Рішення № 80541610, 12.03.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4342/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Радченка В.Є.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (адреса: 79060, м.Львів, вул. Наукова, 34/16, ІПН НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Львівської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (адреса: 79000, м.Львів, пл. Міцкевича, 10, код ЄДРПОУ 00039019) про визнання недійсним кредитного договору –

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Львівської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в якому просить визнати порушеним право ОСОБА_3 як споживача фінансових послуг ПАТ «Укрсоцбанк», визнати недійсним договір про надання не відновлювальної кредитної лінії за №600/07-105 від 12.06.2007 року, договір про внесення змін до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №600/07-105 від 13.12.2013 року, додаткову угоду від 11.11.2013 року до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії за №600/07-105, додаток № 1 від «тринадцятого першого листопада дві тисячі тринадцятого року» до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №600/07-105 від 13.12.2013 року, додаткову угоду до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №600/07-105 від 04.03.2008 року, укладені між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) та ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) у зв’язку з укладенням їх під впливом обману зі сторони Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 12 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особ Львівської філії та позивачем укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії за № 600/07-105, відповідно до умов якого банк в порядку та на умовах, визначених договором взяв на себе зобов'язання відкрити позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості 85000,00 швейцарських франків на поточні потреби (п.1.2 кредитного договору) з оплатою за користування кредитом 9,5 % річних строком до 12 червня 2022 року (п.1.1.3 кредитного договору) та із комісією за оформлення єдиної справи і відкриття позичкового рахунку в розмірі 0,99 % від суми траншу.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором № 600/07-105 банк та ОСОБА_4 уклали іпотечний договір від 12 червня 2007 року, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира площею 74,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Монастирського, 2/80.

13 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №600/07-105. Вважає, що відповідач приховав повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в оскаржуваному кредитному договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів ОСОБА_3 в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту. Зазначає, що розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення реальної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту, відповідач не здійснював, в письмовій формі не викладав, до відома позичальника не ставив та з ним не узгоджував. В оскаржуваному кредитному договорі відсутні такі умови, як рахунок, який Банк зобов'язаний відкрити позивачу, як позичальнику, рахунок, на який він повинен здійснювати повернення опитних коштів та відсотків за користування кредитом. Однак банком вказані вимоги не виконані.

Відповідач, при укладанні спірного кредитного договору з позичальником не здійснив визначення рахунків для погашення відсотків за користування кредитними коштами та погашення тіла кредиту, не здійснив належно детальний, достовірний та об'єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно імперативних вимог п.2-4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3 «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168, не зазначив належно вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості згідно вимоги п.З.4 Правил. Також відповідач не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил, не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимоги п.3.3 «Правил», шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту, в порушення вимоги п. 3.8 «Правил», банк не встановив застереження, щодо упередження позичальника про настання валютних ризиків; всупереч вимоги п.3.4 «Правил», не зазначив про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи, а також про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням. Також, в порушення вимоги п.7 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків» не визначив строк дії кредитного договору; всупереч вимоги п.8 ч.1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків», не визначив порядок припинення дії кредитного договору, в порушення вимоги п.6 ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не встановив істотної умови договору, про дострокове розірвання кредитного договору, що не є тотожним з достроковим поверненням кредиту. Не визначив відповідач відповідальності кредитора при порушені умов договору, щодо умов повернення і зарахування кредиту (зокрема, в разі зарахування коштів з каси банку на транзитні рахунки або на рахунки не зазначені в договорі) як того вимагають норми ч.2 ст. 345 ГКУ та п.9 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків». В порушення вимоги ст.61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відсутнє застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення. Не здійснено оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування згідно імперативної вимоги ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Не встановлено положення про інфляційне застереження та не узгодив домовленості, про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки.

Оскільки вище вказані обов'язкові відомості не були встановлені та не розкриті відповідачем в кредитному договорі, вважає, що оскаржуваний кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавством України. Виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 230, 548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.

Справа перебувала в провадженні судді Галицького районного суду м.Львова Лялюка Є.Д.

Ухвалою суду від 23.06.2017 року відкрито провадження у справі.

07.08.2017 року відповідачем подано заперечення на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначає, що жодних претензій до банку щодо умов договорів позивач, як при підписанні договорів, так і при їх виконанні, не мав. В момент підписання договору кредиту на поточні потреби №600/07-105 від 12.06.2007 року та додаткових угод, позивач був ознайомлений з усіма умовами договору, тому немає підстав вважати, що банк не надав позивачу, як споживач фінансових послуг у галузі споживчого кредитування, повної інформації кредитування та детальний розпис загальної вартості кредиту. З врахуванням наведеного немає підстав вважати, що позивача було введено в обман щодо фактичних істотних умов кредитного договору. Вирішуючи спір, необхідно врахувати, що у кредитному договорі та додатках до нього зазначена сума кредиту, дата видачі кредиту, річна відсоткова ставка, щомісячна сума необхідного платежу, строк внесення платежів, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за зговором та його умови. Отже, позивач був ознайомлений із умовами кредитування у банку, інформацією щодо сукупної вартості кредиту, порядком погашення основної суми кредиту, процентів з користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.

Підписання 12.06.2007 року оскаржуваного кредитного договору та додаткових договорів позичальником, позивач свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами, на яких банк здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не пов'язані з підприємницькою діяльністю (у тому числі з умовами типових кредитних договорів банку), та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з отриманням кредиту банку, та свідомо обрав умови, викладені у цьому договорі. Отже, при укладенні спірного правочину сторони погодили його умови, позивач засвідчив в момент підписання договорів, що надана йому банком інформація є повною, доступною і достовірною, що підтвердив своїм підписами, не оскаржував й не зрушував питання про розірвання кредитного договору, виконував умови договору, сплачуючи кредитні кошти, а отже, не вважав його умови несправедливими. Висновок позивача, що спірний кредитний договір укладено банком з використанням нечесної підприємницької практики, яка є забороненою Законом України «Про захист прав споживачів» та, що укладенні кредитного договору позивача було введено в оману щодо фактичних істотних умов кредитного договору є помилковими. На момент укладення зазначених оспорюваних договорів сторонами були дотримані всі необхідні умови дійсності укладених правочинів, відсутні загальні, передбачені ст. 203 ЦК України, та спеціальні (передбачені галузевим законодавством) підстави для визнання зазначених договорів недійсними, позичальника, як споживача, при укладенні та виконанні оспорюваних договірних зобов'язань порушені не були, а відтак - позовні вимоги є безпідставними. Просить у задоволенні позову відмовити.

28.09.2017 року позивачем подано доповнення та уточнення позовних вимог.

Розпорядженням керівника апарату Галицького районного суду м.Львова №115 від 22.10.2018 р. призначено автоматизований розподіл судових справ, що перебували у провадженні судді Лялюка Є.Д.

Дана справа передана в провадження судді Радченка В.Є. 22.10.2018 року, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 05.11.2018 року справу призначено до судового розгляду.

Провадження у справі не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві та просить позов задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явилася. Подала клопотання про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечує, просить у такому відмовити.

Суд, вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Суд встановив, що 12 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в особ Львівської філії та позивачем укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії за № 600/07-105, відповідно до умов якого банк в порядку та на умовах, визначених договором взяв на себе зобов'язання відкрити позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості 85000,00 швейцарських франків на поточні потреби (п.1.2 кредитного договору) з оплатою за користування кредитом 9,5 % річних строком до 12 червня 2022 року (п.1.1.3 кредитного договору) та із комісією за оформлення єдиної справи і відкриття позичкового рахунку в розмірі 0,99 % від суми траншу.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором № 600/07-105 банк та ОСОБА_4 уклали іпотечний договір від 12 червня 2007 року, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира площею 74,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Монастирського, 2/80.

13 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №600/07-105.

За умовами п.1.1.2 кредитного договору, погашення Траншів кредиту буде здійснюватись до 10 числа кожного місяця в порядку, визначеному цим пунктом, тобто у липні 2007 року 388,89 швейцарських франків, із серпня 2007 року по травень 2022 року по 475,48 швейцарських франків та в червні 2022 року кінцево 475,67 доларів США.

Згідно п.2.1 кредитного договору надання траншів кредиту на цілі, визначені п.1.2 цього договору, проводиться шляхом видачі позичальнику готівкових коштів з позичкового рахунку №2203

в ЛОФАКБ «Укрсоцбанк». Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, на рахунок №2208 в ЛОФАКБ «Укрсоцбанк».

Відповідно до п.3.1.1 кредитного договору банк протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договору зобов'язаний відкрити позичальнику в ЛОФАКБ «Укрсоцбанк» позичковий рахунок №2203. В пункті 3.3.7 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника своєчасно та в повному обсязі погашати транші кредиту в строки, передбачені п.1.1.2 договору.

Відповідно до Постанови правління НБ України від 17.06.1997 року за №191 «Про методичні, вказівки про ведення параметрів аналітичного обліку» зі змінами від 13.12.2006 року за №457, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2006 року за №1337/13211 та чинних на момент укладення оскаржуваного кредитного договору довжина номера рахунку не є фіксованою. Максимальна довжина номера рахунку становить 14 цифр, мінімальна - 5 цифр.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом..

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст.627 ЦК України).

Частинами 1 та 5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом.

В п.14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215,1048-1052,1054-1055), статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеним правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Натомість, суд зазначає, що такі обов’язкові відомості не були встановлені та не розкриті відповідачем в кредитному договорі.

Окрім того, слід зазначити, що згідно ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено що суди повинні з’ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч.1 ст.230 ЦК України).

В пункті 20 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам наголошено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, виконання чи невиконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності.

Судом також встановлено, що з висновку експерта Київської незалежної судово-експертної установи №2658 від 18.10.2018 року вбачається наступне.

1)За даними п.1.1.1. Договору №600/07-105 від 12.06.2007 р. (Т.1 а.с.9-13) процентна ставка за користування кредитом становить 9,50% річних. В межах наявних матеріалів, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Договору №600/07-105 від 12.06.2007 р. (Т.1 а.с.9-13) не визначені.

В результаті проведеного дослідження, виходячи з умов на момент укладення Договору №600/07-105 від 12.06.2007 р. (Т.1 а.с.9-13), (в т.ч. даних графіку платежів, наведених у п.1.1.2. договору) та наявних матеріалів, встановлена сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) складає: реальна процентна ставка на момент укладення Договору №600/07-105 від 12.06.2007 р. (Т.1 а.с.9-13) - 10,99%; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Договору №600/07-105 від 12.06.2007 р. (Т.1 а.с.9-13) - 67869,50 шв.франків.

2)В результаті проведеного дослідження, в частині арифметичних розрахунків, виходячи з умов на момент укладення Договору про внесення змін б/н від 13.12.2013 р. (Т.1 а.с.15), (в т.ч. даних Додатку №1 (Т.1 а.с.16) до нього) та наявних матеріалів, встановлена сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) складає: реальна процентна ставка на момент укладення Договору про внесення змін б/н а 13.12.2013 р. – 11,21 %; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Договору про внесення змін б/н від 13.12.2013 р. - 9282,70 шв.франків.

Таким чином, висновком експертизи встановлено, що під час укладення оскаржуваних договорів банк приховав від позичальника повну та об’єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів ОСОБА_3 в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

В оскаржуваному кредитному договорі відсутні також такі умови, як рахунок, який відповідач зобов'язаний відкрити ОСОБА_3, як позичальнику, рахунок, на який позивач повинен здійснювати повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом.

Тобто, суд вважає, що оскаржувані позивачем правочини укладені під впливом обману, внаслідок чого необхідно визнати останні недійсними.

За таких обставин викладені в заперечення відповідача доводи – є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 640,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 8-14, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 (адреса: 79060, м.Львів, вул. Наукова, 34/16, ІПН НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Львівської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (адреса: 79000, м.Львів, пл. Міцкевича, 10, код ЄДРПОУ 00039019) про визнання недійсним кредитного договору – задовольнити.

Визнати порушеним право ОСОБА_3 як споживача фінансових послуг Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Визнати недійсним договір про надання не відновлювальної кредитної лінії за №600/07-105 від 12.06.2007 року, договір про внесення змін до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №600/07-105 від 13.12.2013 року, додаткову угоду від 11.11.2013 року до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії за №600/07-105, додаток № 1 від «тринадцятого першого листопада дві тисячі тринадцятого року» до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №600/07-105 від 13.12.2013 року, додаткову угоду до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №600/07-105 від 04.03.2008 року, укладені між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) та ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) у зв’язку з укладенням їх під впливом обману зі сторони Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Львівської обласної філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (адреса: 79000, м.Львів, пл. Міцкевича, 10, код ЄДРПОУ 00039019) на користь ОСОБА_3 (адреса: 79060, м.Львів, вул. Наукова, 34/16, ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 18.03.2019 року.

Суддя Радченко В.Є.