Рішення № 80535407, 15.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/31

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2019 року № 755/14296/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач, адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати померлого чоловіка - ОСОБА_3, одержаної за час роботи у зоні відчуження з 02 листопада 2017 року, здійснивши перерахунок пенсії.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року позовна заява ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання вчинити дії передана на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва головуючою суддею для розгляду адміністративної справи №755/14296/18 визначено суддю Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі, звільнено позивача від сплати судового збору, замінено первісного відповідача Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_3, який при житті проживав за адресою: АДРЕСА_1.

06 березня 2019 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на перехід на інший вид пенсії, зокрема, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте, їй відповідачем неправомірно було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 18 лютого 2019 року, у встановлений судом строк відзив на адміністративний позов суду не надав, а тому, відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

23 липня 1978 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що в книзі записів актів цивільного стану Хосрехською сільською радою зроблено відповідний актовий запис №11 (Т.1, арк. 6).

ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Т.1, арк. 7).

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_3 вбачається, що останній перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію за інвалідністю (ІІ група інвалідності) з 29 квітня 1994 року на загальних підставах, а з 02 березня 1995 року його визнано інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» безстроково.

Відповідно до копії Виписки з Акту огляду МСЕК до довідки серії №КА-1 №003639, виданої 12 вересня 2008 року. ОСОБА_3 з 04 вересня 2008 року встановлено І групу інвалідності, у зв'язку з хворобою, пов'язаною з роботою по ліквідації аварії на ЧАЕС безстроково.

Вказані обставини також встановлені рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2010 року, яке набрало законної сили, у справі №2-2184/10 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію (Т.1, арк. 10-15).

Крім того, з матеріалів пенсійної справи вбачається, що на підставі вказаного судового рішення ОСОБА_3 Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва зроблено перерахунок його пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії з 04 вересня 2008 року.

Згідно з даними, які містяться в пенсійній справі померлого ОСОБА_3, розмір його пенсії станом з 01 січня 2013 року 8940,00 грн.

Відповідно до наданої суду копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 12 листопада 2016 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зроблено відповідний актовий запис №1866 (Т.1, арк. 9).

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії №45 від 04 травня 2017 року ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (Т.1, арк. 5).

02 листопада 2017 року (№13204) ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою щодо переведення її на пенсію в разі втрати годувальника.

Листом від 19 лютого 2018 року №1413/17 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що вона перебуває на обліку в управлінні, як непрацюючий пенсіонер та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 1894,17 грн.

Для розрахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника в управлінні немає підстав, оскільки в пенсійній справі її померлого чоловіка ОСОБА_3 відсутні первинні документи, необхідні для розрахунку пенсії.

Також, у листі зазначено, що ОСОБА_3 було призначено пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам І групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2010 року по справі №2-2184/2010 та ухвали Київського апеляційного суду від 25 серпня 2010 року у справі №22-16355/10.

Розпорядженням Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (Дніпровський відділ) від 19 грудня 2017 року №846668 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку з відсутністю первинних документів в пенсійній справі годувальника ОСОБА_3 (Т.1, арк. 4)

Позивач вважає таку відмову у переведенні її з одного виду пенсії на інший неправомірною та такою, що порушує її права, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як непрацюючий пенсіонер, розмір її пенсії становить 1894,71 грн.

Чоловік позивача, ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. По день його смерті вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1978 року.

ОСОБА_3 був особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що і призвело до його смерті.

Також, позивач зазначила, що її чоловік в період з 23 травня 1986 року по 24 травня 1986 року працював по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

При цьому, позивач також зазначила, що фактично вона знаходилася на утриманні свого чоловіка.

У зв'язку з вищевикладеним позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою про переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, листом №1413/17 від 19 лютого 2018 року відповідач відмовив у переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підстав відсутності первинних документів в пенсійній справі померлого чоловіка позивача.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулась до адміністративного суду з позовною заявою.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, дії відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправними.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України , основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон від 28.02.1991 № 796-XII), який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 1 Закону від 28.02.1991 № 796-XII визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до положень статті 54 Закону від 28.02.1991 № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Водночас, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (надалі Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);

4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) документи про місце проживання (реєстрації);

9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Аналіз наведених норм Закону від 28.02.1991 № 1788-ХІІ та Порядку №22-1 дає підстави для висновку, що дружинам, які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесених до категорії 1 призначається пенсія за умови подання відповідних документів.

Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 дійсно перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_3 з 1978 року та по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час життя ОСОБА_3 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8940,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та останньому встановлено І групу інвалідності, у зв'язку з хворобою, пов'язаною з роботою по ліквідації аварії на ЧАЕС з 04 вересня 2008 року.

Вказані обставини також були встановлені рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 червня 2010 року, яким задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_3 та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва призначити ОСОБА_3, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, який став інвалідом І групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт прийняття участі померлим ОСОБА_3 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В той же час, судом встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією експертного висновку №3492 від 08 травня 2017 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 1894,17 грн, що значно нижче, ніж розмір пенсії її померлого чоловіка, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав вважати позивача дружиною, яка перебувала на утриманні у свого померлого чоловіка, а останнього, відповідно годувальником.

В той же час, суд зазначає, що згідно з листа відповідача від 19 лютого 2018 року №1413/17 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по втраті годувальника, останнім не оспорювалося право позивача, як дружини учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на призначення пенсії по втраті годувальника, а сама відмова у переведенні пенсії була обумовлена виключно формальними підставами, зокрема, відсутністю первинних документів в пенсійній справі померлого.

Однак, судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наявність у пенсійній справі померлого ОСОБА_3 первинних документів, необхідних для розрахунку пенсії, що, в свою чергу, свідчить про протиправність дій відповідача в частині відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та наявність правових підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за її заявою від 02 листопада 2017 року за №13204 згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ з 02 листопада 2017 року, тобто з дати її звернення до відповідача.

В той же час, стосовно позовних вимог здійснення перерахунку пенсії, суд приходить до висновку про їх передчасність.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, зокрема,

- про задоволення позовних вимог в частині протиправність дій відповідача в частині відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та наявність правових підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за її заявою від 02 листопада 2017 року за №13204 згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ з 02 листопада 2017 року, тобто з дати її звернення до відповідача.

- та про відмову у задоволенні позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі ухвали суду від 15 листопада 2018 року, а матеріалами справи не підтверджено понесення іншими учасниками справи судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат між сторонами.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за її заявою від 02 листопада 2017 року за №13204 згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ з 02 листопада 2017 року.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова