сторонами по справі правові норми, передбачені Цивільним кодексом України в редакції 1963 року.

Згідно зі ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Тобто спадщина, яка складається з житлового будинку, розташованого за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, після смерті ОСОБА_3 відкрилася 01 січня 1993 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

А згідно із ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визначається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини та вчинив зазначені дії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадкоємцем за законом на відкриту після смерті ОСОБА_3 спадщину є ОСОБА_2, що відповідає ст. 529 ЦК України, відповідно до вимог якої при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, той з подружжя котрий залишився, батьки померлого.

З повідомлення Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області №227/02-14 від 27 лютого 2019 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3, померлого 01 січня 1993 року до нотаріальної контори в шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини або про відмову від спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину за 1996-2019 роки нікому не видавалися.

Також з повідомлення Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори №985/01-16 від 02 березня 2019 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3, померлого 01 січня 1993 року, заяв про прийняття або про відмову від спадщини не надходило, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину нотаріальною конторою не видавалося.

Отже, спадщину у виді житлового будинку, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, після смерті ОСОБА_3 прийняла його донька ОСОБА_2, оскільки фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, що підтверджується копіями квитанцій про сплату земельного податку від її імені, копіями квитанцій про сплату за послуги з електропостачання, а також копіями квитанцій про сплату страхових внесків.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та спадкоємцем ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження серія ЯС №746312, виданого Люботинським міським бюро ЗАГС 21 жовтня 1948 року та копією свідоцтва про одруження серія І-АБ №480453, виданого Люботинським міським бюро ЗАГС 23 січня 1971 року.

25 травня 2002 року ОСОБА_2 склала заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4, та відповідно до якого все належне їй майно заповідала дочці ОСОБА_1, що підтверджується копією заповіту серія АЕК №230678.

25 лютого 2008 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-ВЛ №152144, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Люботинського міського управління юстиції 28 лютого 2008 року.

Відповідно до положень ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Тому з 25 лютого 2008 року відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_2, яка складається з житлового будинку, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215.

Відповідно до повідомлення Другої Державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області №227/02-14 від 27 лютого 2019 року після смерті ОСОБА_2, померлої 25 лютого 2008 року до нотаріальної контори в шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини або про відмову від спадщини ніхто не звертався, а 22 грудня 2018 року до нотаріальної контори звернулася донька спадкодавця – ОСОБА_1 із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак, отримала відмову у видачі свідоцтва в зв’язку з відсутністю документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на спадкове майно. Інших заяв щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, померлої 25 лютого 2008 року, в нотаріальній конторі зареєстровано не було.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

А відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на момент її смерті, що підтверджується копією довідки виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області №03-36/5407 від 21 листопада 2018 року та копією книги для реєстрації місця проживання громадян за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215-А.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_2 та спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження серія І-АВ №508128, виданого Люботинським міським бюро ЗАГС 10 листопада 1971 року та копією про укладення шлюбу серія ІІІ-ВЛ №466987, виданого Люботинським міським бюро ЗАГС 27 квітня 1991 року.

Згідно із положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Тобто суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, а тому задовольняє позов повністю та визнає за позивачем право власності на вказаний житловий будинок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 525, 529, 549 ЦК УРСР 1963 року ст.ст. 1217, 1223, 1235, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків №2622217129, право власності на житловий будинок літ. «А-1», з верандою літ. «а1», сіньми літ. «а», загальною площею 35,40 кв.м., житловою площею 14,80 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: м. Люботин, вул. Слобожанська, 215, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2, померлої 25 лютого 2008 року, яка прийняла спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 01 січня 1993 року.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 18 березня 2019 року.

Суддя О. О. Малихін