Рішення № 80535571, 14.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 березня 2019 року №640/2529/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" доПодільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві прозняття арешту з майна, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі за текстом - відповідач 1), Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі за текстом - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо накладання арешту на нерухоме майно, а саме - трикімнатну квартиру, загальною площею 86, 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.04.2011;

- визнати протиправною бездіяльність щодо не зняття арешту з нерухомого майна та зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, а саме - трикімнатної квартири, загальною площею 86, 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, накладений на підставі Постанови Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06.04.2011.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивачеві на праві приватної власності належить трикімнатна квартира, загальною площею 86, 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Дана квартира передана у власність банку в рахунок погашення боргу за Кредитним договором від 21.03.2007 №014/9408/74/53490 та Кредитним договором від 23.04.2008 №014/9408/82/71029, укладеними між позивачем та ОСОБА_3. Однак, під час реалізації свого права на продаж квартири, позивач дізнався, що відповідачем 2 було накладено арешт на все майно ОСОБА_3, в тому числі і на квартиру, яка була предметом іпотеки, не повідомивши про це заставодержателя - позивача. В подальшому виконавче провадження було направлено за належністю до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Так, відповідачем 1 було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, однак, в порушення приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, відповідачем 1 не було знято арешт з предмета іпотеки. Наведене вище порушує право позивача на мирне володіння своїм майном та унеможливлює здійснення продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває в його власності з 29.04.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/2529/19, з урахуванням приписів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язано Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві протягом п'яти днів з дня отримання ухвали надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №28699052, запропоновано відповідачам надати відзиви на позовну заяву та призначено адміністративну справу №640/2529/19 до судового розгляду по суті.

Відповідачі відзивів у встановлений судом строк не надали. Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вимог суду щодо надання копій матеріалів виконавчого провадження ВП №28699052 не виконав, пояснень щодо неможливості надання витребуваних судом документів не надав.

Позивач подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Неявка сторін не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи по суті. Розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі за текстом - позивач, Банк, Кредитор, Іпотекодержатель) є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі за текстом також - квартира, предмет іпотеки).

Право власності на вказану квартиру підтверджується Свідоцтвом про право власності від 29.04.2013 №1854, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.04.2013 №3073545, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначене Свідоцтво про право власності 29.04.2013 №1854 видано позивачу на підставі постанови від 26.04.2013 (ВП №35238474) та Акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 26.04.2013.

Квартиру за адресою: АДРЕСА_2 передано у власність Банку в рахунок погашення боргу за Кредитним договором від 21.03.2007 №014/9408/74/53490 та Кредитним договором від 23.04.2008 №014/9408/82/71029, укладеними між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (в подальшому назва змінена на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом із Статуту) та позичальником ОСОБА_3 (далі за текстом - Боржник, Позичальник, Іпотекодавець).

З метою забезпечення виконаним зобов'язань за Кредитними договорами, 21.03.2007 та 23.04.2008 відповідно, між Банком та Боржником було укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за номером 794 та Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за номером 2563.

Відповідно до умов Договорів іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги Банку, що витікають з умов Кредитних договорів. За таких умов, Банк має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитними договорами, отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Предметом іпотеки згідно умов Договорів іпотеки виступало нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 86,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - «Предмет іпотеки», «Квартира»), яка належала Боржнику на праві власності.

Як зазначено вище, на підставі постанови державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 26.04.2013 ВП №35238474, Предмет іпотеки передано у власність Банку в рахунок погашення боргу за Кредитним договором.

За посиланням позивача, 28.12.2018, маючи намір продати квартиру за адресою: АДРЕСА_2, Банком було укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Поряд з цим, під час реалізації свого права на продаж квартири, що перебуває у власності Банку, позивачеві стало відомо, що Квартира перебуває під арештом.

Так, постановою Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06.04.2011 ВП №28699052 накладено арешт на майно ОСОБА_3, в тому числі і на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з тим, передаючи постановою від 26.04.2013 ВП №35238474 позивачеві в рахунок погашення боргу трикімнатну квартиру, що є власністю ОСОБА_3, Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не зняв арешт із зазначеної квартири.

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", не погоджуючись із вказаними вище діями відповідачів, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Так, що стосується першої частини позовних вимог, заявлених до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення постанови про арешт майна від 06.04.2011 ВП28699052), Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Поряд з цим, частиною першою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Як свідчать матеріали справи, право іпотеки на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, виникло у Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" ще в 2007 році, тобто, з моменту укладання договору іпотеки від 21.03.2007 до кредитного договору від 21.03.2007 №014/9408/74/53490.

Відтак, при винесенні постанови від 06.04.2011 ВП28699052 державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зобов'язаний був повідомити Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", як заставодержателя, про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з тим, за твердженням Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", що не спростовано відповідачем 2 під час судового розгляду справи, позивача не було повідомлено про арешт заставного майна - предмета іпотеки.

При цьому, суд наголошує, що відповідачем 2, на якого Кодексом адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані витребуваних матеріалів виконавчого провадження, ані жодних доказів на спростування позиції позивача та відповідно доведеності повідомлення останнього про накладення арешту на квартиру - предмет іпотеки.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Отже, зважаючи на наведені вище судом обставини, враховуючи неподання відповідачем 2 жодних доказів та пояснень по суті спірних правовідносин, суд погоджується з доводами Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" щодо протиправності дій Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, які полягають в накладанні арешту на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з нерухомого майна та зобов'язання Подільського районного віддіу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт та заборону відчуження з трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п'ятою статті З Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 26.04.2013 ВП №35238474 було вирішено передати в рахунок погашення боргу трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що є власністю ОСОБА_3 оціночною вартістю 1 597 561, 00 грн. стягувачу, а саме Акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль".

На підставі вказаної постанови відділом Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві в межах виконавчого провадження №35238474 було складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 26.04.2013.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі за текстом - Інструкція №512/5).

Так, відповідно до пункту 29 розділу VIII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції №512/5 встановлено, що після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах або після його передачі стягувачу.

Разом з тим, матеріали справи не місять доказів того, що державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві були вчинено відповідні дії, передбачені пунктом 29 розділу VIII Інструкції №512/5.

Позивач в свою чергу наголошує, що внаслідок наявності обтяження, підставою якого є постанова про арешт майна від 06.04.2011 ВП №28699052, Банк позбавлений можливості реалізувати своє право вільно розпоряджатись своєю власністю та продати Квартиру шляхом укладання договору Купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення постанови про передачу в рахунок погашення боргу квартири від 26.04.2013) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Суд акцентує увагу, що відповідачем в особі Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на якого Кодексом адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, як і відповідачем 2, не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані витребуваних матеріалів виконавчого провадження, ані жодних доказів на спростування позиції позивача.

Згідно з приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначено вище, частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відтак, зважаючи на наведені вище судом обставини, враховуючи неподання відповідачем 1 жодних доказів та пояснень по суті спірних правовідносин, суд погоджується з доводами Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" щодо протиправності бездіяльності Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, які полягає у не знятті арешту з квартири - предмета іпотеки за адресою: АДРЕСА_2 та приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).

За наявності визначених законом умов, обставин справи, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

"Ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача 2 зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, а саме - трикімнатної квартири, загальною площею 86, 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, накладений на підставі Постанови Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, під час прийняття рішення по справі, судом встановлено, що позивачем відповідно до платіжного доручення від 08.02.2019 №5191 за дві позовні вимоги немайнового характеру було сплачено судовий збір в сумі 3 428, 00 грн., тобто, за ставками, які діяли в 2018 році, при цьому, до суду позивач звернувся 13.02.2019.

Відтак, суд зазначає про необхідність стягнення з Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва (Рахунок отримувача - 34310206084021) суми недоплаченого судового збору в розмірі 414, 00 грн.

Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат буде вирішено шляхом прийняття додаткового рішення після сплати позивачем судового збору в розмірі 414, 00 грн.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 241 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо накладання арешту на нерухоме майно, а саме - трикімнатну квартиру, загальною площею 86, 90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.04.2011.

Визнати протиправною бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт та заборону відчуження з трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, накладений на підставі Постанови Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Стягнути з Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01001, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) недоплачену суму судового збору в розмірі 414, 00 грн. (чотириста чотирнадцять гривень) за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м. Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Літвінова А.В.