Рішення № 80540002, 11.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.03.2019

Справа № 320/226/19

2/320/1326/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання – Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.11.2011,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.11.2011 у розмірі 9700,20 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. Зазначає, що 11.11.2011 з ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно якого він одержав від позивача кредит у розмірі 16000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. 03.05.2015 ОСОБА_4 помер. На час відкриття спадщини зі спадкоємцем ОСОБА_4 проживали ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про що свідчать копії їх паспортів, де зазначена одна й та сама адреса реєстрації: 72311, АДРЕСА_1. 11.11.2015 була направлена претензія кредитора до Мелітопольської державної нотаріальної контори. 24.11.2015 позивачем було отримано відповідь Мелітопольської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що спадкоємці померлого ОСОБА_4 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті померлого була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Вважають, що шляхом сумісного проживання зі спадкодавцем відповідачі прийняли спадщину після померлого ОСОБА_4 09.11.2018 відповідачам було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред’явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_4 перед банком за кредитним договором № б/н від 11.11.2011 становить 9700,20 грн, яка складається з наступного: 9700,20 грн - заборгованість за кредитом.

Від відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому просять відмовити АТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також просять застосувати позовну давність відносно позовної заяви про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

З позовними вимогами АТ Комерційний ОСОБА_5 «Приватбанк» не згодні з наступних підстав. ОСОБА_1, взагалі не є Відповідачем по цій справі, тому що згідно ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. На день смерті ОСОБА_6 вона не була його дружиною, і, відповідно, не може бути спадкоємицею після смерті ОСОБА_4. Шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_4, був розірваний ще задовго до отримання ним кредиту. Даний факт підтверджується відсутністю відмітки (штампа) на 10 сторінці її паспорта громадянки України (про сімейний стан), виданого Мелітопольським MB УМВС України в Запорізькій області 14.11.2000, та копією довідки відділу ЗАГС м.Волжський, Волгоградської області від 10.10.2007 за № 2256, де також є відомості про розірвання їх шлюбу. Також стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Але зазначені законом права і обов'язки переходять саме до спадкоємців померлого, а вони не є такими.

Також у своєму позові позивач не вказує, яке майно вони отримали у спадщину після смерті ОСОБА_4. У ОСОБА_6 взагалі відсутнє будь-яке майно, яке б належало йому на день його смерті, і, відповідно, після смерті ОСОБА_7 спадщина не відкривалась і не приймалась ними. Квартира АДРЕСА_2, в якій на час смерті був зареєстрований ОСОБА_4, і на яку посилається Позивач у своєму позові, належить на праві спільної часткової власності в рівних долях ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на житло від 18.11.2008 року № 808-р, та копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21465939 від 02.01.2009 року. Таким чином, у зв'язку з відсутністю спадкового майна, обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора не виникає.

Окрім того, позивачем порушений строк для звернення до суду. Згідно ч.1 ст.1270 Цивільного Кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Після смерті ОСОБА_4 цей строк закінчився 03.11.2015. 24.11.2015 позивачем було отримано відповідь Мелітопольської державної нотаріальної контори, в якій зазначалося, що спадкоємці померлого ОСОБА_4 із заявами про прийняття чи відмову спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена лише на підставі претензії AT КБ «Приватбанк». Згідно ст.256, 257 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно ст.2 61 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, з урахуванням загальної позовної давності, строк для звернення до суду у позивача сплинув 24 листопада 2018 року. Позивач звернувся з позовом до суду лише 19 грудня 2018 року, пропустивши таким чином визначений ст.257 ЦК України строк позовної давності підставою для відмови у позові. Враховуючи те, що позивачем заяву до суду подано поза межами позовної давності, просять застосувати позовну давність.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що строки позовної давності банком не пропущені з наступних підстав. Між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, який складається: із Заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів і складає між Банком та ОСОБА_6 договір про надання банківських послуг. Про згоду на укладення договору в такій формі та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, свідчить підпис ОСОБА_6 в Заяві. При укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Згідно даного договору б/н від 11.11.2011 року позичальник отримав кредитні картки № 5577212707453521 №5457092302665975 зі строком дії останньої до 01.2017 року, що підтверджується довідкою про строк дії карти (додається). Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до пунктів 2.1.1.2.11, 2.1.1.12.5. Умов та Правил надання банківських послуг граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього дня такого місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці. Отже, з позовом ОСОБА_5 звернувся до суду 08.01.2019, таким чином, строк пред'явлення кредиторських вимог до спадкоємців померлого не пропущено. При цьому вказують, що про смерть ОСОБА_4 банку стало відомо 11.06.2015.

Сторони у судове засідання не з’явилися.

Представником позивача до позову було долучено клопотання про розгляд справи за його відсутності, наполягає на заявлених позовних вимогах, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Від відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 надійшли заяви, в яких просять розглянути справу за їх відсутності на підставі поданих заперечень та відмовити у позові в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 про час, місце і дату судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України: http://ml.zp.court.gov.ua/sud0815. Про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено наступне.

11.11.2011 між позивачем та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір б/н від 11.11.2011. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком договір, підтверджується підписом у заяві. /а.с.10/.

03.05.2015 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 06.05.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №793 (а.с.85).

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 11.11.2011 становить 9700,20 грн, яка складається з наступного: 9700,20 грн - заборгованість за кредитом.

17.11.2015 до Мелітопольської державної нотаріальної контори від позивача надійшла претензія від 06.11.2015 до боржника ОСОБА_4, померлого 03.05.2015, на підставі якої була заведена спадкова справа № 753/2015. Також повідомлено, що заяв про прийняття спадщини або про відмову від неї до нотаріальної контори не надходили /а.с. 45/.

29.10.2018 до відповідачів по справі як до спадкоємців померлого позичальника, були направлені листи-претензія, згідно яких позивач пред’явив свої вимоги (а.с 46-53).

Відповідно до ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК).

Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не зазначив про відмову від неї.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч.2 цієї статті.

Так, згідно зі ст.1282 ЦК спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцем і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-2962 цс16.

Аналогічні роз'яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст.1282ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналіз вищезазначених вимог цивільного законодавства дозволяє дійти висновку, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідачі є спадкоємцями померлого, прийняли після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцями у спадщину.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 753/2015 після померлого ОСОБА_4, вказана спадкова справа відкрита на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» 17.11.2015, інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися із заявою про прийняття спадщини та відповідно свідоцтво про прийняття спадщини жодному зі спадкоємців не видавалося. Крім того, в матеріалах спадкової справи відсутня інформація щодо наявності будь-якого майна, яке б могло бути успадковане після смерті ОСОБА_4 /а.с. 81-90/.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачі є спадкоємцями померлого, з урахуванням відсутності в матеріалах справи документів, підтверджуючих родинні зв»язки відповідачів з померлим, приймаючи до уваги також долучену до відзиву на позов копію довідки про укладення шлюбу відповідачкою ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з відміткою про його розірвання до укладення кредитного договору та відсутність відмітки про укладення шлюбу в паспорті ОСОБА_1І.(а.с.95,98). Клопотань про витребування таких доказів з боку позивача заявлено не було.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачі прийняли спадщину, враховуючи вищевикладене та той факт, що згідно довідки відділу реєстрації Мелітопольської міської ради Запорізької області від 22.01.2019, відповідач ОСОБА_2 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 12.10.2010, тобто ще до смерті позичальника (а.с.66).

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності та вартості спадкового майна. Ухвалою суду від 11.03.2019 відмовлено позивачу у витребуванні доказів з житлово-експлуатаційної організації з метою отримання довідки про склад сім’ї та виявлення правонаступників (фактичних спадкоємців); з Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна з метою виявлення нерухомого майна, яке належало померлому та входить до спадкової маси; від органів державного земельного кадастру з метою отримання витягу з реєстру на підставі ч. 1 ст. 84 ЦПК України.

Згідно із 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 наведеної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 89, 141, 247, 265, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.11.2011 – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК», розташоване за адресою: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094 (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299).

Відповідачі:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, останнє відоме місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст рішення з урахуванням вихідних днів виготовлено 18.03.2019.

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова