Рішення № 80541193, 15.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 314/2253/18

Пр. № 2/336/139/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 04.07.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду і в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

В позові ОСОБА_1 зазначає, що 16 лютого 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинила виконавчий напис про стягнення з позивача на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором між сторонами № 85019581214 від 13.07.2014 року в сумі 15940 грн. 68 коп.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, а тому він не підлягає виконанню, з таких підстав.

Згаданий кредитний договір, як і будь-які інші кредитні договори, позивач не укладав ані з відповідачем, ані з акціонерним товариством «ОСОБА_4 Капітал», як про те повідомлено в отриманому позивачем листі директора департаменту стягнення кредитів ПАТ «ПУМБ» від 08.11.2017 року. В зазначеній фінансовій установі (ПАТ «ПУМБ») обслуговувався лише картковий рахунок позивача № 2626111217660 для отримання заробітної плати, з якого 8, 21 вересня, 6, 20, 21 грудня 2016 року, а також 6 січня 2018 року відповідачем було безпідставно списано грошові кошти на загальну суму 10134 грн. 48 коп. з посиланням на те, що гроші списуються за згодою позивача для погашення заборгованості за кредитним договором № 85019581214. Оскільки кредитних правовідносин між ним та відповідачем ніколи не існувало, в січні 2018 року він звернувся до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно списаних грошових коштів та моральної шкоди.

Так як заборгованість позивача не є безспірною, оскільки він оспорює сам факт існування кредитних правовідносин між сторонами, просить про визнання виконавчого напису нотаріуса від 16.02.2018 року таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши суду письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову і вирішення справи без його участі, а також згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Наведені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність позивача.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце вирішення справи, до суду не з’явився з невідомих причин, надавши суду відзив на позов.

Треті особи, належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, до суду не з’явилися; при цьому третя особа – приватний нотаріус - надала суду письмову заяву, яка містить прохання про вирішення справи у її відсутність.

Вказані обставини у відповідності до ст. 223 ЦПК України є підставою для розгляду справи у відсутність згаданих учасників справи.

З відзиву на позов випливає, що 13 липня 2014 року публічним акціонерним товариством «ОСОБА_4 Капітал», яке 19 липня 2016 року припинилося шляхом приєднання до відповідача, і позивачем підписано пропозицію про укладення кредитного договору № 85019581214, за яким позивачем отриманий кредит у сумі 19362 грн. 64 коп. на споживчі потреби (набуття будівельно-оздоблювальних матеріалів) строком на 24 місяці з процентною ставкою в розмірі 0,01 % річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,25 %.

Позивач зобов’язання за договором виконував неналежним чином, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 16 лютого 2018 року дорівнювала сумі в 15940 грн., з яких 10200 грн. 08 коп. складала заборгованість за кредитом, 5737 грн. 89 – заборгованість за комісією, 2 грн. 71 коп. – заборгованість за процентами. Через ухилення позивача від виконання зобов’язань за договором відповідачем було прийнято рішення стягнути її на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Виконавчий напис, що оспорюється позивачем, вчинений у відповідності до вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», на підставі документів, що відповідно до «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, підтверджують безспірність заборгованості, а також з дотриманням процедури щодо направлення та отримання письмової вимоги про виконання зобов’язання за кредитним договором (а. с. 36-37).

З відповіді на відзив витікає, що заборгованість за договором, який позивач не укладав, бо не проставляв свого підпису під пропозицією укласти договір, виникла з наступного місяця після надання такої оферти, а саме: з 14 серпня 2014 року, так як жодного разу позивач на свій розсуд гроші на погашення заборгованості не спрямовував, а вони самоуправно списувались банком з його зарплатної картки. Таким чином, строк стягнення усіх платежів сплив, що в силу положень цивільного законодавства про давність звернення до суду та ст. 88 Закону України «Про нотаріат» виключало подання заяви про вчинення виконавчого напису.

З’ясувавши обставини справи і перевіривши їх наданими доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що 16 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі заяви публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 626, про стягнення з позивача на користь фінансової установи заборгованості за кредитним договором від 13.07.2014 року № 85019581214 за період з 25 січня 2017 року по 25 січня 2018 року у сумі 15940 грн. 68 коп., яку утворюють прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10200 грн. 08 коп., прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 2 грн. 71 коп., прострочена заборгованість з комісії у розмірі 5737 грн. 89 коп. (а. с. 15).

Відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік таких документів встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, згідно з яким для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З наведеної норми Закону України «Про нотаріат» витікає, що лише безспірна заборгованість може стати підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

З семантики прикметника «безспірна» випливає, що така заборгованість є прийнятною для сторін, жодною з яких вона не оспорюється.

Між тим твердження позивача полягають в тому, що він оспорює не лише розмір заборгованості, а взагалі факт укладення з банком «ОСОБА_4 Капітал», правонаступником якого є відповідач, кредитного договору.

За таких обставин суд не може констатувати безспірність заборгованості як однієї з передумов для звернення до нотаріуса для отримання виконавчого напису.

І хоча позов ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання дій щодо списання грошових коштів неправомірними, стягнення безпідставно списаних грошей та моральної шкоди, в якому позивач оспорює існування між сторонами кредитних правовідносин, повернений позивачу на підставі ухвали судді від 15.03.2018 року, яка набрала сили, через неусунення недоліків, зазначених в ухвалі судді від 23.01.2018 року, про те, що заборгованість позивача не є безспірною свідчить наявність в провадженні суду справи за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 336/8090/18, провадження № 2/336/1268/2019).

Означений позов, який поданий до суду 26 грудня 2018 року, тобто після отримання виконавчого напису нотаріуса, містить вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тим договором (№ 85019581214 від 13.07.2014 року), у зв’язку з виконанням якого і вчинений оспорюваний виконавчий напис.

Ціна позову обчислюється сумою в 52427 грн. 46 коп., до якої входять заборгованість за кредитом в розмірі 8374 грн. 76 коп., заборгованість за процентами в сумі 5182 грн. 06 коп., заборгованість за комісією в розмірі 2 грн. 34 коп., штрафні санкції в сумі 38868 грн. 30 коп.

Виходячи із змісту позову, стягнута на підставі оспорюваного виконавчого напису сума заборгованості охоплюється ціною позову, а що стосується складових, вони є такими, що не узгоджуються з розміром відповідних складових, зазначених у виконавчому написі (8374 грн. 76 коп. заборгованості за кредитом, зазначеним в позові, порівняно з 10200 грн. 08 коп. стягнутої на підставі виконавчого напису відповідної заборгованості; 5182 грн. 06 коп. заборгованості за процентами порівняно з відповідною сумою в 2 грн. 71 коп.; 2 грн. 34 коп. заборгованості за комісією порівняно з 5737 грн. 89 коп., що зазначені у виконавчому напису).

Крім того, в позові вказана належна до стягнення сума в 38868 грн. 30 коп., що утворюють штрафні санкції, які не пред’являлися до стягнення на підставі заяви про вчинення виконавчого напису.

За вказаних обставин, коли кредитором застосовано кілька способів захисту свого права, а розмір вимог про стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису та рішення суду суттєво відрізняється один від одного, суд, як зазначено, не вправі констатувати безспірність заборгованості за кредитним договором, у виконання зобов’язань за яким вчинений оспорюваний виконавчий напис.

Сукупності умов, які свідчили б про правильність здійснення виконавчого напису, фінансовою установою дотримано не було, що є підставою для ухвалення рішення на користь позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1, який зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», ЄДРПОУ 14282829, задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 16 лютого 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за номером 626, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості у сумі 15940 грн. 68 коп. за договором кредитування № 85019581214 від 13.07.2014 року таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Щаслива